Черепні нерви, () — це нерви, що починаються безпосередньо у головному мозку. Здебільшого підручники з анатомії вказують, що у людини наявні дванадцять пар черепних нервів. Разом з 31 парою спинномозкових нервів вони формують периферичну нервову систему.
Усі черепні нерви іннервують голову та шию. Винятком є блукаючий нерв, що іннервує ще й органи грудної та черевної порожнин. У випадку пошкодження їхнього пошкодження функції, які вони забезпечують, погіршуються або повністю зникають. За типом іннервації нерв може складатися виключно з чутливих (як-от зоровий нерв) чи чисто рухових волокон (як-от відвідний нерв), або мати обидва типи, тобто бути змішаним (трійчастий нерв). При пошкоджені чутливих волокон може виникати невралгія — інтенсивні больові відчуття в ділянці іннервації нерва.
Черепні нерви позначаються римськими цифрами починаючи із найбільш рострального до найбільш каудального. Кожен із них має власну назву, котра здебільшого характеризує його розміщення або функцію. Перші дві пари відходять від переднього мозку, решта десять — від різних ділянок стовбуру мозку.
Черепні нерви почали описувати ще в античні часи. Гален, наприклад, розрізняв сім пар. 1664 року англійський анатом Томас Вілліс допустив, що насправді іїх більше, а саме дев'ять пар. Зрештою, 1778 року німецький анатом Самуель Земмерінг уперше дав сучасні назви дванадцятьом парам, вони загальноприйняті і сьогодні. Такий класичний поділ є усталеною традицією, яку критикують. Так, наприклад, у XIX столітті був вперше описаний термінальний нерв, про який через свою тендітну анатомію та не до кінця зрозумілу функцію, не завжди згадують у підручниках анатомії. Оскільки багато нервів виходять зі стовбура мозку у вигляді корінців, час від часу точаться дебати щодо того, скільки нервів насправді існує і як їх правильно згрупувати. Це наприклад стосується присінково-завиткового нерва. Зоровий нерв з точку зору ембріології та гістології є радше продовженням головного мозку до периферії, а ніж «нервом» у класичному розумінні цього слова, але через усталену традицію, його зараховують до черепних нервів.
У всіх хребетних наявні черепні нерви, однак їхня кількість може різнитися. Наприклад, у тварин з бічною лінією може бути до шести додаткових пар нервів, які іннервують цей орган. У деяких риб присутній нерв, що іннервує шишкоподібне тіло. У низки хребетних наявний нерв, що пов'язаний з лемешево-носовим органом. Низка даних вказує, що цей нерв у людини присутній тільки під час ембріонального розвитку.
Загальні принципи будови та функціонування Розглядати черепний нерв в контексті тільки нервового стовбура хибно. Черепний нерв — це система, яка складається з власне нерва, ядер, вузлів, нервових шляхів, кіркових та підкіркових аналізаторів, які з ним пов'язані.
Список черепних нервів людини та їх функції
Нюховий нерв (I) Нюховий нерв () — чутливий нерв, який формують відростки первинних нюхових нейронів у нюховому епітелії. Ці відростки не формують єдиного пучка і через отвори в решітчастій кістці прямують до нюхових цибулин, де розташовані вторинні нюхові нейрони. Звідси вже єдиним «стовбуром» у вигляді нюхового тракту () волокна прямують без перехрещувань до кори головного мозку. Цей нерв забезпечує нюх. На відміну від решти чуттів, нюхові волокна прямують до кори, минаючи таламус.
Зоровий нерв (II)
Зоровий нерв () — чутливий нерв, що забезпечує зір. Утворений аксонами гангліонарних клітин сітківки. У зоровому шляху це треті нейрони: спочатку кванти світла сприймаються специфічно видозміненими нейронами — паличками та колбочками. Опісля імпульс прямує до біполярних клітин, і тільки тоді надходить до гангліонарних клітин. Аксони цих клітин проходять крізь решітчасту пластику склери (), прямують в орбіті та у зоровому каналі, входять до черепної порожини, де майже одразу разом з іншим зоровим нервом формує зорове перехрестя (). Звідси волокна у вигляді зорового тракту () прямують до бічних колінчастих ядер таламуса (), а звідси — до потиличної частки, де й відбувається остаточний аналіз інформації та починається формування зору. Низка волокон у тракті відхиляється та прямує до інших ядер, що необхідно для забезпечення зіничного рефлексу, регулювання циркадних ритмів, орієнтувальних рефлексів.
