Сва́тове — місто в Україні, адміністративний центр однойменної міської громади та однойменного району Луганської області. Населення становить 16 420 мешканці (станом на 2021 рік). Харчова промисловість, авторемонтний завод, підприємства для обслуговування залізничного транспорту. 1938 року отримало статус міста.
Історія Козацька доба На території сучасного Сватове люди мешкали вже у кам'яну добу, про що свідчать археологічні знахідки на північно-східній околиці міста, на лівому березі річки Хорина. На території міста також знайдено чотири поселення бронзової доби. Поблизу Сватова також знайдено було сарматські поховання, які заселяли ці землі з I століття до н. е. до IV століття н. е.
Сватова Лучка заснована у 1708 році українськими козаками-переселенцями. Свою назву поселення отримало від ріки Сваха. Використовуючи українських поселенців для захисту південних кордонів від нападів кримських і ногайських татар, царський уряд на пільгових умовах наділяв їх землею, забезпечував зброєю і продовольством, зберігав їхні козацькі права і самоврядування.
У 1765 році, зі скасування козацького устрою в Слобідській Україні і створенням комісарських відділів Сватівської слободи Лучка стала центром одного з них. Його жителів переводили в категорію військових жителів, позбавляли козацьких прав і привілеїв і обкладали податками - від 35 до 95 копійок за ревізійну душу. Це викликало невдоволення населення, яке почало боротьбу за повернення своїх привілеїв. У 1770-1771 роках в районі Сватової Лучки діяли гайдамацькі загони, які здійснювали напади на комісарські адміністрації, маєтки міських кавалерів і на царських чиновників.
Російська імперія Про соціальний склад населення Сватової Лучки свідчать такі дані: в 1773 році із загальної кількості 2928 жителів військових жителів налічувалося 2664, селян - 96, купців - 3. Основним видом діяльності жителів було землеробство і скотарство. Ремесла, особливо взуттєві і кушнірські, значно розвинулися. Крім того, жителі займалися винокурнею і торгівлею смолою, виготовляли вози, колеса, плуги. Жінки ткали полотно і тканину для власних потреб, а також на продаж. Розвитку торгівлі сприяли ярмарки, що проводилися 4 рази на рік. Сюди приїжджали купці з різних міст з усієї України та інших регіонів Росії. Торгівля велася шовковими тканинами, китайськими ситцями, хутром лисиці і зайця, посудом. Місцеві жителі продавали на ярмарках хліб, солону рибу, горщики, дьоготь, мило, коней. У 1785 році в поселенні було 2 млини, 15 магазинів, 12 трактирів, церква.
У 1825 році Сватова Лучка стала військовим поселенням Новоєкатеринославль, в якому розміщувалися штаб Катеринославського кірасирського полку і штаб Другої кірасирської дивізії.
У 1857 році, після скасування системи військових поселень, слободі повернули колишню назву, всі колишні військові поселенці були переведені в розряд державних селян. Відповідно до указів від 18 січня 1866 року вони зберегли свої земельні наділи, але протягом 20 років державні селяни повинні були платити податок.
Після скасування кріпосного права розвиток селища Сватова Лучка (йому повернули колишню назву) йшло більш швидкими темпами. У 1862 році тут проживало понад 7 тисяч чоловік. За своїм торговим значенням вона займала одне з перших місць серед населених пунктів Куп'янського повіту Харківської губернії. У 1894 році було побудовано відтинок Катерининської залізниці «Лисичанськ — Сватове», тоді ж утворено залізничну станцію Сватове Донецької залізниці. У 1895 році збудовано відтинок «Сватове — Куп'янськ». Розташований в центрі великого сільськогосподарського району, на перехресті декількох торгових шляхів, він швидко став однією з найбільших станцій Катерининської залізниці з перевезення вантажів, особливо хліба і худоби.
У 1902—1903 роках в місті було побудовано завод по переробці соняшника, нині це маслоекстракційний завод «Сватівська олія».
1905 року в Сватовій Лучці було відкрито волосну лікарню на 20 ліжок. Станом на 1911 рік у Сватовій Лучці мешкало 14 877 жителів, було 2 135 житлових будинків.
