Юде́я (, Єгуда; ; ) — римська провінція, яка охоплювала територію Юдеї, пізніше перейменована в «Палестину». Утворена в 6 році на місці Юдейського царства. Проіснувала до повстання Бар-Кохби і в 135 році була перейменована в Сирію Палестинську. Адміністративним центром провінції була Кесарія, однак значення духовної столиці для місцевого населення довгий час зберігав Єрусалим. Свою назву отримала від місця проживання одного з 12-ти єврейських племен, які прийшли в Ханаан. Етнічний склад: юдеї, греки, самаряни, ідумеї, римляни, галли, набатейці, елінізовані (єгиптяни, філістимляни, фінікійці, сирійці).

Заснування провінції У 63 р. до н. е. римські війська під командуванням Помпея Великого остаточно перемогли Понт і захопили Юдейське царство та Сирію. Помпей передав кермо влади Юдеї Гіркану II, який отримав звання етнарха, що фактично позбавило його царського титулу. У 40 р. до н. е., парфяни завоювали Юдею, первосвящеником був призначений Антигон II (Хасмоней). У цей час Ірод добрався до Риму і зміг переконати тріумвірат зробити його царем Юдеї.

Після смерті Ірода (4 р. до н. е.) царство було розділено між його синами Архелаєм, Іродом Антипою та Іродом Пилипом I.

У 6 р. н. е. Октавіан Август відсторонив Ірода Архелая від правління й створив провінцію Юдею.

Ісус Христос

27–28 рр. — початок діяльності Івана Хрестителя. За Євангелістом Лукою початок діяльності Івана Хрестителя припадає: «У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні, за первосвящеників Анни й Каяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія ()» За свідченнями Йосипа Флавія, Іван вчив людей вести «чистий спосіб життя, бути справедливими один до одного і шанобливими до Предвічного»

30 р. — Розп'яття Ісуса Христа згідно з Біблією.

Юдейські війни

Напруга між місцевим населенням та імперською адміністрацією росла, поки не вилилася в Першу Юдейську війну, в результаті якої Храм і Єрусалим були повністю зруйновані (залишилася лише Стіна плачу). Юдея втратила залишки автономії, а на руїнах Єрусалима був розбитий табір X легіону. У 117 році імператор Адріан вирішив побудувати на місці Єрусалима римське місто Елію Капітоліну, яке мав би прикрашати храм Юпітера. Одночасно був прийнятий указ про заборону обрізання. Ці заходи і прагнення до перетворення Єрусалима в язичницький центр викликали повстання Бар-Кохби, яке було жорстоко придушене. У 135 році римляни перейменували провінцію Юдея в «Сирію Палестину», щоб стерти пам'ять про єврейську присутність у цих місцях.

Намісники (префекти) Юдеї

Копоній 6–9 роки Марк Амбібул 9–12 роки Анній Руф 12–15 роки Валерій Ґрат 15–26 роки Понтій Пілат 26–36 роки Марцелл 36–41 роки У 41-44 роки була відновлена царська влада. Куспій Фад 44–46 роки Тиберій Юлій Александр 46–48 роки Вентідій Куман 48–52 роки Марк Антоній Фелікс 52–59 роки Порцій Фест 59–62 роки Лукцей Альбін 62–64 роки Гессій Флор 64–66 роки Веспасіан 67–69 роки Секст Ветулен Церіал (70-71) Луцілій Басс (71-72) Луцій Флавій Сільва Ноній Басс (до 80) Сальвіден (80-85)

Первосвященики Єрусалимського Храму Ананія 6–15 роки Каяфа 18–36 роки

Тетрархи Батанеї Ірод Филип II тетрарх з 4–34 роки Ірод Агріппа I 37–44 роки Ірод Халкіський Ірод Агріппа II

Тетрархи Галілеї та Переї Ірод Антипа — за його наказом було вбито Іоана Хрестителя Ірод Агріппа I Ірод Халкіський Ірод Агріппа II

Насі (голова) Синедріону Гіллель. Спочатку напарником Хіллела був Менахем (Хаг. 2: 2), а потім Шаммай. Основоположник роду насі Синедріону. Шимон бен Гіллель (пом. бл. 30) Гамліель ха-Закен. Пізніше визнаний християнським Святим. Шимон бен Гамліель (пом. бл. 70) Иоханан бен Заккай

Див. також Квіріній — прокуратор Юдеї Візантійська Палестина Палестина Прима Галілея Самарія Десятимістя

Посилання Прокуратори Юдеї