Петро Савич Єфименко (2 вересня 1835, Великий Токмак — 7 травня 1908, Санкт-Петербург) — український етнограф та історик, фольклорист, статистик за професією, учасник революційного руху. За участь у революційних гуртках його було заслано до Архангельскої губернії. Співпрацював в першому українському суспільно-політичному журналі «Основа», ліберальній та українській газеті «Чернігівському листку», «Чернігівських губернських відомостях».

Життєпис

Петро Єфименко народився 1835 року в селі Великий Токмак Бердянського повіту Таврійської губернії на півдні України, в сім'ї обер-офіцера Російської імператорської армії. 1854 року закінчив Катеринославську класичну хлоп'ячу гімназію.

У 1850-х навчався в Харківському університеті, потім перевівся у Київський університет.

1 лютого 1860 року заарештований у Києві у справі про участь у Харківському таємному студентському товаристві, що ставило за мету зміну форми правління в Російській імперії. З 26 лютого до 24 червня 1860 року Єфименко перебував у Олексіївському равеліні Петропавлівської фортеці, 12 червня він був засуджений до висилки під нагляд у Пермську губернію, де служив у повітовому суді Красноуфімська. Взяв участь у створенні революційного гуртка на чолі з Олександром Іконниковим, відомого як Пермське таємне товариство. У серпні 1861 року, у зв'язку з поширенням у Пермі антиурядового рукопису «Послання старця Кіндрата», переведений в Архангельську губернію. Проживав в Архангельську, 1862 року висланий під суворий нагляд в місто Онегу (Карелія).

Перебуваючи на засланні в Карелії, почав збирати місцевий фольклор. Літо 1862 року провів у селі Возґорах, що за 180 км від Соловецького монастиря. Розпитуючи у людей про монастир, від 80-річного карела почув, що той бачив «якогось отамана козаків». Розпочавши 1863 року цілеспрямовані пошуки, Єфименко виявив в архіві Архангельської губернської канцелярії «Дело о сообщении государственной Военной коллегии конторы об отправке в Соловецкий монастырь кошевого Петра Калнышевского, июня 11 дня 1776 года». У 1875 році Петро Єфименко опублікував статтю, повернувши таким чином з небуття останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського. Оповідь про кошового отамана тісно пов’язана з завершальним етапом існування Запорізької Січі та становить цінне джерело для дослідників історії України. Найважливішою складовою публікації є зібрані й упорядковані П. Єфименком свідчення очевидців подій, які були сучасниками ув’язнення Петра Калнишевського.Петро Савич Єфименко — перший біограф кошового отамана Петра Калнишевського .

1870 року жив під наглядом у Воронежі, потім проживав у Самарі, Чернігові, Харкові.

Помер у Санкт-Петербурзі 7 травня 1908 року.

Родина Дружина — Олександра Яківна Єфименко (Ставровська) — історик. Син — Тарас Єфименко — юрист. Син — Петро Єфименко — археолог. Дочка — Олександра — захопилася ідеями Лева Толстого та збожеволіла. Дочка — Тетяна Єфименко — поетеса «срібного віку». Нащадок — Тарас Єфіменко — поет-двотисячник, псевдонім — Юхим.

Бібліографія Демонология жителей Архангельской губернии // Памятная книжка Архангельской губернии на 1864 год. Сборник малороссийских заклинаний / сост. П. Ефименко. — Б. м. : б. и., 1869?. — VI, 70 с. Договор найма пастухов // Записки по отделению этнографии Русского Географического общества. 1878, т. 7. Заволоцкая чудь. Архангельск, 1869. — 144 с. Икота и икотница. — Памятная книжка Архангельской губернии на 1861 год. Материалы по этнографии русского населения Архангельской губернии // Записки Русского географического общества. 1878, тт. 1-2. Памятники языка и народной словесности, записанные в Архангельской губернии //Памятная книжка Архангельской губернии на 1864 год. Приданое по обычному праву крестьян Архангельской губернии // Записки по отделению этнографии Русского Географического общества. СПб., 1873. Т. 3. Сборник народных юридических обычаев Архангельской губернии // Труды Архангельского губернского статистического комитета. Кн. 1. Вып. 3. 1869. 336 с. Семья Архангельского крестьянина // Журнал Министерства народного просвещения. 1874, кн. 10-12. Труды комиссии по исследованию кустарных промыслов. Харьков, 1882. Вып. 1: Сумский уезд. Ярило, славяно-русское божество. Русское географическое общество. 1869. [Автобиографические заметки]. / Публ. С. М. Ляшко. // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 6. — Запоріжжя, 2006. — С.174-179.

Примітки

Література Алексеевский М. Д. «Самодельный этнограф»: жизнь и научная деятельность Петра Саввича Ефименко // Ефименко П. С. Обычаи и верования крестьян Архангельской губернии. М., 2009. — С. 7-30. Гуменюк М. П. Українські бібліографи XIX — початку XX століття. — Х., 1969. — 182 с. Ляшко С. М. Петро Савович Єфименко. // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 6. — Запоріжжя, 2006. — С.171-174. Марахов Г. И. Социально-политическая борьба на Украине в 50-60-е годы XIX века. — К., 1981. — 160 с. Саєнко В. М. Токмацькі витоки родини Єфименків. (До 170-літньої річниці від народження П. С. Єфименка). // Музейний вісник [ЗКМ]. — Вип. 4. — Запоріжжя, 2004. — С.88-92.

Єфименко Петро Савич // Єфименко Петро //

Джерела Родина Єфименків. Ефименко, Пётр Саввич // Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М.: Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927—1934. Пермское тайное общество. // Уральская историческая энциклопедия. — Институт Истории и Археологии УрО РАН.

Петро Єфименко (1835 – 1908): Українські бібліографи – ювіляри 2025 року : книжкова виставка // Національна історична бібліотека України. - Дата опублікування: 27.09.2025.