Коза́к Мама́й — народна картинаС. М. Бушак. «Козак Мамай» // із зображенням козака-бандуриста, один із найпоширеніших фольклорних героїв в Україні. Картину створено за традиційною схемою — в її центрі у статичній позі сидить козак з бандурою. Малюнки пізніших часів дедалі більше відходять від первинних однофігурних композицій, але традиційна поза головного персонажа на них залишається незмінною. Дослідники виводять її (цю позу) зі східної іконографії, вказують на її подібність до зразків мистецтва часів скіфів і навіть більш ранньої доби – індоарійської прадавньої спільноти. Схема картини не змінюється, а лише доповнюється побічними сюжетами чи персонажами (саме це, на думку дослідників, свідчить про давність однофігурної композиції)І. М. Ласка. «Козак Мамай», «козак-бандурист» // .
Образ Козака Мамая є властивим українській культурі ідилічним сюжетом, коли повнота буття пов'язана із внутрішнім станом людини, що здобувши особисту свободу, використовує її для творчості. Франків Р. Б., Бойко Х. С. Ідилічні сюжети у творенні наративів модерних націй, на прикладі німецького, єврейського та українського живопису. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. 2021. № 2. С. 159—164.
Історія У XVII—XIX ст. картина козака-бандуриста була найпопулярнішою на українських землях, особливо на Полтавщині, Чернігівщині, Харківщині, рідше на Правобережжі. Нею селяни, потомки простих козаків, прикрашали свої хати, образ козака-бандуриста малювали на дверях і стінах хат, на скринях, кахлях і посуді.
Оповіді про козака-бандуриста зустрічаються серед народних легенд, переказів та приказок. На картинах малювали в супроводі сакральної для українців символіки — кобзи, що є символом національних традицій та співучої душі народу; коня, що є символом війни, некерованого гніву та хоробрості; дуба, котрий символізує могутність та генетичну чистоту роду. Часто на малюнках присутнє зображення списа з прапором, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані з життям та смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.
У багатьох вчених-етнографів, письменників є згадки про дуб Мамая, що знаходився на території Чигиринського повіту. Про цей дуб пише у своєму романі «Порубежники» Аполлон Скальковський: «Въ Кіевской губерніи Чигиринскаго уѣзда въ Бураковскомъ лѣсу по дорогѣ изъ казеннаго селенія Херсонки въ с. Нестеровку есть еще дерево, называемое Мамаевымъ дубом; стволъ его, необыкновенной толщины, весь избуравленъ отыскивателями кладовъ». Хутір Херсонка (нині частина с. Іванівка) в ті часи (XIX ст.) належав до Суботівської волості, а село Нестерівка — це сучасне село Вершаці.
Писав про дуб Мамая і француз Домінік П'єр Де ля Фліз, який залишив нам дев'ять так званих альбомів — це рукописні книги, які крім численних малюнків містять краєзнавчий і етнографічний опис Київщини. На двох малюнках він зобразив «разбойника Мамая» і «Мамаевъ Дубъ». У пояснювальному тексті свого рукописного альбому Де ля Фліз зафіксував народні перекази про Мамая: «Серед народу поширена також розповідь про розбійника на ім'я Мамай, зображення якого зустрічається у багатьох хатах. Він сидить під дубом, грає на бандурі, віддалік на дереві висить чоловік. У Чигиринському повіті поблизу села Черкас мене водили до величезного, вже давно всохлого дуба. Його називають дубом розбійника Мамая. Колись у затінку цього дуба він влаштував своє пристановище, а на гіллі цього дерева вішав поляків і жидів, які потрапляли йому до рук, та й його самого на ньому пізніше повісили». На малюнку Де ля Фліза «Мамаевъ Дубъ» (факсимільна частина) зазначено: «срисованный съ натуры. Сей Дубъ находится въ урочищѣ Васильковскомъ — мотренинской возлѣ деревни Херсонкы, Чигринскаго уезда, дачи у которого разбойникъ Мамай часто весьма располагался таборомъ, какъ говоритъ мѣстное преданіе. Дубъ сей 3 аршинъ при раздѣленіи вѣтвей и старожилы говорятъ что около ста лѣтъ какъ дерево это безъ листья. Надобно полагать что Мамай существовалъ назадъ далеко за сто лѣтъ. Во время пребыванія у сего дерева, пиры его обозначалисъ кровавою местью на полякахъ и жидахъ которыхъ попадавшихся въ его руки, он ъ вѣшалъ на вѣтвяхъ сего дуба, на которомъ и самъ пойманъ по роспоряженію польскаго правительства повешенъ».