Окоруховий нерв (III) Окоруховий нерв () — руховий нерв, чиї соматичні волокна іннервують чотири зі шести зовнішніх окорухових нервів (нижній косий, нижній, медіальний та верхній прямі м'язи), а парасимпатичні — м'яз-звужувач зіниці та війковий м'яз, який регулює опуклість кришталика. Нерв формують аксони ядра окорухового нерва () та додаткового ядра окорухового нерва () у середньому мозку. Опісля виходу з мозку пробиває тверду оболону та входить у печеристу пазуху (), далі проходить через верхню очноямкову щілину, після чого в орбіті розгалужується на кілька гілок, що прямують до вище згаданих м'язів.
Блоковий нерв (IV)
Блоковий нерв () — руховий нерв. Єдиний черепний нерв, який виходить із дорсальної поверхні стовбура мозку. Аксони нейронів ядра блокового нерва (), котрі власне формують нерв, лежать на протилежній до виходу стороні. Далі нерв огинає ніжку можку (), пробиває тверду оболону, входить у печеристу пазуху, далі прямує до верхньої очноямкової щілини, проникає до орбіти та прямує до цілі, котру іннервує — верхнього косого м'язу ока.
Трійчастий нерв (V)
Трійчастий нерв () — змішаний та найтовстіший черепний нерв. Нерв виходить двома корінцями (чутливим () та руховим ()) спереду середньої ніжки мозочка. Прямує до чутливого трійчастого вузла (), який власне утворює чутливий корінець своїми аксонами; рухові та пропріоцептивні волокна проходять вузол транзитом. Перед виходом з черепа стовбур поділяється на три гілки:
Очний нерв (V1) () — проходить через верхню очну щілину та прямує до лобної ділянки, очного яблука, слізної залози, решітчастої кістки і частини її комірок, частини носової порожнини. Передає сенсорну інформацію від верхньої частини обличчя, верхніх повік, носа, слизової оболонки носової порожнини, рогівки та слізних залоз. Верхньощелепний нерв (V2) () — проходить через круглий отвір та виходять в крилопіднебінну ямку. Передає сенсорну інформацію від слизової оболонки носової порожнини, піднебіння, верхніх зубів, верхньої губи, щік, нижніх повік. Нижньощелепний нерв (V3) () — проходить через овальний отвір клиноподібної кістки, віддає рухові гілочки певним м'язам та розгалужується у нижній третині обличчя. Передає сенсорну інформацію від нижньої третини обличчя, підборіддя, передньої частини язика (крім смакових цибулин), нижніх зубів. Рухові волокна іннервують жувальні м'язи.
Відвідний нерв (VI)
Відвідний нерв () — руховий нерв. Виходить з нижньої частини мосту (на межі з пірамідою довгастого мозку) і потрапляє в цистерну моста (складове підпавутинного простору), згодом пробиває тверду оболону та доходить до верхівки скроневої кістки, де проходить в каналі Дорелло. Після каналу нерв потрапляє в печеристу пазуху, а далі через верхню очноямкову щілину — в орбіту. Тут він прямує до бічного прямого м'яза ока, який іннервує.
Лицевий нерв (VII)
Лицевий нерв () — змішаний нерв, який іннервує мімічні м'язи, слізні залози, залози носової порожнини та піднебіння, підщелепні та під'язикові слинні залози. Чутливі волокна передають інформацію від смакових бруньок двох передніх третин язика. Він також іннервує стремінцевий м'яз. По суті складається з двох нервів — власне лицевого, який несе соматичні рухові імпульси, та проміжного (), який забезпечує автономну та чутливу іннервацію. Формується аксонами нейронів ядра лицевого нерва (), ядра одинокого шляху () та верхнього слиновидільного ядра (). Виходить з мосто-мозочкового кута, входить до скроневої кістки через внутрішній слуховий прохід, деяку відстань проходить всередині кістки, де від нього поступово відходять великий кам'янистий (), стремінцевий () нерви та барабанна струна (). Гілочки до мімічний м'язів виходять через шило-соскоподібний отвір.
