Дунаївці — місто в Україні, центр Дунаєвецького району Хмельницької області. Місто розташоване на річці Тернава. Офіційною датою заснування міста прийнято вважати 1403 рік. Магдебурзьке право та нову назву — Дунайгород () — Дунаївці отримали 1592 року. Місто, незважаючи на невеликі розміри, має багату та цікаву історію, яка до сьогодні ще не вивчена в повному обсязі.
Давні часи В околицях міста були знайдені залишки поселення трипільської культури, яку дають підставу вважати, що територія сучасного міста була заселена ще в ІІІ тисячолітті до н. е.Історія міста та міської ради на www.dunrada.org.ua
XV—XVI століття Перша згадка про Дунаївці — з 1403 року в реєстрі димів; село, що складалось з трьох частин, мало 72 дими. Спершу Дунаївці належали Великому князівству Литовському, а згодом Речі Посполитій. В 1577 роцірік смерті Яна Гербурта Дунаївці перейшли у власність Ельжбети (Єлизавети) Лянцкоронської з роду польських магнатів Гербуртів — доньки сяноцького каштеляна, барського старости Яна Гербурта, дружини галицького каштеляна, скальського старости Станіслава Лянцкоронського (з роду Лянцкоронських, помер у липніLanckorońscy (01) (перед липнемHenryk Kotarski. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970.— Tom XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 453. ) 1592 року.
За проханням Ельжбети у 1592рік смерті Станіслава Лянцкоронського році король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Дунаївцям статус міста, магдебурзьке право і назвав його Дунайгородом: За цим наказом король дозволив базари щочетверга і ярмарки в день Св. Іоана Хрестителя і в день Всіх Святих. Ймовірно, у цей період був побудований замок.
1597 року Е. Лянцкоронська знову вийшла заміж, подарувала свої володіння королівському ротмістрові Міхалу Станіславському, родина якого була більше, ніж півстоліття, власниками Дунаївців.
XVII століття Незабаром татари зруйнували місто, але в 1605 році Сигізмунд ІІІ підтвердив магдебурзьке право, дозволив заснувати цехи і проводити ще одну третю ярмарку на рік у день Св. Станіслава, а базари в понеділок.
У місто почало активно розвиватися ремесло та торгівля, населення почало збільшуватися і в 1629 році в містечку було близько 3 тисяч мешканців та 630 садиб. Однак під час повстання 1648 — 1654 років під керівництвом Богдана Хмельницького майже всі жителі Дунаївців загинули.
Коронний Трибунал Речі Посполитої 1660 року покарав дідича — Міхала-Єжи Станіславського — інфамією; маєтки, у тому числі ключ Дунаївці, конфісковані в нього раніше, король переказав його швагру — белзькому воєводі Кшиштофу Конєцпольському (по його смерті тримала сестра М. Є. Станіславського Констанція).Nagielski M. Stanisławski Michał h. Pilawa (zm. 1668) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XLII/1, zeszyt 172.— 1-132 s.— S.120 — 124
Друга половина 17 століття теж не сприяли розвитку містечка. Наприкінці 17 століття в (1672–1699) місто знаходилося на території Османської імперії, але ще до турецького панування часті набіги татар призвели до того, що за 15 років було зібрано урожай лише 6 разів.
Від початку XVIII століття до Першої світової війни
Після 1699 року Дунаївці лежало на території Речі Посполитої. Після другого поділу Польщі в 1793 році місто відійшло до Російської імперії, а від 1797 — воно знаходилося в складі Подільської губернії.
У другій половині 18 століття Дунаївці переходять із рук у руки різних польських власників роду Потоцьких. Станіслав Потоцький у 1751 році надав фундуш для будівництва у місті костелу капуцинів.Dunajowce… S. 225.
Від Потоцьких прав на маєток перейшли до Яна Конєцпольського, Любомирського, потім знову до роду Потоцьких. Близько 1782 року містечко перейшло до опіногурського старости Яна Красінського. Для розвитку в містечку ремесла і торгівлі він запрошує німецьких колоністів. На його прохання король надав право проведення 4-тижневого ярмарку на святого Івана Хрестителя, у 1786 році — 3-денний ярмарок на святого Вінцентія.