Картина «Козак Мамай» набула значного поширення в XVIII—XIX ст. Жодному іншому творові давнього українського народного малярства не судилося прожити таке довге життя в стількох варіантах, повтореннях і копіях.
Найчисельніші колекції цього твору зберігають та експонують Національний художній музей України, Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького та Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Трактування Козак у думах і помислах українців уособлював народну силу духу, незламність волі в боротьбі з поневолювачами. Зображення козака на народних картинах в час, коли запорозького війська вже не існувало, сприймалося як своєрідний пам'ятник героїчному минулому українського народу. Малювали «Козака Мамая» на полотнах і на стінах хат, на дверях і віконницях, на кахлях і скринях. Подібних «Мамаїв» можна було зустріти чи не в кожній оселі в УкраїніМамай-козак // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 477. — 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1..
Дослідників завжди цікавило питання: чому картину, на якій зображено українського козака, названо чужомовним ім'ям Мамай. Найвідомішим персонажем, що носив це ім'я був беклярібек Улусу Джучі, чиї володіння охоплювали степи Північного Причорономор'я. Його нащадком був Богдан, князь Глинський, який теж називав себе Мамаєм. Богдан був призначений намісником великого князя у Черкасах і відзначився набором перших козацьких загонів з українців, які з 1492 року вирушали в походи на південь. Саме Богдана Мамая і називають найвірогіднішим прототипом персонажу картиниМустафін О. Перлини в степу. Розмови про минуле українського Півдня. Х., 2023, с.163.
Східним походженням пояснюють назву картини дослідники Д. Щербаківський, П. Білецький та С. Бушак. На думку Бушака слово «мамай» вживалося як синонім слів: «козак», «запорожець», «гайдамака», «розбишака», «волоцюга», «відчайдуха» й означало не ім'я козака, а характеризувало його заняття.
Картини називали «Мамаями» переважно в усній традиції, а у підписах — текстах зустрічаються інші імена — Хома, Іван, Палій та інші. Назва «Козак Мамай» трапляється на картинах з «гайдамацькими сценами».Мільчев В. Запорозьке гайдамацтво XVIII століття як традиційний здобичницький промисел козацтва // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. — Запоріжжя: Просвіта, 2008. — Вип. XXIV: Соціальні та національні чинники революцій і реформ в Україні: проблеми взаємовпливів. Саме у XVIII ст. під впливом гайдамаччини картина композиційно змінюється, розширюється у своєму змісті: з'являються живописні полотна з часів Коліївщини. На них подані сцени розправи гайдамак зі своїми противниками — суд, який вершить Мамай; на деревах повішені чоловічі постаті. Щербаківський вважав, що саме часи гайдамаччини безіменному козаку-бандуристу, у «якого ім'я було не одно, а єсть їх до ката», додали ім'я «Мамай», ім'я, яке перейшло потім і на копії старих картин козака — бандуриста і закріплено за всіма взагалі варіантами цієї картини.
«Козак-бандурист», «Козак-запорожець», «Козак Мамай» — все це назви картин одного типу. Загальні риси композиції і головного образу, побутування їх протягом кількох століть на українських землях дозволяють вважати ці твори традиційними народними картинами. Їх існує кілька варіантів. Але у всіх випадках основою композиції завжди є постать козака, який переважно сидить, схрестивши ноги.
