Украї́нська правові́рна гре́ко-католи́цька церква (УПГКЦ) — псевдохристиянський та псевдокатолицький деструктивний культ, секта, що незареєстрована, офіційно не визнана релігійна організація в Україні. УПГКЦ виділилась із Української греко-католицької церкви у 2008—2009 роках. Державний комітет України у справах національностей і релігій відмовляє у реєстрації назви «Українська Правовірна Греко-Католицька церква», обґрунтовуючи це «повагою до традицій та внутрішніх настанов релігійних організацій» з посиланням на Кодекс Канонів Східних Церков (ККСЦ), у якому назву «Католицька» можна використовувати лише за погодженням з офіційною церковною владою . У церковних колах УГКЦ і пресі ця нова релігійна організація відома як «підгорецькі отці» або «група Догнала», «секта Догнала», «догналівці», «догналіти» (за ім'ям засновника — Антоніна Іллі Догнала), а також іноді «Чорне братство».

Главою самопроголошеної УПГКЦ обрано Михайла Осідача . Членами постійного синоду є Антонін Ілля Догнал, Ричард Методій Шпіржик (Чехія), Роберт Самуїл Обергаусер (Словаччина) і Василь Маркіян Гітюк (Україна). Вони звинуватили керівництво Української греко-католицької церкви в єресях і проголосили про створення «правовірної» церковної структури. Названі особи у 2008 році проголосили, що вони були таємно висвячені на єпископів, однак станом на вересень 2011 року не надали жодних доказів про реальність таких свячень.

З квітня 2011 року УПГКЦ вважає себе частиною самопроголошеного Візантійського Католицького Патріархату.

Історія

Ідейним провідником цього релігійного руху є колишній чеський римо-католицький священик Антонін Догнал, який разом з іншими трьома римо-католиками (Р. Шпіржиком, Ї. Шпіржиком та Л. Юхелкою) був прийнятий до новіціату греко-католицького Чину отців Василіан у 1991 році. Ще будучи римо-католицьким священиком Антонін Догнал, за твердженням його єпископа, поводиться неординарно (забороняє тяжко хворим вживати ліки, не виконує свого пастирського служіння). Перебуваючи у василіанському новіціаті Антонін (Ілля) Догнал робить спробу обманути римо-католицького оломоуцького єпископа Яна Граубнера, звертаючись до нього нібито від імені василіанського провінціала. Члени проводу теперішньої Української правовірної греко-католицької церкви проявляли свою активність ще в час їхнього навчання, яке проходило у Варшаві: спільнота ченців-василіан довкола Іллі Антоніна Догнала збиралася на таємні конференції. Після повернення до рідної Чехії їхні опозиційні настрої закінчились серйозним конфліктом з керівництвом Католицької Церкви у Чеській Республіці.

У 2003 році ченці Чеської делегатури Антонін Ілля Догнал, Ричард Методій Шпіржик і Роберт Самуїл Обергаусер виступили за створення в Чехії громад УГКЦ. Не отримавши підтримки від католицьких структур, Антонін Догнал звертається за допомогою до протестантської деномінації — Чехословацької Гуситської церквиЄпископат Гуситської Церкви про Догнала.

Після відходу на спочинок греко-католицького екзарха в Чехії єпископа Івана Лявінця на посаду чеського екзарха Ватикан призначив словака Ладислава Гучка, проти якого виступили Антонін Ілля Догнал, Ричард Методій Шпіржик і Роберт Самуїл Обергаусер. Через блокаду, організовану групою Іллі Догнала, єпископська хіротонія греко-католицького єпископа відбулася не у греко-католицькому, а у римо-католицькому храмі.

Серйозний конфлікт ченців Чеської делегатури ЧСВВ з католицькою ієрархією в Чехії призвів до того, що у червні 2004 року Х Генеральна Капітула Василіанського Чину святого Йосафата ухвалила рішення про ліквідацію Чеської делегатури ЧСВВ. Ченців відіслали до України та Великої Британії. В Україні Управа Василіанського Чину поселила колишніх членів Чеської делегатури у Підгорецькому василіанському монастирі (Львівщина).