У 20—30-х роках 19 століття дружина Яна Красінського Антоніна Анна з Чацьких — сестра Тадеуша ЧацькогоП. Даниляк. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні / Український історичний журнал.— К., № 2 (485) за березень-квітень 2009.— С. 52, 61. ISSN 0130-5247 — та їхній син Вінцентій продовжили запрошувати ряд німецьких сімей, що були спеціалістами у виробництві сукна та іншої продукції. Перша фабрика по виробництву сукна вступила в дію у 1829 році. Пік промислового піднесення припадає на 70-ті роки XIX ст., коли в місті діяло 54 фабрики. У ці ж роки була відкрита земська лікарня.
У 1875 році німцем Густовим Лельбахом був заснований чавуноливарний завод, який під назвою ТОВ «Дунаєвецький арматурний завод» працює і до сьогодні. Працювали також красильні, чесальні, фабрика мила та свічок, броварня, гроберня, каретні майстерні. містечко Дунаївці було також і торговельним центром: на кінець 19 століття в місті працювало 315 крамниць та велася торгівля з Києвом, Москвою, Варшавою, Кишиневом, Харковом, Полтавою, Херсоном, Лодзю, Ярмолинцями.
Початок XIX століття до Першої світової війни
У кінці XIX — на початку XX століття містечко продовжувало зростати, збільшилася чисельність його жителів, хоча і скоротилося виробництво сукна та кількість фабрик. В 1907 році Дунаївці невдало спробували отримати статус міста. Але в 1910—1914 роки стали періодом економічного та промислового піднесення для Дунаївців.
Так, напередодні першої світової війни в містечку працювало 72 підприємства, з них близько двох десятків суконних фабрик, 4 заводи (2 чавуноливарні та 2 механічні), працювало також 4 макаронні фабрики та 44 ремісничі майстерні, де було працювали загалом 822 робітники (на 1911 рік).«Памятная книжка Подольской губернии на 1911 год» У цей же 1911 рік у містечку проживало більше 13 тисяч жителів та знаходилося 553 будинки.
Центральні вулиці міста та площі освітлювалися гасовими ліхтарями. У Дунаївцях працювала також поштово-телеграфна контора та в додачу до земської лікарні на 15 ліжок була відкрита ще одна лікарня на 6 ліжок, де працювало три лікарі, акушерки та два фельдшера. Було також три аптеки (з них дві приватні).
Дунаївці за радянських часів
Прихід радянської влади У роки першої світової війни Дунаївці були прифронтовою зоною. У корпусах чавуноливарного заводу Г. Лельбаха (зараз ТОВ «Дунаєвецький арматурний завод») в 1916 році була розміщена механічна майстерня ЮЗШОССА (під керівництвом інженера-полковника В. Катонова), яка переїхала з Кам'янець-Подільського гарнізону. У майстерні лагодилися котли та механізми для ремонту прифронтових доріг. Всього в ній працювало 40 майстрів та 15 службовців. Серед них був токар Мельник М. І., котрий став головою Спілки металістів, у комітет якої входили ще Гольденберг (секретар), Масимов, Журовський, Бесараби. Комітет спілки був створений 3 березня 1917 як реакція на звістку про Лютневу революцію для систематичного інформування робітників заводу про революційні події в Російській імперії.
Як наслідок, була створена Рада робітничих депутатів рішенням зборів 25 березня 1917 року. Там, де відбулися збори зараз встановлено пам'ятний знак. Була обрана президія Ради робітничих депутатів, у склад якої увійшли Мельник М. І., Гольденберг, Бесараба та Іванов (від Спілки металістів).
Був запроваджений 8-годинний робочий день на всіх підприємствах міста, створений ревком (влітку 1917 року), який очолив Татарчук Б. М. та загін Червоної гвардії на чолі з революціонером Мельником М. І. У зв'язку з перемогою Жовтневої революції в Петрограді в Дунаївцях відбувся мітинг 26 жовтня 1917 року під головуванням Татарчука Б. М. На мітингу було переобрану Дунаєвецьку Раду робітничих депутатів. До цієї ради увійшли представники солдатських та селянських комітетів.
