«Ма́ти города́м ру́ським» — перифраз з давньоруської літератури, вислів князя Олега, який використовується для позначення Києва. Найбільш відомий за фрагментом статті 882 року Повісті врем'яних літ: Въ лѣто 6390 … [и] сѣде Ѡлегъ кнѧжа въ Києвѣ. и реч Ѡлегъ се буди мт҃и градомъ рускими.Літо 6390 (882) — Лаврентіївський літопис . Сайт «Ізборник».

У РІК 6390 … І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським».Літопис руський. Повість минулих літ. Роки 852—912. (За Іпатським списком; переклад Л. Є. Махновця). Сайт «Ізборник».Крім цього, зустрічається в ряді творів, таких як:Чи була столиця в Стародавній Русі? Деякі порівняльно-історичні та термінологічні спостереження // Назаренко А. В. Давня Русь і слов'яни. — С. 105. «Слово на оновлення Десятинної церкви» (сер. XII століття): «славному і чесному граду нашому і великої митрополії ж, матері городам». Стихира служби св. Володимиру: «славнодержавний Володимире на висоті столу сидячи матері городам богоспасенного Києва». Служба на пам'ять освячення в 1051/1053 у церкві святого Георгія в Києві, 26 листопада: «від першопрестольного матері городам, Богом порятунку Києва».

Семантика фрази У науковій літературі літописну формулу, передану в Лаврентіївському списку як «се буди мт҃и градомъ рускими», тлумачать як позначення особливого політичного й сакрально-символічного статусу Києва серед міст Русі. Вислів пов'язують із грецьким поняттям «метрополія» — «мати міст», тобто головне місто або столиця. У цьому значенні формула підкреслювала роль Києва як стольного града Руської землі та її об'єднавчого центру. Водночас вона мала не лише політичний, а й християнський зміст: образ Києва як «матері городів» співвідносився з уявленнями про місто-матір, сакральний центр Русі та символічний «другий Єрусалим»Ричка В. М. «…мати градомъ русьскимъ» // «Київ — Другий Єрусалим»: з історії політичної думки та ідеології середньовічної Русі / В. М. Ричка; НАН України. Інститут історії України. — К.: Ін-т історії України, 2005. — С. 141—153. — ISBN 966-02-3792-8.Русина О. Київ як sancta civitas у московській ідеології та політичній практиці XIV—XVI ст. // «Істину встановлює суд історії»: збірник на пошану Федора Павловича Шевченка. — Том 2: Наукові студії / НАН України, Інститут історії України. — Київ: Інститут історії України, 2004. — С. 165—181..

Словосполучення «мати городам» має книжне походження й виразне ідеологічне значення. Його пов'язують із біблійною та середньовічною традицією, у якій образ «матері міст» співвідносився передусім із Єрусалимом. Так, в одному з варіантів «Голубиної книги» Єрусалим описано як головне місто сакрального простору: «Єрусалим-город всім городам мати — він стоїть посередині світу білого (в нім пуп землі)». Подібне уявлення міститься і в апокрифічній «Повісті про царя Волота Волотовича», відомій за списками XV століття: «Перший град всім градам мати славний град Єрусалим. А церква Єрусалимська всім церквам мати»В. Ричка. Київ — «Другий Єрусалим» // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — : Парламентське видавництво, 2011. — с.326 ISBN 978-966-611-818-2.

«Городи́ руські»

Позначення Києва «матір'ю городам руським» може бути пояснено і з поняття «городи руські». «Город» як укріплений пункт відігравав особливу роль в державному та політичному становленні Київської Русі.

Поняття «городи руські» склалося в IX-X століттях. Літопис говорить про роздачу городів Рюриком своїм воїнам: Полоцьк, Ростов, Білоозеро, Муром. «Городи руські» згадуються в Повісті врем'яних літ під 907 роком: Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк, Ростов, Любеч та інші. «По тих городах сиділи князі, під Олегом сущі». Роздавали городи Святослав Ігоревич і Володимир I Святославич. Серед городів була певна ієрархія, в якій Київ займав перше місце, оскільки був місцем перебування великого князя.

Арабський автор Ібн-Хаукаль (X століття) перераховує групи русів та головні городи, які існували, як вважають історики, ще в IX столітті, до того, як Олег зробив Київ столицею: «І русів три групи. Група, найближча до Булгара, і цар у місті, званому Куйаба, і він більший від Булгара. І група верхня з них, яку називають ас-Славійа, і цар їхній у місті Сала, і група їхня, звана ал-Арсанійа, і цар їхній сидить в Арсі, місті їхньому». Ібн Фадлан, що бачив русів у 922 році, стверджував, що їхній цар живе у «високому замку», що трактується деякими істориками як згадка про Вишгород, який був подарований Ігорем Рюриковичем своїй дружині княгині Ользі і був резиденцією київського князя.

Імператор Костянтин Багрянородний (X століття) пише: «Надходять із зовнішньої Русі в Константинополь човни є одні з Немогарда, в якому сидів Сфендослав, син Інгора, архонта Русі, а інші з фортеці Мілініскі, з Теліуци, Чернігога і з Вусеграда. Отже, всі вони спускаються річкою Дніпро і сходяться у фортеці Кіоава».

Скандинави називали Русь «країною городів» (Гардарик). Скандинавська назва Garđar (Гарди, множина від Garđr, вперше згадано в X столітті), має загальну індоєвропейську основу зі старослов'янським словом город / градь. В однині корінь входить в такі назви як Hólmgarđr (Новгород), Kænugarðr (Київ) і Miklagarðr (Константинополь). Скандинавські джерела перераховують «головні городи» або окремі володіння (ríki) в Гардаріку, список яких відносять до X-XI століть: Hólmgarðr (Новгород), Aldeigjuborg (Ладога), Kænugarðr (Київ), Pallteskja (Полоцьк), Smaleskia (Смоленськ), Súrdalar (Суздаль), Móramar (Муром), Rostofa (Ростов), Sýrnes (Чернігів?), Gaðar(?), Álaborg (Алаборг, на Ладозькому озері), Danparstaðir (Донський місто?). Всі ці володіння у сазі про Одду Стрілу підпорядковувалися конунгу Гольмгарда, а «Пасмо про Еймунд», що розповідає про події 1015—1019 років віддає першість Києву: «Буріцлейф тримає Кенугард, і це найкраще князівство у всьому Гардарику».

Використання російською стороною Вислів «матір городам руським» активно використовується Росією у ідеологічному історичному протистоянні з Україною для виправдання агресивної російської імперської політики. У серпні 1919 р., в ході подій Київської катастрофи, під час переговорів з українським генералом Антіном Кравсом, російський генерал-лейтенант Микола Бредов заявив: «Киев — мать городов русских, никогда не был украинским и не будет!».

Див. також Київська Русь

Примітки

Джерела Назаренко А. В. Была ли столица в Древней Руси? Некоторые сравнительно-исторические и терминологические наблюдения // Назаренко А. В. Древняя Русь и славяне.- С.103-112. Повесть Временных Лет в переводе Д. С. Лихачёва «Повесть временных лет». Великое наследие. Классические произведения литературы Древней Руси. // Лихачев Д. С. Великое наследие. В Лихачев Д. С. Избранные работы в трех томах. Том 2. — Л.: Худож. лит., 1987. — С. 3-342. А. А. Васильев. История Византийской империи, т.1 (Время до крестовых походов), гл. 6, § 10 Смутное время (1056—1081)

Посилання Літопис руський. Роки 852—912. / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. ISBN 5-308-00052-2 Руська земля у вузькому значенні за Б. Рибаковим — Ізборник .