Лоренцо Ґавотті O.Theat. (; 1595, Савона - 9 серпня 1679, Рим) — католицький єпископ з Італії, церковний дипломат. Походив зі визначної савонської родини, яка у 1626 отримала права генуезького патриціату. Вступив у Римі до конґреґації театинців близько 1617, став пробстом Сант Андреа делла Валле. 20 червня 1633 був призначений папою Урбаном VIII єпископом Вентімільї де відзначився піклуванням про підняття рівня теологічної освіти у своїй єпархії, а також про загальний стан духівництва. У 1643 став нунцієм у Швейцарії й перебував у Люцерні до 1646. На цьому посту безрезультатно намагався бути посередником між єпископом Комо і католицькими кантонами у суперечці щодо духовного імунітету та церковної юрисдикції над тічінськими бальяжами. Протидіючи проіспанським симпатіям капуцинів не дозволив вступити швейцарським кантонам у Тридцятирічну війну, одночасно у Граубюндені мав проблеми з профранцузьки налаштованим єпископом Кура Йоганом Флюґі фон Аспермотом. Після повернення до свого діоцезу він продовжив свої реформи у тридентському дусі, але вимушений був від'їхати до Риму через конфлікт з місцевими нобілями. 27 січня 1653 він пішов у відставку та став каноніком Санта-Марія-Маджоре, а також асистентом Апостольської камери, в ранзі якого займався канонізаціями. Також він посвячував 16 листопада 1660 церкву Римського університету Сант Іво алла Сапієнца.
Бібліографія Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, sive, Summorum Pontificum, S.R.E. Cardinalium, Ecclesiarum Antistium series, e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita per Conradum Eubel, Volume IV: A Pontificatu Clementis PP.VIII (1592) usque ad Pontificatum Alexandri PP.VII (1667). Monasterii, Sumptibus et Typis Librariae Regensbergianae, 1935 Urban Fink. Die Luzerner Nuntiatur 1586—1873: Zur Behördengeschichte und Quellenkunde der päpstlichen Diplomatie in der Schweiz (=Collectanea Archivi Vaticani, Bd. 40), (=Luzerner Historische Veröffentlichungen, Bd. 32). Luzern; Stuttgart: Rex Verlag, 1997. Girolamo Rossi, Storia della citta di Ventimiglia dalle sue origini sino ai nostri tempi, Barera, 1857