М. І. Мельник, Калашников, Кепко (члени більшовицької фракції Ради робітничих та селянських депутатів) провели мітинги 26—27 жовтня в місті та навколишніх селах, де закликали селянську бідноту та робітників боротися за встановлення Радянської Влади в Дунаївцях та волості. Ці заклики були сприйняті з ентузіазмом, зважаючи на прийняття декретів про мир та землю ІІ Всеросійським з'їздом.
На початку грудня 1917 року в місто ввійшли війська Центральної ради і перебували тут до січня 1918 року. Дунаївці переходили із рук у руки, допоки в листопаді 1920 року в місті остаточно не встановилася радянська влада.
Міжвоєнні роки У кінці січня 1921 року замість ревкому була створена Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. З 1923 року Дунаївці стало райцентром Проскурівської округи. У Дунаївцях на 1 жовтня 1925 року працював чавуноливарний завод «Змичка» (тепер ТОВ «Дунаєвецький арматурний завод», а також текстильна фабрика «Дунсукно», кооптовариство «Текстиль» та шкіряний завод. Подальше збільшення промислових потужностей вимагало реконструкції старих підприємств та будівництво нових. Так, у Дунаївцях почалося будівництво електростанції та маслозаводу за рішенням Кам'янецького окружного виконавчого комітету від 1925 року.
1929 рік ознаменувався створенням Дунаєвецької суконної фабрики об'єднанням текстильних підприємств та ліквідацією треста «Дунсукно». Така реорганізація дозволила збільшити кількість та якість випущеної продукції, оскільки ручні ткацькі верстати були замінені на 40 механічних (за першу п'ятирічку). У другу п'ятирічку з'явилися стахановці, серед них Островецька А. Г. та Дармороз Н. П., які працювали на 3—4 верстатах. На чавуноливарний завод «Змичка» був перейменований на механічний завод «Змичка» та виготовляв сільськогосподарське обладнання. Серед перших стахановців заводу був коваль Лісовський Й. І.
Не обминув Дунаївці голодомор 1932 — 1933 років. Місто пережило роки червоного терору та сталінські репресії. До сьогодні не відома точна кількість замордованих людей сталінським режимом. З 1932 року місто належало до Вінницької областіСергій Єсюнін Адміністративно-територіальний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст. на www.myslenedrevo.com.ua , а з 1937 року — до Кам'янець-Подільської області (з 1954 року — Хмельницька область). Характеристика району на www.dun.org.ua
Перед Німецько-радянської війни в Дунаївцях працювало 2 електростанції, телефон і телеграф, було електрифіковано та радіофіковано 260 будинків, закладено сади та сквери, забруковано 4,5 км вулиць. Розвивалася торгівля, в 1938 році було відкрито двохповерховий універмаг. Також був побудований в цьому ж році готель на 25 місць.
Почала поліпшуватися гуманітарна сфера життя мешканців міста. Так, у Дунаївцях, перед війною налічувалося 2 лікарні (на 130 ліжок), поліклініка, станція швидкої допомоги, водолікарня. Була середня школа та три неповні середні школи, де навчалося 1900 дітей та працювало 69 учителів. Вчитель Гернштетер С. О. отримав звання заслуженого вчителя УРСР. Спеціалістів готували медична школа та дворічний педагогічний технікум. Для дошкільнят було відкрито 6 садків та ясел.
Друга світова війна Того ж дня, коли розпочалася Німецько-радянської війни, 22 червня 1941 року, у місті був проведений мітинг, де жителі міста дали клятву захищати всіма силами та, якщо треба, ціною власного життя, Батьківщину від ворога. Сотні заяв надійшли до райвійськкомату від мешканців міста з проханням відправити їх на фронт.
11 липня 1941 року Дунаївці захопили нацисти, раніше ніж була завершена евакуація населення та цінностей. Вони створили табір для військовополонених і гетто, куди зігнали єврейське населення міста також зі Смотрича, Шатави, Балина та ін. Було закатовано, розстріляно та поховано живцем близько 12 тис. осіб, а вивезено з району до Німеччини півтори тисячі жителів. Всього, у боях за Дунаєвеччину загинуло 825 бійців та офіцерів, похованих у 18 братських могилах Дунаєвецького району. На честь загиблих споруджено пам'ятники з іменами героїв.