Юде́я, Іудея «Іудея, Юдея (обидві форми)» (, Єгуда; , Ерец-Єгуда, «Юдина земля») — історична та географічна область Леванту в Землі Ізраїля на південь від Самарії (Шомрон). Нині це територія Ізраїлю; частина теренів належала єврейській державі від проголошення у 1948, а інша частина була захоплена під час «Шестиденної війни» (1967) у Йорданії, яка, в свою чергу, анексувала її в односторонньому порядку в результаті Арабо-ізраїльської війни (1948—1949).

Етимологія Назва Юдея є грецько-римською адаптацією єврейської назви Єгуда ( — «Юда»), яка спочатку позначала територію ізраїльського племені Юди, а згодом — територію Юдейського царства. Найдавнішою відомою позабіблійною згадкою назви Юда є , датована приблизно 733 роком до н. е. У ній назву зафіксовано ассирійським клинописом у формі «Yaudaya» або «KUR.ia-ú-da-a-a».

Юдея іноді використовувалася як назва для всього регіону, включаючи частини за річкою Йордан. У 200 році н. е. Секст Юлій Африканський, якого цитує Євсевій (Церковна історія 1.7.14), описав «Назара» (Назарет) як село в Юдеї.«A few of the careful, however, having obtained private records of their own, either by remembering the names or by getting them in some other way from the registers, pride themselves on preserving the memory of their noble extraction. Among these are those already mentioned, called Desposyni, on account of their connection with the family of the Saviour. Coming from Nazara and Cochaba, villages of Judea, into other parts of the world, they drew the aforesaid genealogy from memory and from the book of daily records as faithfully as possible.» (Eusebius Pamphili, Church History, Book I, Chapter VII,§ 14) У Біблії короля Якова (видана у 1611) регіон називається «єврейством».For example at and

«Юдея» — це назва, яку англомовні люди використовували для позначення горбистої внутрішньої частини підмандатної Палестини до встановлення йорданського правління над цією територією в 1948 році. Наприклад, кордони двох держав, що мали бути встановлені відповідно до схеми розділу ООН 1947 року офіційно описувалися термінами «Юдея» та «Самарія», а у своїх звітах до Мандатного комітету Ліги Націй, як і в 1937 році, використовувалися географічні терміни «Самарія та Юдея». Йорданія називала цю територію ад-діффа аль-гарбія ( перекладається англійською як «Західний берег»). «Єгуда» () — це єврейський термін, що використовується для позначення території в сучасному Ізраїлі з моменту захоплення та окупації регіону Ізраїлем під час Шестиденної війни 1967 року. Згідно з Britannica, посилаючись на цей регіон як на «Юдею та Самарію» (, ) асоціюється з правим крилом в ізраїльській політиці, яке не підтримує рішення про створення двох держав для ізраїльсько-палестинського конфлікту. Термін «Західний берег» фігурує в міжнародних договорах, таких як Угоди в Осло, укладені між Організацією визволення Палестини та урядом Ізраїлю.

Історія

Наприкінці XIII ст. до н. е. Ханаан став землею обітованою для єврейських племен, витіснених з Верхньої Месопотамії разом з іншими семітськими племенами арамеями-сутіямі. Кочовим племенам, які прийшли з пустелі, Палестина дійсно могла здатися райським куточком, хоча насправді це країна контрастів: тут є і пустелі, і родючі долини, і нагір'я, і ​​болота, і гори зі сніговими вершинами. Земля Ханаан (так стародавні євреї називали Палестину), в яку Бог Ягве повелів йти Авраамові, легендарному предку всіх єврейських, арамейських і арабських племен, виявилася жвавим перехрестям. Через неї проходили важливі торговельні шляхи, що з'єднували давні цивілізації.

У Біблії вперше згадана як Земля Юди . Наділ цього коліна простягався від Мертвого до Середземного моря і включав Юдейську пустелю, Юдейські гори, Юдейську низовину (Шфелат — Ієхуда), значну частину гір і низовини Негева.

У давнину Юдея представляла повну протилежність Півночі. Непривітна і безплідна, вона була подібна до гористої пустелі з оазами.

Географія Юдея — це гірський регіон, частина якого має пустельний характер. Рельєф території суттєво варіюється: на півдні, в Хевронських горах, приблизно за 30 км на південний захід від Єрусалима, висота сягає 1020 м над рівнем моря, тоді як на сході регіону поверхня знижується до 400 м нижче рівня моря.

Кількість опадів також значно змінюється. У західній частині Юдеї випадає близько 400—500 мм опадів на рік; у районі західного Єрусалима (центральна Юдея) — до 600 мм; далі на схід їх кількість зменшується до близько 400 мм у східній частині Єрусалима і приблизно 100 мм у східних районах регіону. Таке різке зниження зумовлене ефектом дощової тіні; саме тут розташована Юдейська пустеля.

Відповідно, клімат регіону переходить від середземноморського на заході до пустельного на сході, зі смугою напівпосушливого клімату в центральній частині. Серед найбільших міських центрів Юдеї — Єрусалим, Вифлеєм, Гуш-Еціон, Єрихон та Хеврон.

Географи поділяють Юдею на кілька регіонів: Хевронські пагорби, Єрусалимську сідловину, пагорби Бетель та Юдейську пустелю на схід від Єрусалиму, яка спускається низкою сходів до Мертвого моря. Пагорби вирізняються своєю антиклінальною структурою. У давнину пагорби були вкриті лісами, і Біблія згадує про землеробство та вівчарство, що практикувалися в цьому районі. Тварин тут досі випасають, пастухи переганяють їх з низин на вершини пагорбів з наближенням літа, тоді як схили все ще вкриті багатовіковими кам'яними терасами. Єврейське повстання проти римлян закінчилося спустошенням величезних територій юдейської сільської місцевості.

Гора Хацор позначає географічний кордон між Самарією на півночі та Юдеєю на півдні.

Див. також Юдея (римська провінція) Палестина Ханаан Юдейське царство

Примітки

Посилання

Олександр Мень, прот. Сын Человеческий. — Bruxelles; FOYER ORIENTAL CHRETIEN, 1998. — С. 17.