Валенти́н Оста́пович Речме́дін (1916, Андрушівка, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія, нині Вінницька область — 1986, Київ, Україна), український письменник і журналіст родом з Вінниччини, нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями. Брат журналіста Леоніда Речмедіна та фізико-географа Івана Речмедіна.
Біографія Під час Другої світової війни працював у редакції «Радянської України», по війні заступник редактора «Літературної газети», довголітній редактор (до 1958 року) газети «Радянське мистецтво» (потім «Радянська культура»), член редакції журналу «Вітчизна». Працював переважно в прозі: повість «На верховині» (1951). роман «Коли закипала кров» (1958), збірка оповідань «Вітер з берегів юності», «Відчинив у світ я двері» (1960), романи «Весняні грози» (1961), «Романтична історія» (1962), «Ходімо зі мною, сину!» (1965), історична повість «Дівчина в терновому вінку» (1967).
Література
Речмедін, А. П.: Сівач краси і добра. Родовід, життя, творчість письменника Валентина Речмедіна (Книга-Вега, Вінниця, 2004) Речмедін https://www.perets.org.ua/Журнал_перець_1986_03/?page=3