Зорови́й нерв () — II (друга) пара черепних нервів у людини та хребетних. Забезпечує здатність бачити. За функціональним поділом — нерв спеціальної соматичної чутливості ().

Зважаючи на особливості мікро- та макроанатомії, зоровий нерв не є нервом у класичному розумінні цього слова, а радше частиною головного мозку, яка винесена на периферію. Так, він розвивається як виріст переднього мозку, покритий центральним мієліном та трьома оболонами, які покривають утвори ЦНС, між цими оболонами циркулює спинномозкова рідина.

Зоровий нерв утворений аксонами гангліонарних клітин сітківки. Частина, яку можна побачити при огляді очного дна, називається диском зорового нерва (). Анатомічно утвір простягається від диска зорового нерва до перехрестя зорових нервів (), опісля віддає свої волокна зоровим шляхам (). Кровопостачання складне, здійснюється в основному завдяки очній артерії () та її гілками. Більша частина крові через венозну сітку відтікає у печеристу пазуху ().

Зоровий нерв відділений від крові специфічним бар'єром. Лише в одному місці цей бар'єр зникає, що відіграє важливу роль у перебігу патологічних процесів.

Окрім зору, волокна зорового нерва забезпечують функціонування систем, які стабілізують погляд та забезпечують найкращу фіксацію об'єкта на сітківці, регулюють циркадні ритми, беруть участь у регулюванні синтезу та виділення гормонів.

У випадку розвитку патології пацієнт може скаржитися на зниження гостроти зору (центрального зору) та обмеження полів зору (периферичний зір), аж до появи скотом, порушення кольорового зору, больові відчуття. Процеси, які уражають нерв, різноманітні: глаукома, пухлини, запалення, травми, порушення кровопостачання, спадкові хвороби та вади розвитку, внутрішньочерепна гіпертензія. Більшість із цих захворювань веде до атрофії зорового нерва — загибелі гангліонарних клітин та аксонів і, як наслідок, втрати зору.

Ембріогенез у людини Класифікація зорового нерва: за функцією — чутливий (спеціальна чутливість) онтогенетична класифікація — похідне нервової трубки за будовою — несправжній черепний нерв

На 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку в передньому мозку (), у ділянці, яка згодом перетвориться на проміжний мозок (), виникають два бічних випинання, які починають віддалятися від нього. Ці випинання називаються (), вони є основою розвитку структур очей. Зорові міхурці розташовані на периферії, у порівнянні з ЦНС, та з'єднуються з нею завдяки стеблоподібним утворам — (). Зорова ніжка надалі стає основою формування зорового нерва. Зорові міхурці починають інвагінувати (вгинатися), допоки не утвориться (). У чаші утворюються два відокремлені простором шари, які згодом з'єднуються. Ці шари дають початок клітинам сітківки, серед яких є гангліонарні клітини, аксони яких формуватимуть майбутній зоровий нерв. Клітини-попередниці гангліонарних клітин з'являються ще на 4-му тижні, проте сформовані гангліонарні клітини з'являються тільки на 7-му тижні. Спершу вони з'являються довкола ділянки майбутнього диска зорового нерва, пізніше їх знаходять і на периферії сітківки.

Інвагінація відбувається також у зоровій ніжці. У щілину, яка утворюється внаслідок цього процесу, лягає попередниця гіалоїдної артерії (). Краї щілини змикаються й утворюється замкнутий стовбур із артерією в середині. З 8-го тижня аксони гангліонарних клітин проростають у товщі зорової ніжки у напрямку до ЦНС. Вони здатні рухатися крізь тканини завдяки наявності у них філоподій — специфічних відростків, які забезпечують проникнення все глибше і глибше у прилеглі тканини. Факторами, які визначають напрямок росту та проникнення відростків, є молекули, які поділяються на атрактанти (родини ламінінів та ), у напрямку до яких аксони проростатимуть, та репеленти (родини та ), які мають протилежну дію. Спільна дія цих факторів сприяє правильному проростанню відростків, їхньому правильному розташуванню у нерві та правильному формуванню центральних шляхів. Кількість аксонів у нерві стрімко зростає до 16-го тижня (приблизно 3,7 мільйона), а потім, до 33-го тижня, стрімко зменшується (1,1 мільйона) завдяки апоптозу нейронів. Мієлінізація нерва розпочинається від ділянки зорового перехрестя та прямує до очного яблука і завершується біля решітчастої пластинки. Процес стартує на сьомому місяці, на восьмому місяці практично весь нерв мієлінізований, проте утворення мієліну остаточно припиняється тільки на першому місяці життя.

