Рі́міні (, ) — місто та муніципалітет в Італії на узбережжі Адріатичного моря, у регіоні Емілія-Романья, столиця провінції Ріміні.
Ріміні розташоване на відстаніФізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів близько 240 км на північ від Рима, 110 км на південний схід від Болоньї.
Населення — (2014). Щорічний фестиваль відбувається 14 жовтня. Покровитель — San Gaudenzio di Rimini.
Історія Історія Ріміні починається з 268 року до н.е. як римського Арімінума. Імператори Август, Тиберій та Адріан бачили в Ріміні ідеальне місце для ділових зустрічей. . Ріміні став ключовим економічним та культурним центром, залишаючись таким навіть у Середньовіччі. Цей розквіт продовжував зростати в епоху Відродження, коли завдяки родині Малатеста Ріміні став головним центром італійського та європейського мистецького, наукового та літературного відродження.https://www.italia.it/en/emilia-romagna/rimini/guide-history-facts Українці в Ріміні Після Другої світової війни в окрузі Ріміні були розташовані табори полонених, куди прибули також понад 10 000 вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії, що здали зброю британцям в Австрії у травні 1945 року. Від початку червня до 16 жовтня дивізійники перебували в таборі ч. 5-ц б. Беллярії, згодом до половини червня 1947 року в таборі ч. 1 б. Мірамаре. Життя в таборі 5-ц б. Беллярії було тимчасовим; тоді внаслідок дій радянської репатріаційної місії зголосилося до повернення на рідні землі бл. 900 осіб (8,5 %). У таборі ч. 1 були кращі життєві умови, внутрішня організація табору мала військову структуру. Табір очолював комендант (генерал-хорунжий М. Краг, підполковник Р. Долинський, майор С. Яськевич) зі штабом, з 7 відділами та 8 референтурами. Таборяни були поділені на 8 полків і частини окремого призначення. У Рімінському таборі, станом на 1946 р., було 9 310 осіб, у тому ч. 288 старшин, 822 підстаршин та 8 200 вояків.
Релігійну опіку таборяни одержували від 4 українських католицьких і одного православного душпастирів-капелянів Дивізії. Охорона здоров'я була під опікою 16-ти лікарів і досить великої кількості санітарів. Шкільництво охоплювало ряд шкіл: початкову (для малограмотних), гімназію, торгівельну, учительську семінарію, середню техн., однорічну рільничу, лісництва, драматичну, дяківську та ремісничу, з численними відділами; діяли різні курси і народний університет.
Культурно-освітня праця охоплювала: таборовий театр, хори «Бурлака», «Славута» і православний церковний хор, мистецьку спілку «Веселка», три оркестри, бандуристів і ревелерсів. Виходили: щоденник «Життя в Таборі», тижневик «Батьківщина», двотижневик «Юнацький Зрив», гумористично-сатиричний двотижневик «Оса», літературно-мистецькі й популярно-наукові журнали: «Наш Шлях» і «Гроно» та неперіодичні вид. Було організоване спортивне життя (серед ін. масове змагання за Відзнаку Фізичної Вправности), і діяли різні об'єднання (правників, учителів, інженерів, ремісничий цех з підвідділами, студентська громада, літературно-мистецький клуб, товариство філателістів, пластові гуртки, читальні «Просвіти»).
Особливу опіку над табором у Ріміні розгорнув єпископ Іван Бучко як голова римського Українського Допомогового Комітету.
Демографія
Уродженці Джованні Авреліо Авгурелло (1456—1524) — італійський поет; Федеріко Фелліні (1920—1993) — італійський кінорежисер та сценарист.
Сусідні муніципалітети Белларія-Іджеа-Марина Коріано Риччоне Сан-Мауро-Пасколі Сантарканджело-ді-Романья Серравалле Веруккіо Каттоліка
Галерея
Література
Див. також Список муніципалітетів провінції Ріміні
Примітки