Переломним моментом у виокремленні Підгорецької спільноти сталася відмова п'яти монахів-василіан — Антонін Ілля Догнал, Роберт Самуїл Обергаусер, Роберт Методій Шпіржик, Василь Маркіян Гітюк, Василь Роман Шелепко — виконати декрети Управи Василіанського Чину (ЧСВВ). Згодом Василь Роман Шелепко та рідний брат Методія Роберта Шпіржіка — Кирило Їржі Шпіржик в 2008 році залишили спільноту. Василь Шелепко став священиком Бучацької єпархії УГКЦ (зараз покійний).

На початку 2005 року вищезгаданих ченців було виключено з Василіанського Чину за «поважні провини проти монаших і церковних законів, зокрема постійний непослух настоятелям». Декрет видалення був затверджений Конгрегацією Східних Церков, після чого виключені ченці звернулися до Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури, який, однак, не прийняв їхній відклик до розгляду як «позбавлений будь-якої основи», про що було офіційно повідомлено у 2009 роціОфіційне повідомлення Василіянського чину святого Йосафата у справі незаконно висвячених єпископів ; Офіційне повідомлення.

«Підгорецькі отці» твердять, що вони не могли мовчати на неправду та спрямували свою діяльність на критику керівництва Католицької Церкви, після того як стався конфлікт у серпні 2006 року з Управою Василіанського Чину. Причиною конфлікту стала критика книги кардинала Гузара «Бесіди з Блаженнішим Л.Гузаром. До постконфесійного християнства» (2006). Як вважають «підгорецькі монахи», Любомир Гузар схвалює гомосексуальність окультизм — віщування, магію«Бесіди з Блаженнішим Л.Гузаром…».

Черговим кроком до виокремлення в окрему релігійну організацію стала заява «підгорецьких отців» про отримання ними єпископської хіротонії 03.03.2008 р. Доказів про те, що хіротонія реально відбулася, ні суспільству, ні церковним структурам так і не було надано «з причини можливих зловживань». Станом на 2011 рік їхні єпископські свячення не зафіксовані в офіційних довідниках Католицької ЦерквиПор. Annuario Pontificio 2011, Città del Vaticano: Libreria Editrice Vaticana, 2011, ISBN 9788820985226.

У червні 2008 року Колегіальний трибунал Сокальсько-Жовківської єпархії у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Іллі А. Догнала, Методія Р. Шпіржика, Маркіяна В. Гітюка та священика Роберта Обергаусера виніс вироки про покарання їх великою екскомунікою (відлученням від Церкви) за «незаконне присвоєння уряду та незаконне виконування служіння (порушення кан. 1462 ККСЦ); розпалювання бунту та ненависті проти місцевого ієрарха Владики Михаїла (Колтуна) і Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Любомира (Гузара) та підбурювання підлеглих до непослуху щодо них (порушення кан. 1447 § 1 ККСЦ); нанесення кривди та важкої шкоди добрій славі вищезгаданих осіб та інших ієрархів УГКЦ через наклепи (порушення кан. 1452 ККСЦ)». У серпні 2009 року вироки підтвердив Колегіальний трибунал Верховного Архієпископа УГКЦДекрети виконання вироків.

7 жовтня 2008 року Найвищий Трибунал Католицької Церкви, Апостольська Сигнатура, дала відповідь на скаргу «підгорецьких отців» перевірити правомірність винесеної їм трибуналом УГКЦ кари великої екскомуніки. У своїй відповіді, про яку Апостольська Сигнатура повідомила також єпископа Сокальсько-Жовківського УГКЦ Михаїла (Колтуна) (Прот. 41750/08 VT), Найвищий Трибунал Католицької Церкви, звертаючись до «підгорецьких отців», чітко зазначає: «… розглянувши ваші звернення до Святішого Отця та Верховно Архиєпископського Трибуналу, додані до вашого листа, ця Апостольська Сигнатура не знаходить жодних причин для того, щоб також втручатися у цю справу». Цим Апостольська Сигнатура залишила вирок Колегіального трибуналу Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ у силі, підтвердивши тим самим правосильність накладеної на них екскомуніки, тобто відлучення від ЦерквиВирок Церковного суду у карних процесах ієромонахів ЧСВВ Офіційне повідомлення .