На 18-му тижні можна чітко розрізнити три оболони нерва та їхні простори.

Гіалоїдна артерія є важливим джерелом кровопостачання сітківки та кришталика () в період ембріонального розвитку, проте з часом регресує і замінюється іншими системами кровообігу. Та частина гіалоїдної артерії, яка розташована в товщі зорової ніжки перетворюється безпосередньо на центральну сітківку артерії. Та частина, яка кровопостачала сітківку та кришталик зникає повністю. Процес завершується на п'ятому місяці внутрішньоутробного розвитку. Інколи діти народжуються з гліальним конусоподібним утворенням, яке є залишком системи гіалоїдної артерії — . У нормі він має бути відсутній, а на його місці у зоровому диску має розташовуватися фізіологічна чаша. З іншого боку, сосочок Бергмайстера є доброякісною патологією, яка не впливає на гостроту зору. З регресом системи гліальної артерії розвиваються судинні сплетення нерва. Найактивніший їхній розвиток припадає на 12—14 тижні, хоча остаточно цей процес закінчується тільки на 20-му тижні.

Анатомія

Хід нерва

Приблизна довжина нерва в людини складає 5 см (довжина може коливатися від 3,5 до 5,5 см) і в ньому топографічно можна розрізнити чотири частини: внутрішньоочну (); очноямкову (); канальну (); внутрішньочерепну ().

Внутрішньоочна частина та зоровий диск

Внутрішньоочна частина повністю розташована в очному яблуці та є найкоротшою з усіх чотирьох вище наведених. Її довжина в дорослої людини — 0,1 см, діаметр — 0,118—0,175 см.

При огляді очного дна можна побачити диск зорового нерва (). Диском зорового нерва називають ту ділянку очного дна, у якій аксони гангліонарних клітин усієї сітківки збираються разом та направляються з ока, формуючи нерв. Часом зоровим диском називають всю внутрішньоочну частину, хоча це не зовсім вірно. Ще одним можливим синонімом для цього відділу та зорового диска є термін «сосочок» ().

При огляді диск зорового нерва має рожевий колір, зазвичай овальної або круглої форми. Внутрішня частина диска білого кольору та називається фізіологічною чашею. У дисках заведено розрізняти скроневу та носову частини. Зсередини диск покритий мембраною  — астроцитарною плівочкою, яка відділяє диск від склистого тіла. Оскільки диск є сукупністю волокон та позбавлений фоторецепторів та інших клітин, то він утворює ділянку сітківки, яка не сприймає світла — сліпу пляму ().

Стосовно решітчастої пластинки (місце, через яке нерв покидає очне яблуко) склери () та згідно з особливостями кровопостачання внутрішньоочну частину ділять на ще три частини: передпластинчасту (), внутрішньопластинчасту () та запластинчасту (). Опісля починається очноямкова частина нерва.

Очноямкова частина нерва Ця частина розміщена в очній ямці, у ретробульбарній жировій клітковині (жирова клітковина позаду ока), та є найдовшою серед усіх частин нерва. Її довжина в людини приблизно 2,5—2,6 см. При цьому, довжина орбіти приблизно на 0,5—0,6 см менша за довжину цієї частини. Через це нерв дещо звисає та набуває S-подібної форми. Під час , завдяки цьому звисанню, нерв не натягується і, як наслідок, не травмується. Товщина нерва зростає у два рази у порівнянні з попередньою частиною (3—4 мм). Також, у цьому відділі нерв покривають усі три мозкові оболони.