Українська революція
Під час Української революції населений пункт стає частиною Української Народної Республіки. Під час Першої радянсько-української війни опиняється під більшовицькою окупацією. В ході контрнаступу українських та союзних сил, з просуванням німецьких та австро-угорських військ в сторону сучасної Луганщини, 17 квітня 1918 радянському командармові Ворошилову Антонов Овсієнко дав вказівки, попрямувати до Сватового і зайняти там оборону, тим самим вони б прикривали Південно східну залізницю Луганськ- Міллерово і підкріпили б місцеві загони. Того ж дня відбувся бій за Сватове, де більшовицькі сили отримали поразку і змушені були відійти до Кремінної.Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.2. стр 240 За кінцевим результатом визвольної боротьби та подальших подій, Сватове повертається під більшовицький контроль та остаточно устатковується в радянській окупації.
Радянський період У 1923 році Сватова Лучка змінює свій статус — стає районним центром Харківської губернії. Одночасно її перейменовують на Сватове. А у 1938 році населення Сватового досягло 20,7 тисяч чоловік, селище отримує статус міста районного підпорядкування.Сватове // Українська радянська енциклопедія. том 9. Київ, «Українська Радянська енциклопедія», 1983. стр.490
Місто Сватове, як і багато інших в Україні, постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — щонайменше 1296 жителів міста.
1931 року засновано друкарню для випуску районної газети.
У 1938 році Сватове отримало статус міста.
У роки Другої світової війни, 9 липня 1942 року, місто було окуповане німецькими військами. 31 січня 1943 року в ході Ворошиловградської наступальної операції було звільнено частинами 267-ї стрілецької дивізії і 11-ї винищувально-протитанкової артилерійської бригади 6-ї армії Південно-Західного фронту.
1966 року в місті збудовано цегельний завод, який був сезонний з природним сушінням. Продуктивність цегельні становила 2 млн штук цегли за рік.
У 1967 році в Сватовому відкрито швейну фабрику, яка з 1988 року входила до складу Ворошиловградського виробничого об'єднання «Луганчанка». На фабриці працювало 370 робітників. Нині це ВАТ «Швейна фабрика Сватівчанка».
У 1983 році тут діяли ремонтно-механічний завод, завод торгового обладнання, маслозавод, олійноекстракційний завод, швейна фабрика, харчова фабрика, м'ясокомбінат, комбінат хлібопродуктів, районна сільськогосподарська техніка, районна сільськогосподарська хімія, комбінат побутового обслуговування, будинок побуту, 10 загальноосвітніх шкіл, музична школа, спортивна школа, 4 лікарні, 4 клуби, будинок культури, кінотеатр, 8 бібліотек і краєзнавчий музей. У 1989 році населення Сватового нараховувало 21 625 мешканців.
Незалежна Україна Кінець XX — початок XXI століття У травні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію заводу «Сватівчанка», розташованого в місті, у липні 1995 року було затверджено рішення про приватизацію радгоспу «Дружба».
Станом на 1 січня 2013 року населення Сватового складало 18 241 мешканець.
Російсько-українська війна
22 травня 2014 року секретар РНБО України Андрій Парубій сказав, що проросійські сили намагалися тієї ночі захопити Сватове, але їх спроба провалилася.
Під час російсько-української війни де-факто — обласний центр Луганської областіО ситуации в Луганской области рассказала Ирина Веригина , а у липні 2014 року до Сватового було передислоковано Луганське обласне управління МВС УкраїниЛуганське облуправління міліції передислоковано у Сватове. ТВі. 04.07.2014.. 6 вересня 2014 року при виконанні бойового завдання під Сватовим загинув солдат Беженар Дмитро Олександрович..
У ніч на 30 вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну.
2016 року в місті встановили пам'ятник Тарасові Шевченку, автором якого є скульптор Ігор Семак.
12 липня 2020 року архієреї ПЦУ освятили наріжний камінь майбутньої церкви Покрова Пресвятої Богородиці.
