Сімейчине (до 2025 — Сімейкине) — селище в Україні, у Отаманівській міській територіальній громаді Луганського району Луганської області. З 2014 року є окупованим. 4200 меш. (1967), 2653 меш. (2001).
Географія Географічні координати: 48°19' пн. ш. 39°32' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 5,21 км².
Селище розташоване за 21 км від м. Сорокине. У межах селища знаходиться однойменна залізнична станція.
Історія Селище будувалось у 1910–1914 роках одночасно із залізничною лінією Родакове—Лиха та залізничною станцією Сімейкине.
В 1917 році селище входить до складу Української Народної Республіки.
Внаслідок поразки Перших визвольних змагань селище надовго окуповане більшовицькими загарбниками.
У 1930-х роках побудовано паровозне і вагонне депо.
У 1932 році організовано радгосп «Сімейкинський».
В 1932–1933 селяни пережили сталінський геноцид.
В німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 298 мешканців селища, із них 120 загинули, 128 були нагороджені радянськими орденами та медалями.
Під час німецької окупації в селищі діяли члени краснодонської підпільної організації «Молода гвардія»: П. Ф. Палагута, В. І. Ткачов, М. І. Миронов. За завданням штабу «Молодої гвардії» вони проводили антинімецьку агітацію, брали участь у бойових операціях. У середині січня 1943 року були арештовані та розстріляні гітлерівцями.
В післявоєнний період у Сімейкиному радянською владою було встановлено пам'ятник радянським воякам Червоної Армії. У 1974 році встановлено меморіальні плити, з прізвищами земляків, які загинули в роки війни.
У радянські часи в селищі знаходилась центральна садиба Сімейкинської птахофабрики.
З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Молодогвардійської (тепер Отаманівської) міської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району увійшло до складу новоствореного Луганського району.
Інфраструктура У селищі є загальноосвітня школа I–III ступенів, амбулаторія, ясла-садок, клуб, бібліотека, відділення поштового зв'язку, Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців. Діє Свято-Пантелеймоновський храм.
Функціонують вагонне депо Сімейкине Донецької залізниці, яке займається ремонтом вагонів, та ПрАТ «Сімейкинське», яке спеціалізується на розведені птиці, вирощуванні зернових та технічних культур.
Населення
Чисельність +Зміна чисельності містечка Сімейкине19391959197019791989200120032 117 3 765 2 930 2 715 2 681 2 589 2 5572004200520062007200820092010 2 523 2 486 2 442 2 418 2 404 2 362 2 3552011201220132014 2 329 2 303 2 278 2 257
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року : МоваКіл-тьЧасткаросійська234188,24% українська30511,50%інші не визначилися70,26% Усього2653100%
Пам'ятки Братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули у роки Другої світової війни (вул. Поштова).
Персоналії Палагута Павло Федосійович — учасник антинімецької організації «Молода гвардія» Миронов Микола Іванович — учасник антинімецької організації «Молода гвардія» Ткачов Василь Іванович — учасник антинімецької організації «Молода гвардія». У вересні 1943 року нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня.
Джерела Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 187–188)
Примітки
Посилання Облікова картка на сайті ВРУ