Нерв виходить з ока в ділянці сухожильного кільця окорухових м'язів, що має значення при перебізі ретробульбарного невриту (виникає біль при рухах очей) та дифузного токсичного зоба (фіброз м'язів спричинятиме стиснення зорового нерва). Те, що нерв проходить через жирову клітковину також має значення: у випадку розвитку набряку в цій клітковині виникатиме стиснення нерва.

Канальна та внутрішньочерепна частини нерва З орбіти нерв входить у зоровий канал. Саме ця частина нерв називається канальною, або внутрішньоканальною. Її довжина становить приблизно 0,5—0,6 см. Зсередини поблизу нерва розташована тоненька стіночка клиноподібної пазухи. У випадку сфеноїдиту запалення може переходити на нерв. Слід додати, що, як і у випадку з попередньою частиною, довжина зорового каналу (його кісткової основи) дещо менша за довжину канальної частини. Річ у тім, що тверда оболона дещо подовжує довжину каналу, утворюючи складку.

Внутрішньочерепна частина дуже сильно варіює у своїй довжині. Середні її значення становлять 1,2—1,8 см. Після входу в порожнину черепа нерв лежить під лобною часткою мозку, над клиноподібною пазухою й очною артерією та поверхнево відносно внутрішньої сонної артерії. Патологічні процеси (аневризми судин, сфеноїдити, пухлини лобної частки), які виникатимуть у вище наведених анатомічних структурах, здатні пошкодити його. Нерв закінчується у ділянці зорового перехрестя, після якого замість нервів до зорових центрів у потиличній частці прямують зорові шляхи ().

Шлях у ЦНС

Гангліонарні клітини не є першими клітинами, які сприймають візуальні подразнення. Спочатку кванти світла сприймаються специфічно видозміненими нейронами — паличками (відповідають за сутінковий та нічний зір, тобто чорно-білий зір) та колбочками (відповідають колірне сприйняття). Опісля імпульс прямує до біполярних клітин, і тільки тоді надходить до гангліонарних клітин. Таким чином, нейрони, які формують зоровий нерв, є третіми у зоровому шляхові.

() — це ділянка, у якій частина волокон зорового нерва переходить на протилежну сторону. Перехрещуються волокна, які прямують від носових частин сітківки (носові частини сітківки відповідають за скроневі поля зору). Таким чином, у зорових шляхах містяться волокна, які несуть інформацію про одне поле зору: лівий зоровий шлях прямує до лівої потиличної частки та містить волокна, які пов'язані з правим полем зору, а правий зоровий шлях прямує до правої потиличної частки і містить волокна, які пов'язані з лівим полем зору.

У ділянці перехрестя невелика кількість аксонів відходить від решти та прямує до (), беручи таким чином участь у регуляції циркадних ритмів. Інша невелика кількість аксонів прямує до і забезпечує виконання зіничного рефлексу. Ще певна кількість аксонів прямує до верхніх горбків середнього мозку для забезпечення орієнтувальних рефлексів. Волокна від спеціальних, непов'язаних ані з паличками, ані з колбочками, гангліонарних клітин, відходять від основного зорового шляху, формуючи додатковий зоровий шлях, та прямують до додаткових зорових ядер, забезпечуючи виникнення опто-кінетичного рефлексу і модулюючи вестибуло-окулярний рефлекс. Основна кількість нервових волокон прямує до підкіркових зорових центрів у таламусі — бічних колінчастих ядер (). Далі зоровий шлях продовжується у вигляді зорової променистості, яка досягає кіркових центрів зору у потиличній частці.

Кровопостачання та крововідтік нерва

Артеріальне русло

Зоровий нерв живиться з басейну внутрішньої сонної артерії (), в основному від її гілки — очної артерії (). Кінцеві гілочки цих великих судин можуть утворювати піальні судинні сплетення, тобто сплетення м'якої оболони (періаксіальна система) або живити нерв зсередини в товщі нерва (аксіальна система).