У червні 2021 року поблизу міста почались розкопки кургану скіфської доби.
Російське вторгнення 2022 року
24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне російське вторгнення в Україну, назвавши війну «спеціальною операцією зі звільнення Донбасу»
28 лютого 2022 року військо Росії натрапило на опір жителів Сватового, які висунули окупантам вимоги — негайно залишити територію населеного пунктуУ Сватовому місцеві жителі знов прогнали російських військових // Суспільне Новини. — 2022. — 3 березня..
3 березня 2022 року місцеві жителі вдруге прогнали російських військових з міста.
8 березня 2022 року окупаційні війська захопили Сватове і встановили в місті та районі підконтрольну адміністрацію. Її очолив Петро Морозов — депутат Сватівської районної ради від проросійської колаборантської партії ОПЗЖ та працював у місцевому підрозділі ПАТ «Укртелеком»Російські війська призначили нового очільника Сватівщини, Сватове City, 15.03.2022 р..
У Сватовому введено комендатську годину з 18:00 до 05:00. Крім того, місцевим жителям наказано жити виключно за «московським часом»https://informator.media/archives/344629 |В оккупированном Сватово боевики «ЛНР» заставляют жителей перевести стрелки часов и жить по московскому времени, Інформатор, 15.03.2022 р.|.
В місті та районі відсутній мобільний зв'язок українських операторів — пошкоджено обладнання. Для його відновлення потрібен доступ техперсоналу до базових станцій, проте через бойові дії дістатися до пошкодженого обладнання неможливо.
25 червня 2022 року голова Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомив, що на російських складах у Сватовому пролунали вибухи.
Географія Загальна характеристика Місто розташоване над річкою Красною (річка протікає через місто з півночі на південь та поділяє Сватове на право- та лівобережну частини), на північному заході Луганської області, у Дніпровсько-Донецькій западині, на Слобожанщині, у в південно-східній частині Середньоросійської височини.
Відстань до Луганську становить 154 км і проходить автошляхом , який згодом переходить в .
Сватове є вантажно-пасажирською залізничною станцією Лиманської дирекції Донецької залізниці.
Клімат У місті Сватове континентальний, помірно посушливий, теплий клімат зі спекотним та сухим літом, холодною і малосніжною зимою з частими відлигами. Кількість опадів та вологість, за порами року, є нерівномірна.
Середньорічна температура повітря становить +8,2°С. Найпрохолодним місяцем року є січень з середньою температурою –7,3°С. Днів з температурою повітря вище 0°С на рік налічується 255—265. Стійкий сніговий покрів утворюється 14-22 грудня, сходить сніг 19-21 березня. Період зі стійким сніговим покровом триває 82-95 днів. Сніготанення триває 10-14 днів. Сама пізня дата відтавання грунту – 10 квітня.
Кількість опадів за рік становить 532.4 мм. Найбільше опадів у червні-липні, найменше в січні-лютому.
Населення Чисельність
Національний склад Кількість та частка населення за етнічним походженням, відповідно до Перепису населення України 2001 року:ukraine-Ethnic composition: 2001 census pop-stat.mashke.org Національність Кількість Частка (%) Загалом 19383 100.00Українці 17419 89,87Росіяни 1669 8,61Білоруси 62 0,32Румуни 27 0,14Азербайджанці 23 0,12Грузини 14 0,07Поляки 13 0,067Німці 10 0,05Інші 156 0,8
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Доля Українська 17 349 89,51 % Російська 1 879 9,69 % 155 0,80 % Разом 19 383 100,00 %
Економіка
Промисловість міста складається з підприємств переробки сільськогосподарської продукції, обслуговування сільгоспвиробництва, металообробки, легкої та поліграфічної промисловості.
У всіх сферах економічної діяльності зайнято 12,01 тис. осіб.
У 2019 році у місті будувався паливозаправний комплекс об'ємом зберігання 300 кубометрів для власного використання компанії «Нібулон».
У місті діє 5 філій банків: «Експресбанк», «Ощадбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Укркомунбанк», «Приватбанк».
Підприємства