У 2008 році «підгорецькі ченці» проголосили власний Синод. До незареєстрованої УПГКЦ приєдналося п'ять жіночих монастирів.«Підгорецьким монахам» офіційно відмовили у реєстрації. Католицька церква не визнає законності цих п'яти жіночих монастирів, оскільки дозвіл на заснування був наданий лише монастирю в Брюховичах. Окрім цього, усі 29 монахинь цього монастиря були видалені з Василіанського чину та позбавлені монашого статусу. Самі ж монахині твердять, що вони ще у 2004 році самі цілим монастирем вийшли з Василіанського чину і повернулися до попереднього статусу незалежного монастиря, яким монастир користувався в момент заснування.

У 2010 р. Догнал, Шпіржік, Обергаузер і Гітюк проголосили анатему (анафему, виключення з Церкви) майже на всіх єпископів Католицької Церкви, на викладачів Папського Григоріанського університету, на всіх гомосексуалів, на канцлера Німеччини Ангелу Меркель, президента США Барака Обаму та деяких інших осібВідео проголошення анатеми , Листи проголошення анатеми . У 2011 році кількаразово погрожували винятком з церкви Папі Римському Бенедиктові XVI у випадку, якщо він беатифікує Папу Івана Павла II.

Восени 2010 в м. Чорткові Тернопільської області група Догнала вчинила спробу захоплення греко-католицького храму Преображення Господнього. Після чого за рішенням Тернопільського окружного суду групі Догнала заборонено проводити богослужіння і різного роду маніфестації у м. Чорткові.

В квітні 2011 активісти Громадянського руху «Відсіч» заявили, що УПГКЦ вчинила спробу маніпуляції цим рухом, з ціллю втягнути цей рух у боротьбу проти УГКЦ. Також від імені «Відсічі» було заявлено, що львівські діячі, які не мають нічого спільного з самим рухом, використали назву «Рух Чистих Сердець» як хороший бренд, провадячи підривну діяльність, при цьому матеріали, які використовує так званий «Рух Чистих Сердець», є аналогічні до наявних на сайті «групи Догнала».

5 квітня 2011 року провідники УПГКЦ проголосили створення «Візантійського Католицького Патріархату», першим патріархом якого обрали Іллю Антоніна Догнала.

1 травня 2011 року «Візантійський Католицький Патріархат» проголосив відлучення від Церкви Римських Пап Івана Павла II (посмертно) і Бенедикта XVI, оголосив, що папський престол з цього моменту вакантний, а також закликав всіх католицьких священиків перестати згадувати в Літургії ім'я Бенедикта XVI і місцевого єпископа, стверджуючи, що в протилежному випадку Літургія буде недійсною.

4 травня 2011 «Візантійський Католицький Патріархат» оприлюднив заяву у якій зазначив, що вважає, що Католицька церква відпала від християнства і проголосив про створення «Правовірної Католицької Церкви». У цій заяві УПГКЦ окреслила себе, як одну з груп седевакантистів. Після того очільники УПГКЦ проголосили «Божу анатему» на членів різних протестантських деномінацій.

29 березня 2012 року Конгрегація віровчення оприлюднила «Декларацію про канонічний статус самозваних підгорецьких греко-католицьких єпископів», у якій стверджено, що Апостольський Престол «не визнає дійсності їхніх єпископських свячень та всіх свячень, ними уділених, чи які будуть уділені». Також пригадується про те, що канонічним статусом Догнала, Гітюка, Шпіржіка та Обергаузера є екскомуніка, тобто виключення з церковного сопричастя. Крім того, звернено увагу на те, що «вживання назви католицька групами, які не визнані авторитетною церковною владою, згідно з каноном 19 Кодексу Канонів Східних Церков, є незаконним». Конгрегація перестерігає вірних про обов'язок не приєднуватися до вищезазначеної групи і закликає молитися за їх розкаянняDICHIARAZIONE DELLA CONGREGAZIONE PER LA DOTTRINA DELLA FEDE SULLO STATUS CANONICO DEI «SEDICENTI VESCOVI GRECO-CATTOLICI DI PIDHIRCI» ; український переклад Декларації .

Впродовж весни-літа 2012 року прихильники секти відзначились в ряді резонансних подій (вбивства, розбійний напад, завдання тілесних ушкоджень, викрадення тощо) на заході України .

Член-засновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович: Стаття «Удар по Церкві» в газеті «Експрес» № 103 (6565) за 20-27 вересня 2012 року сторінки 1 та 6