Міфологічна теорія Згідно з дослідженням про походження козацтва від мужеських союзів словʼянських племен Салиги П. деталі картини та підписи до неї свідчать про те, що на ній зображено племінний першопредок чи бог у святилищі. Зокрема наводить такі докази:
Іконічність зображення та вшанування картини на рівні з християнськими іконами. Постать розміщена завжди під дубом, що в минулому слугував священним деревом. Кінь припнутий до перевернутого списа, що підкреслює значення дуба як світового дерева. У ведійській літературі воно називається Ашваттха (, aśvattha, «кінська стоянка»). Важливість коня проявляється у тому, що його зображення додатково висить на дереві у багатьох варіантах картини. Описи слов'янських язичницьких святилищ німецькими місіонерами мають згадки священного коня, якого утримували у храмі і ворожили з ним, проводячи його мимо списів. Кобза в руках героя картини є аналогом книги в руках християнського бога на іконах. У релігіях, що не мали писані священні тексти — вони передавалися усно у вигляді пісень. Підпис до картини «Хоть дивись на мене, та ба не вгадаєш, Відкіль родом і як зовуть нічичирк не знаєш. Коли трапилось кому у степах бувати, То той може прізвище моє вгадати. А в мене им'я не одно, а єсть їх до ката, — Так зовуть, як набіжиш на якого свата» є доволі очевидною ребусом-загадкою що могла використовуватися для захисту внутрішній міфології, до якої зазвичай належали язичницькі племінні релігії. У таких міфологіях інформація про справжнє ім'я божества чи першопредка стає відомим лише після посвячення у мужеському домі. Мотив людей, що звисають з дерева, трактується як ініціаційне випробування у мужеський союз, що пізніше почали розуміти як екзекуцію ворогів.
Галерея
У мистецтві
Кіно У 2003 році на Національній кіностудії імені Олександра Довженка режисер Олесь Санін створив фільм «Мамай».
Музика У музиці образ козака Мамая знайшов відображення у піснях сучасних українських гуртів Кому Вниз, Воплі Відоплясова, Вертеп та Багряний Шлях.
Література «Козацькому роду нема переводу, або ж Козак Мамай і Чужа Молодиця» — роман Олександра Ільченка.
«Мамай» — історичний роман у віршах Леоніда Горлача. «Міф про козака Мамая» — збірка поезій Ігоря Калинця. Мамай є дійовою особою драматизованої поеми Ігоря Павлюка «Бут»Світ радіодрами. Українське радіо «Культура»; Ігор Павлюк. Радіодрама «Бут» (про гетьмана Павлюка),Бут. Драматизована поема // Бунт (книга), 2006. — С.115-154, а також книга віршів цього письменника названа «Танець Мамая»Вийшла друком книга віршів Ігоря Павлюка 2017—2022 років «Танець Мамая» // Українська літературна газета. — 06.05.2023. «Орда» — роман Романа Іваничука про події початку 18 століття (Батуринська трагедія, Полтавська битва, смерть Івана Мазепи, Конституція Пилипа Орлика і тд). Козак Мамай з'являється у творі приблизно у 1725 році: після смерті Петра I він повертається з будівництва Санкт-Петербурга до України.
Плакати та графіті Під час Революції Гідності художник Микола Гончаров відтворив образ козака Мамая у графіті та плакатах серії «Все що тобі потрібно — це любов», замінивши кобзу на автомат Калашникова, а штоф на запалений «коктейль Молотова».
Пам'ятники Єлизаветівка Запоріжжя КиївКозак Мамай осів на майдані Незалежності // Газета «Хрещатик». — 16.10.2001 Краматорськ Каховка Кривий Ріг Рокині
Монети 23 липня 1997 року Національний банк України ввів до обігу срібну пам'ятну монету номіналом 20 гривень, присвячену ідеалізованому образу козака і українців.
Сірники 14 травня 1999, ДП «Рівненська сірникова фабрика» випустила першу партію сірників, на етикетках коробок яких було зображено козака Мамая на фоні Прапора України з підписом внизу «Зроблено в Україні».
Після цього його було замінено на козака що стоїть з великим сірником та люлькою, який став впізнаваним логотипом українських сірників.
У 2014, з нагоди 10-річчя ТзОВ «Українська сірникова фабрика» було випущено серію сірників з тим же козаком Мамаєм, що й у першій серії, у кількох різних варіантах.
Вулиці
У місті Дніпро є вулиця Козака Мамая.