Присінково-завитковий нерв (VIII)
Присінково-завитковий нерв () — чутливий нерв, який по суті складається з двох окремих нервів: присінкового (), який забезпечує рівновагу, та завиткового (), пов'язаного зі слухом. Перший нерв сформований відростками біполярних та уніполярних нейронів, що розміщені у присінковому вузлі (). Вони несуть інформацію від волоскових клітин периферійних вестибулярних органів: маточки (), мішечка () та півколових каналів (). Завитковий нерв утворений відростками біполярних та уніполярних нейронів завиткового вузла (), по яких прямує інформація від Кортієвого органу. Центральні відростки біполярних нейронів обидвох вузлів з'єднуються у внутрішньому слуховому проході та формують єдиний присінково-завитковий нерв, що вступає у стовбур мозку на рівні мосто-мозочкового кута. Далі присінкові волокна прямують до присінкових ядер (), а завиткові волокна — до присінкових ядер ().
Язиково-глотковий нерв (IX)
Язиково-глотковий нерв () — змішаний нерв, який іннервує верхні м'язи глотки та привушні слинні залози, забезпечує передачу інформації від смакових рецепторів глотки і задньої третини язика, хеморецепторів каротидного тільця і барорецепторів каротидного синусу. Пов'язаний з трьома ядрами: подвійним ядром (), котре забезпечує іннервацію м'язів глотки, ядром одинокого шляху, котре відповідає за чутливу інформацію, та нижнім слиновидільним ядром (), чиї аксони прямують до привушних слинних залоз. Нерв виходить з мозку із заоливної борозни, покидає черепну порожнину через яремний отвір та прямує до цільових органів.
Блукаючий нерв (X)
Блукаючий нерв () — змішаний нерв. Також пов'язаний з трьома ядрами: подвійним ядром, ядром одинокого шляху та парасимпатичним заднім ядром блукаючого нерва (). Виходить з мозку із заоливної борозни, покидає черепну порожнину через яремний простір. Далі йде у шиї, грудній та черевній порожнині, де розгалужується на численні гілки. Єдиний із черепних нервів, що виходить за межі голови і шиї.
Рухові волокна іннервують м'язи глотки та гортані. Більшість еферентних волокон є парасимпатичними, вони передають нервові імпульси до серця, легень та органів черевної порожнини. Чутливі волокна доносять інформацію від органів черевної та грудної порожнини, барорецепторів дуги аорти, хеморецепторів каротидного та аортального тілець, смакових рецепторів кореня язика та надгортанника.
Додатковий нерв (XI)
Додатковий нерв () — руховий нерв. Утворений черепномозковими корінцями (), котрі є аксонами рухових нейронів у подвійному ядрі, та спинномозковими корінцями (). Останні утворені аксонами мотонейронів ядра додаткового нерва (), розміщеного на рівні перших шести (C1—C6) спинного мозку. Спинномозкові корінці входить у череп через великий отвір, об'єднується із черепномозковим у єдиний додатковий нерв, який після виходу із черепа через яремний отвір знову поділяється на дві гілки: внутрішню () та зовнішню (). Внутрішня гілка іннервує м'язи глотки, гортані та м'якого піднебіння у складі блукаючого нерва, зовнішня — трапецієподібний та грудинно-ключично-соскоподібний м'язи.
Під'язиковий нерв (XII)
Під'язиковий нерв () — руховий нерв. Починається рядом корінців у довгастому мозку (аксони ядра під'язикового нерва ()), виходить із черепа через канал під'язикового нерва і прямує до язика. Іннервує м'язи язика, забезпечуючи перемішування їжі, ковтання та утворення звуків під час мовлення.
Шляхи
Нервовий шлях, або провідний шлях — це сукупність пов'язаних між собою нейронів, що несуть певну інформацію та забезпечують певну функцію. Черепні нерви пов'язані зі шляхами, що несуть чутливу, соматомоторну (підвладні волі м'язові скорочення) та вісцеромоторну (робота внутрішніх органів, залоз, мимовільні скорочення гладких м'язів) інформацію.
У випадку загальної чутливої інформації, вісцеральної інформації та у частині випадків спеціальної чутливої інформації (смак, слух і рівновага) шлях є тринейронним: перший нейрон міститься в чутливому вузлі (виняток лише для пропріоцептивних волокон трійчастого нерва, які прямують одразу в ЦНС);