Михай Єрмолайович Волонтир (9 травня 1934, Глінжень — 15 вересня 2015, Кишинів) — радянський і молдовський актор театру і кіно. Народний артист Молдавської РСР. Народний артист СРСР (1984).

Біографія Михай Волонтир народився в Молдавії в селі Глінжени. Уже в 18 років він став викладати в сільській школі, в селі Попоуци. У 1955 році закінчив Оргіївське педагогічне училище і став завідувачем клубом у селі Ліпчень Резінского району.

У 1957 році, після республіканського огляду самодіяльності був запрошений в навчальну акторську групу Бельцкого музично-драматичного театру імені Васіле Александрі, а пізніше став актором цього театру.

Дебют у кіно відбувся в 1968 році, коли Михай Єрмолайович знявся у фільмі «Потрібен воротар». Потім знімався в картинах «Це мить», «Десять зим за одне літо», «Крутизна», «Це солодке слово — свобода».

У 1976 році отримав звання Лауреата Державної премії Молдавської РСР за головну роль в історико-біографічній картині «Дмитро Кантемир». Також широко відомий фільм «В зоні особливої уваги» (1977), в якому головні ролі зіграли Михай Волонтир та Борис Галкін. У 1981 році на екрани вийшов фільм-продовження «Хід у відповідь», де головні ролі зіграли ті ж актори, а також Вадим Спиридонов. У 1980 році знявся в головній ролі в українському фільмі виробництва кіностудії імені О. Довженка «Від Бугу до Вісли».

Найбільш широку популярність Волонтиру приніс багатосерійний фільм «Циган» (1979) (режисер — Олександр Бланк). Він зіграв роль цигана Будулая, який мандрує по світу в пошуках свободи й щастя. Фільм вийшов дуже успішним і в 1985 році виходить продовження — «Повернення Будулая».

Незважаючи на всесоюзну популярність і славу, Михай Волонтир ніколи не залишав своє місто Бельці й продовжував театральну діяльність в улюбленому театрі. Михай Волонтир хворів на діабет, з ускладненням на очі. Починаючи з кінця 1990-х років було проведено ряд операцій. Фінансову допомогу акторові надали уряд Республіки Молдова, підприємці Москви, актори театру і шанувальники творчості Волонтира. Актор жив у себе на батьківщині й продовжував грати у виставах театру ім. Александрі у Бєльці.

Фільмографія

1967 — Потрібен воротар — Іван Турбінке 1968 — Ця мить — Міхай Адам 1969 — Десять зим за одне літо — Іліє 1969  — Один перед любов'ю — Обаде 1970 — Крутизна — Андрій Спірит 1972 — Четвертий — Банар 1972 — Це солодке слово — свобода! — Карлос 1973 — Мости — Пєтраке 1973 — Дмитрій Кантемір — Дмитро Кантемир 1974 — Чоловіки сивіють рано — Андрій Резлог 1975 — Звук сопілки — Джабраіл 1976 — Не вір крику нічного птаха — Іон 1977 — Оповідь про хороброго витязя Фет-Фрумоса — Птахолов (Птицелов) 1977 — Корінь життя 1977 — У зоні особливої уваги — прапорщик Валентір 1978 — Кентаври 1979 — Агент секретної служби — Гнат Валуце 1979 — Циган — Будулай 1980 — Нерозділене кохання — перехожий 1980 — Від Бугу до Вісли — Петро Вершигора (озвучив актор Павло Морозенко) 1981 — Хід у відповідь — старший прапорщик Валентір 1981 — Єдиний чоловік — Михайло 1981 — Оленяче полювання — Головін 1982 — Випадок у квадраті 36-80 — Скиба 1982 — Ця чоловіча дружба — Антон Греку 1983 — Будь щаслива, Юлія! — Раду 1984 — Звинувачення 1984 — Я за тебе відповідаю 1985 — Повернення Будулая — Будулай 1986 — Сліди перевертня — Уго Вінчеро 1988 — Вірними залишимося 1989 — Стукіт у двері 1991 — Чи винна я? 2003 — Чандра 

Нагороди та звання Народний артист Молдавської РСР (1974) Народний артист СРСР (1984) Лауреат Державної премії Молдавської РСР (1976) — за виконання головної ролі у фільмі «Дмитро Кантемир» (1973) Лауреат Державної премії РРФСР, кінематографічної премії ім. братів Васильєвих (1980) Нагороджений урядовими нагородами Республіки Молдова (Орден Республіки — найвища нагорода Республіки Молдова та ін.) У 2000 році визнаний найкращим актором XX століття в молдовському кіно У 2009 році присвоєно почесне звання «Doctor Honoris Causa»

Посилання Mihai VOLONTIR.html