Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки громадян України з приводу реформації системи державного управління.
Передумови проведення референдуму Референдум було ініційовано Президентом України Леонідом Кучмою (де-юре за народною ініціативою) і організовано Центральною виборчою комісією на основі Конституції України, та згідно з українським законодавством.
Проте деякі політики побачили у цьому втрату можливості маніпулювати суспільством та законодавством і думка народу була розкритикована як намагання олігархів з оточення Кучми зберегти владу і перешкодити Вікторові Ющенку, який на той момент був популярним політиком, перемогти на наступних президентських виборах. Опозиція дуже довго намагалася оскаржити законність цього референдуму.Як відбувався всеукраїнський референдум 2000 року на сайті громадської організації «Інститут політики»
Голосування Згідно з указом Президента «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою», на референдум мало бути винесено шість питань. Проте Конституційний суд визнав два з них неконституційними, тож на референдум було винесено чотири питання.
Питання I
ВибірГолоси%За25 177 98485,9Проти4 126 39414,1Зіпсовані/порожні393 669—Всього29 698 047100Явка 36 629 92681,1Джерело: ЦВК
Питання II
ВибірГолоси%За26 461 38290,2Проти2 862 5609,8Зіпсовані/порожні370 763—Всього29 694 705100Явка36 629 92681,1Джерело: ЦВК
Питання III
ВибірГолоси%За26 730 43291,1Проти2 597 9158,9Зіпсовані/порожні366 514—Всього29 694 861100Явка36 629 92681,1Джерело: ЦВК
Питання IV
ВибірГолоси%За24 284 22082,9Проти4 994 33617,1Зіпсовані/порожні416 824—Всього29 695 380100Явка36 629 92681,1Джерело: ЦВК
Підозри в підробці результатів 29 листопада 1999 року Валерій Пустовойтенко, що за чотири місяці до голосування на цьому референдумі залишив посаду Прем'єр-міністра України, на якій перебував 2,5 роки, заявив, що Україна не повинна виконувати умови МВФ та розпродавати свої землі. Крім того, він висловив думку, що явка виборців на референдумі 16 квітня 2000 року, можливо, становила приблизно 30 %, а решту «голови облдержадміністрацій натягнули».
Наслідки Народ України дав ствердну відповідь на усі чотири поставлені питання, проте відповідні зміни до законодавства так і не було внесено Верховною Радою.
Конституційний Суд України двома рішеннями підтвердив законність та остаточність рішення, що було винесено громадянами України на референдумі. Цими ж рішеннями було підтверджено, що результати волевиявлення народу України не потребують жодних узгоджень Верховною Радою України і мають силу ЗаконуРішення Конституційного суду у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156Рішення Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі).
Водночас, результати референдуму імплементовані не були. Політолог Ігор Коліушко вважає, що референдум носив характер консультативного опитування і не мав прямих правових наслідків. Співкоординатор акції протесту «Україна без Кучми» Володимир Чемерис вважає, що саме ця акція остаточно поховала імплементацію референдуму, «який міг перетворити Україну на деспотію».
Див. також Україна без Кучми
Примітки
Посилання Точка зору Венеціанської комісії
Джерела
Теоретичні засади референдумного процесу в Україні: Монографія / А. О. Янчук. — К.: Вид.-полігр. центр «Київський ун-т», 2010. — 207 c. Хаврук І. А. Референдум 17 березня 1991 року в Україні // Грані. — 2011. — № 3 (77) травень-червень. — С. 41—45.