Агроекологія — комплексна наукова дисципліна, об'єктом вивчення якої є агросфера планети, а предметом — взаємозв'язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва, що вивчає вплив сільського господарства на екологію, взаємозв'язки між компонентами агро- та екосистем і специфіки колообігу в них речовин, енергії та інформації під впливом техногенних навантажень.
Агроекологія — це інноваційний підхід до сільського господарства, спрямований на досягнення стійких і справедливих продовольчих систем, яку можна розуміти як: міждисциплінарну науку, набір практик і суспільний рух.
Агроекологічні дослідження мають два основних напрямки:
біофізичний фокус, який операціоналізує агроекологію як екологічне вивчення систем сільськогосподарського виробництва, соціально-екологічний фокус, який наголошує на сільському господарстві як пов’язаній соціально-екологічній системі, важливості продовольчих систем і продовольчої безпеки на рівні громад, і соціальної справедливості.
Варіанти визначень 1) самостійна галузь знань та сформований науковий напрямок наукових досліджень, що вийшов з прикладної екології й агрономії; вивчає вплив факторів середовища на продуктивність культивованих рослин, а також структуру й динаміку угруповань організмів, що існують на сільськогосподарських землях; 2) наука, що досліджує можливості раціонального використання сільськогосподарських земель для одержання рослинницької і тваринницької продукції при одночасному збереженні природних ресурсів (родючість ґрунтів, природних вод, атмосферного повітря тощо), біологічного різноманіття і захисту середовища існування людини та виробленої продукції від сільськогосподарського забруднення; 3) наукова дисципліна про агроценози, яка розглядає як центральний об'єкт вид або сорт, заради якого створюється агроценоз; 4) розділ екології, що досліджує аутекологію сільськогосподарських рослин і тварин, а також культурекосистеми; 5) розділ екології, що вивчає взаємовідносини сільськогосподарських рослин і тварин із довкіллям. 6) інтеграція досліджень, освіти, дій і змін, що забезпечує стійкість усіх частин харчової системи: екологічної, економічної та соціальної.
Мета і завдання Головна мета агроекології — це забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природно-ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва.
Основним завданням агроекології є: одержання максимального врожаю при найменшому впливу на довкілля; забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування; створення агроекосистем, співжиття в агроекосистемах і фактори стабілізації в агроекосистемах; меліорація земель; інтенсифікація сільського господарства; розробка стратегії сільськогосподарського користування в XXI столітті.
Практики та технології Основні практики та технології включають практики сталого, відновлювального і органічного сільського господарства, і, зокрема, наступні є найбільш популярними в контексті агроекології:
Агролісомеліорація Ґрунтозахисне землеробство Суміщення культур Інтегрований захист рослин Сидерати та мульчування Вуглецеве землеробство Мікробна екологія Кліматично-розумне сільське господарство Див. також
Сільське господарство Агрономія Екологія
Література
Книги Агроекологія: навчальний посібник / Лагутенко О.Т., 2012. Lichtfouse, Eric (2012). Agroecology and strategies for climate change. Dordrecht: Springer Science+Business Media B.V. ISBN 978-94-007-1905-7. De Marchi Massimo; Diantini Alberto; Eugenio Pappalardo Salvatore (2022). Drones and geographical information technologies in agroecology and organic farming: contributions to technological sovereignty. Boca Raton, FL. ISBN 978-0-429-05284-2. Méndez V. Ernesto; Izzo Victor M.; Engles Eric; Gerlicz Andrew (2023). Agroecology: leading the transformation to a just and sustainable food system (4th edition). Boca Raton, FL. ISBN 978-1-003-30404-3.
Журнали
Agroecology and Sustainable Food Systems
Примітки
Посилання Агроекологія // ВУЕ Агросфера // ВУЕ
Тлумачний словник із сільськогосподарської екології / Укладачі: Л. Л. Товажнянський, Г. І. Гринь, А. А. Лісняк та інші. — Харків: НТУ «ХПІ». — 2009. — 220 с.; Наука. Інновації. Агротехнології Ґрунти та агроекологія