Юліанський календар

Юліа́нський календа́р або стари́й стиль — сонячний календар, що містить в 365 ¼ днів в кожному році. Його основою є простий цикл з чотирьох років: трьох років по 365 днів і одного високосного року тривалістю 366 днів, що і дає середню тривалість 365,25 дня.

У Стародавньому Римі використовували римський календар, який був переважно місячно-сонячним і в якому весняне та осіннє рівнодення відбувалися у різні роки у різні дні. Аби це виправити, консул Юлій Цезар за допомогою грецького астронома Созигена Александрійського запровадив календарні зміни, які затвердив на державному рівні своїм едиктом у 46 році до н. е. Реформований календар отримав назву юліанського і почав діяти з 1 січня 45 до н. е. Згодом юліанський календар використовувався у Римській імперії, а потім і в більшості середньовічних країн Європи понад 1600 років.

У XVI ст. стало помітно, що фактичне рівнодення значно випереджає календарне: справа в тім, що середня тривалість року юліанського календаря в 365,25 дня є більшою, ніж фактичне значення сонячного року, яке становить приблизно 365,2422 дня (поточне значення, що варіюється), відтак юліанський календар додає один зайвий день кожні 129 років. За 1600 років між календарним і фактичним рівноденням накопичилася різниця в 10 днів.

У 1582 році Папа Римський Григорій XIII запровадив деякі зміни і середня тривалість року календаря стала 365,2425 днів, що ближче до значення сонячного року. Реформований календар отримав назву григоріанського і того ж року був введений у низці католицьких країн Європи. Втім, протестантські держави християнського світу продовжували використовувати юліанський календар до сер. XVIII ст., а православні країни — до поч. XX ст.

Нині юліанський календар все ще використовують деякі східні та орієнтальні православні церкви , а також бербери.

Окремим календарем є новоюліанський календар, який використовують 10 з 16 автокефальних східних православних церков, зокрема Православна церква України.

З часу реформ Григорія XIII за понад 400 років різниця між календарями збільшилася і тепер дата будь-якої події в період з 1901 по 2099 рік за юліанським календарем на 13 днів відстає від відповідної дати за григоріанським календарем. Наприклад, нині 1 січня за юліанським календарем припадає на 14 січня за григоріанським календарем.

Історія Свого часу Гай Юлій Цезар із цього приводу пожартував: «Римляни завжди перемагають, але ніколи не знають, коли це трапилося». Спираючись на поради грецького астронома Созігена (Sosigenes) та щоб домогтися того, аби певні астрономічні події на зразок весняного та осіннього рівнодення відбувалися щороку в певний цілком визначений день, Цезар узгодив тривалість року із сонячним календарем, тобто встановив, що рік триває 365 із чвертю доби (365.25). Четвертинки діб враховувалися так: кожного четвертого року до календаря додавалася ще одна доба, і тривалість місяця лютого ставала не 28, а 29 діб.

Ім'я Цезаря вшановано в латинській назві сьомого місяця (тодішнього п'ятого) — Julius. Пізніше, Октавіан Август виправив конструкцію високосного року, і восьмий місяць на його честь названо Augustus. А щоб не осоромитися перед імператором-попередником, місяць серпень Augustus також отримав 31-й день, який взяли з кінця року — 29/30 лютого. Таким чином лютий вкоротився й став тривати 28 днів звичайного року й 29 високосного. 325 року Перший Нікейський собор затвердив цей календар як обов'язковий для всіх християнських країнЛеонтьева Г. А., Шорин П. А., Кобрин В. Б. Вспомогательные исторические дисциплины: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Г. А. Леонтьевой. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. — С. 284—285: ил. ISBN 5-691-00495-6.

Але юліанський рік тривалістю в 365 днів і 6 годин довший за астрономічний сонячний рік (365,2422 дня, або 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд) на 11 хвилин 14 секунд. Різниця становить близько 0.0078 дня за рік або близько одного дня за 128 років. За півтора тисячоліття календар знову відставав на десять днів. Що й стало причиною введення в 1582 році григоріанського календаря.

В Україні В Україні юліанський календар з'явився разом із Хрещенням Русі князем Володимиром І у 988 році. У цей час у Візантійській імперії запровадили новий-старий візантійський календар (календар Східної Римської імперії, що був офіційно затверджений імператором Василем II в 988 році та використовувався аж до падіння імперії в 1453 році). Він збігався з юліанським календарем, відрізняючись лише назвами місяців, перекладеними з латинської на грецьку мову.Байцар Андрій.НОВИЙ РІК. ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР. Літочислення «від створення світу» (за Біблією) і «від Різдва Христового» https://baitsar.blogspot.com/2022/01/blog-post_2.html

Назви місяців Юліанська реформа не відразу призвела до зміни назв будь-яких місяців. Старий інтеркалярний місяць скасовано та замінено єдиним інтеркалярним днем у той самий момент (тобто за п'ять днів до кінця лютого). Січень і далі залишався першим місяцем року. Українська назваРимська назва ТранскрипціяПримітки Січень Januarius Януаріус Названий на честь дволикого бога Януса Лютий Februārius Фебруаріус Місяць очищення Березень Mārtius Мартіус Названий на честь бога війни Марса (перший місяць року) Квітень Aprīlis Апріліс Ймовірно, отримав назву від слова «апрікус» — «той, що зігрівається сонцем» Травень Maius Маюс Названий на честь богині Маї Червень Junius Юніус Названий на честь богині Юнони Липень Julius (Quintilis) Юліус (Квінтіліс) Названий на честь Юлія Цезаря (початково «п'ятий») Серпень Augustus (Sextilis) Аугустус (Секстіліс) Названий на честь імператора Октавіана Августа (початково «шостий») Вересень Septem Септембер З латинської перекладається як «сьомий» Жовтень October Октобер З латинської перекладається як «восьмий» Листопад November Новембер З латинської перекладається як «дев'ятий» Грудень December Децембер З латинської перекладається як «десятий»

