Німе́нко Андрі́й Васи́льович (, с. Інгуло-Кам'янка, Новгородківський район, Зинов'євська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР — , Київ, Україна) — український скульптор, мистецтвознавець, письменник і поет. Член Національних спілок письменників і художників України, кандидат мистецтвознавства (1955), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1969). Чоловік мовознавиці Лариси Масенко, батько художника Максима Німенка.

Біографія Народився року в с. Інгуло-Кам'янці, тепер Кіровоградська область, Україна. Дитячі та юнацькі роки пройшли в с. Більшовик Долинського району. Працював газетарем в м. Долинський. Закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка. Учасник Другої світової війни. В 1951 році закінчив Київський художній інститут, викладачі М. Г. Лисенко та М. І. Гельман. В 1955 році закінчив аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології АН України.

Андрій Васильович слуга двох муз — мистецтва та поезії. Друкувався в журналах «Київ», «Україна», «Кур'єр Кривбасу», «Вежа». Він автор пам'ятників видатних українських митців — Юрія Яновського, Олександра Довженка, Остапа Вишні, Степана Васильченка, Григора Тютюнника, Павла Загребельного та ін. Його чисельні акварелі багатьох церков та монастирів України є іноді єдиними згадками про втрачені святині. Андрій Німенко — творець медалей мистецькоі премії «Київ», заснованої столичною адміністрацією в шести номінаціях, серії портретів-медалей гетьманів України.

Творчість Історія українського мистецтва (видання)

Монументальні композиції (у співавторстві) «Сини Вітчизни» (1967). «Арсенальці» на станції метро «» (1960, не збереглася).

Скульптури (у співавторстві) Шота Руставелі (1966). Алішер Навої (1967).

Пам'ятники (у співавторстві) Давиду Гурамішвілі у Миргороді (1969). Лесі Українці у Луцьку (1977). Миколі Давидову у с. Веселих Боковеньках Кіровоградської області.

Пам'ятні медалі Серія «Гетьмани України» (1980—1996).

Бібліографія «Українська скульптура другої половини XIX — початку ХХ ст.» (1963). «Українська радянська скульптура». «Пам'ятники Тарасові Шевченку» (1964). «Кавалерідзе — скульптор» (1967).

Поезія

«Мідні карби» (1971) «Вогонь і камінь» (1975) «Мозаїка вікон» (1983) «Сонячна брама» (1985) «Сонячний дім» (1985) «Грифонжі» (1990) «Лісові фантазії» (1991)

Джерела Німенко Андрій Васильович // Німенко Андрій Васильович // Німенко Андрій Васильович // Андрій Німенко // Боковенька 2002, с. 73-77. Посилання

Андрій Німенко. Лісові фантазії. Київ, Веселка, 1991.