Римські Пізніше римляни перейменували місяці на честь Юлія Цезаря та Августа, перейменувавши Квінтіліс на «Юлій» (липень) у 44 р. до н. е., а Секстиліс на «Август» (серпень) у 8 р. до н. е. Квінтіліс був перейменований на честь Цезаря, оскільки це був місяць його народження.Suetonius, Caesar 76.1. Згідно з консультацією сенату, цитованою Макробієм, Секстиліс був перейменований на честь Августа, оскільки кілька найважливіших подій у його приході до влади, кульмінацією яких стало падіння Александрії, відбулися в цьому місяці.Suetonius, Augustus 31.2; Macrobius, Saturnalia 1.12.35 (Latin)

Інші місяці були перейменовані іншими імператорами, але, очевидно, жодна з пізніших змін не збереглася після їх смерті. 37 року нашої ери Калігула перейменував вересень на «Германікус» на честь свого батька;Suetonius, Caligula 15.2. у 65 році нашої ери Нерон перейменував квітень на «Нероней», травень — на «Клавдій», а червень — на «Германік»; а в 84 році нашої ери Доміціан перейменував вересень на «Germanicus», а жовтень на «Domitianus». Коммод був унікальним у перейменуванні всіх дванадцяти місяців за своїми прийнятими іменами (з січня по грудень): «Амазоній», «Інвиктус», «Фелікс», «Пій», «Луцій», «Елій», «Аврелій», «Коммод», «Август», «Геркулей», «Роман» і «Ексуператорій».Dio Cassius 73.15.3. Кажуть, що імператор Тацит наказав перейменувати вересень, місяць його народження та вступу на престол, але ця історія сумнівна, оскільки він не став імператором раніше листопада 275 року.Historia Augusta, Tacitus 13.6. On the chronology see R. McMahon, Tacitus. Подібні почесні назви місяців були впроваджені в багатьох провінційних календарях, які були узгоджені з юліанським календарем.Surveyed in K. Scott, Honorific Months, Yale Classical Studies 2 (1931) 201–278.

Були запропоновані інші зміни назви, але так і не були реалізовані. Тіберій відхилив пропозицію сенату перейменувати вересень на «Тіберій», а жовтень — на «Лівій» на честь своєї матері Лівії. Антонін Пій відхилив сенатський указ про перейменування вересня на «Антонін», а листопад на «Фаустина» на честь його імператриці.Historia Augusta, Antoninus Pius 10.1.

Германські Давньоверхньонімецькі назви, запроваджені Карлом І Великим, були набагато довговічнішими, ніж ефемерні назви місяців римських імператорів після Августа. За словами його біографа, Карл Великий перейменував усі сільськогосподарські місяці на німецькі.Einhard, Life of Charlemagne, 29 . Ці назви використовували до 15-го століття, понад 700 років після його правління, і далі, з деякими змінами, використовували як «традиційні» назви місяців до кінця 18-го століття. Назви (з січня по грудень) були: Wintarmanoth («місяць зими»), Hornung, Lentzinmanoth («весняний місяць», «місяць Великого посту»), Ostarmanoth («місяць Великодня»), Wonnemanoth («місяць радості», спотворення Winnimanoth «місяць пасовища»), Brachmanoth («місяць перелогу»), Heuuimanoth («місяць сіна»), Aranmanoth («місяць збирання»), Witumanoth («місяць деревини»), Windumemanoth («місяць урожаю»), Herbistmanoth («місяць врожаю») і Heilagmanoth («священний місяць»).

Східна Європа Назви календарних місяців, які використовували у Західній і Північній Європі, у Візантії та берберами, походять від латинських назв. Однак у Східній Європі старі назви сезонних місяців і далі використовували у XIX столітті, а в деяких випадках і досі використовують у багатьох мовах, зокрема: білоруській, болгарській, хорватській, чеській, фінській, грузинській, литовській, македонській, польській, румунській, словенській, українській. Коли Османська імперія прийняла юліанський календар у формі календаря Румі, назви місяців відображали османську традицію.

Нумерація років Основний метод, який застосовували римляни для визначення року для цілей датування, полягав у тому, щоб назвати його на честь двох консулів, які обійняли посаду в цьому році, однойменний період був консульським роком. Починаючи з 153 року до нашої ери, консули почали вступати на посаду 1 січня, таким чином синхронізуючи початок консульського та календарного років. Календарний рік починався в січні і закінчувався в грудні приблизно з 450 року до н. е. за Овідієм або приблизно з 713 року до н. е. за Макробієм і Плутархом (див. Римський календар). Юлій Цезар не змінив початку ні консульського, ні календарного року. Окрім консульських років, римляни іноді використовували рік правління імператора, і до кінця 4-го століття документи також датувалися відповідно до 15-річного циклу індикту. 537 року Юстиніан вимагав, щоб відтепер дата включала ім’я імператора та рік його правління, крім індикту та консула, дозволяючи також використовувати місцеві ери.

У 309 і 310 роках, а також час від часу після цього, консули не призначалися. Коли це траплялося, дата консульства враховувала кількість років з моменту останнього консула (так зване «постконсульське» датування). Після 541 року лише правлячий імператор займав консульство, як правило, лише протягом одного року свого правління, тому датування після консульства стало нормою. Подібні постконсульські дати також були відомі на заході на початку 6 ст. Система консульського датування, яка давно застаріла, була офіційно скасована в кодексі законів Лева VI, виданому в 888 році.