Міше́ль Мерсьє́ (, справжнє ім'я Жослін Івонн Рене Мерсьє, ; 1 січня 1939, Ніцца, Франція) — французька кіноакторка.

Життєпис Дочка француза та італійки, Жослін з дитинства захоплювалась танцями. У 1957 році вона стала солісткою балету в оперному театрі Ніцци. Моріс Шевальє, одного разу зустрівшись у театрі з молодою балериною, напророкував їй великий успіх.

Переїзд у Париж У 16 років Жослін поїхала підкорювати Париж, попри заперечення батьків, які бачили її спадкоємицею сімейного бізнесу — фармацевтичної компанії. У столиці Жослін танцювала спочатку в трупі Ролана Петі, а потім у «Балеті Ейфелевої башти». Одночасно вона навчалася акторської майстерності. Дебют Жослін у кіно відбувся у фільмі «Поворот ручки». За однією історією, режисер майбутньої стрічки приїхав навесні 1957 року по дівчину в будинок її батька у Ніцці. Туди вона повернулася у відчаї через провал балетної кар'єри. А інша історія свідчить, що дівчину, яка гуляла парком разом з батьком, випадково помітили режисер Дені де ла Пантельєр та Мішель Одіар.

У всякому разі, ім'я Жослін не сподобалось продюсерам і їй дали нове — Мішель. За офіційною версією, ім'я запозичене в Мішель Морган, яка грала головну роль у тому ж фільмі. Ім'я Мішель мала й молодша сестра Жослін, улюблениця сім'ї Мерсьє — вона померла за кілька років до того.

Після «Повороту ручки» у Жослін-Мішель були ролі в інтернаціональних романтичних комедіях, американському фільмі жахів, комедії з Бобом Хоупом і маленькі ролі — у режисера Франсуа Трюффо в стрічці «Стріляйте в піаніста» та Анатоля Літвака у фільмі «Чи любите ви Брамса?».

У той час, на початку 1959-го Мішель Мерсьє познайомилась із асистентом режисера, відомою постаттю у сфері кіно — Андре Смаґґі. Того року вони одружились, проживали у містечку Пуассі на острові Міньо. Андре брав із собою Мішель на зйомки фільму «Лоуренс Аравійський», де працював помічником режисера. Та згодом Мішель все частіше залишалася на самоті й одного разу зрадила чоловіка з партнером по фільму «Острів фантазій» 1960 року. Вона зізналася у зраді й Андре вибачив її.

Згодом Мерсьє переїхала працювати до Великої Британії, а потім — до Італії. Там вона зіграла велику кількість ролей у скетчах. І саме на Апеннінському півострові стала «найвідомішою французькою акторкою в Італії».

Анжеліка Попри славу в Італії, понад усе Мішель бажала стати відомою у рідній Франції. Через те 1963 року вона відгукнулась на заклик режисера й відвідала проби на головну роль в історичному фільмі «Анжеліка — маркіза ангелів», за сценарієм популярного тоді роману Анна і Сержа Голонів.

Після відмови від ролі Бріжіт Бардо (її пропонував продюсер), її отримала Мерсьє, хоча кандидатками були Катрін Денев, Джейн Фонди та Марина Владі.

По появі стрічки, де у головній ролі з Мерсьє зіграв Робер Оссейн, Мішель Мерсьє врешті стала відомою у Франції. Але успіх «Анжеліки» спричинив майбутній крах її акторської кар'єри. Акторка безуспішно намагалася змінити стереотип, аби її не пов'язували з Анжелікою.

Після Анжеліки Ще під час зйомок чергового фільму про пригоди Анжеліки Мерсьє паралельно з'явилася на екрані у ролі повії у фільмі «Грім небесний» з Жаном Габеном. А в стрічці «Друга істина» Кристіана-Жака акторка зіграла вбивцю.

Але після закінчення останньої частини «Анжеліки», усі появи Мерсьє на екрані були малопомітні. Вона вдалася до змін — переїхала у США й знялася у фільмі з Чарльзом Бронсоном та Тоні Кертісом. Та успіху стрічка не мала. «„Анжеліка“ завадила моїй подальшій кар'єрі, — розповідала Мішель Мерсьє в інтерв'ю. — У Франції вирішили, ніби цей фільм настільки сильний, що всі можливі наступні роботи з моєю участю не сприйме глядач. Наприклад, якщо я зіграю повію, то буду непереконливою. Якби це було до Анжеліки — о'кей, а після — ні…».

У 1967 році Мішель розлучилася з чоловіком. Через зйомки у серії фільмів про Анжеліку Андре почав ревнувати її. Дійшло навіть до того, що через нервовий зрив він потрапив до психіатричної клініки. Мішель розлучилася з Андре і залишила колишньому чоловікові усе спільне майно.

Згодом Мерсьє зустрічалася з художником, який також ревнував її і бив. Одного разу коханець одним ударом зламав Мішель носа й розсік щоку. Вона його покинула, одружилася з автогонщиком і фармацевтом Клодом Бурійо. Саме він 1963 року від імені режисера Франсіса Кона запросив її на проби Анжеліки. Але шлюб з Клодом завершився розлученням 1976 року. «Не знаю, чому мені так не таланить з чоловіками, — дивувалася Мішель. — Мені здається, я заслуговую більшого. Можливо, у мене справді складний характер. І ще — я дуже завищую планку… У всякому разі я так і не знайшла чоловіка, сильнішого від мене».

Фінансовий крах Найщасливішими Мішель називала стосунки з давнім шанувальником, швейцарським бізнесменом-вдівцем румунського походження Адрієном. Вони жили разом у цивільному шлюбі й виховували двох його дітей від першого шлюбу. Але за шість місяців Адрієн помер від раку, а свекруха забрала до себе обох дітей.

У 1984 році Мерсьє пішла з кіно й вирішила віддатися особистому життю. На екранах вона знову з'явилася тільки за 14 років. А 1996 року Францію сколихнула звістка про те, що «Анжеліку» обікрали. Мішель Мерсьє заснувала у Каннах видавництво, аби друкувати книжки. Вона підписала контракт зі своїм помічником — чоловіком на прізвище Делерен, а він зісканував її підпис і зняв гроші Мерсьє з усіх рахунків.

У 1999 році фінансовий крах змусив її виставити на продаж особисті речі та сукні Анжеліки, які колись були викуплені в кіностудії.

Сучасність Нині Мерсьє продовжує з'являтися на кінофестивалях з ретроспективами фільмів про Анжеліку. У 2006 році уряд Франції вручив акторці Орден мистецтв та літератури.

Однак у 2000-х роках Мішель Мерсьє, попри її бажання працювати, ніхто не пропонував ролей. «Мене викинули за борт (як свого часу бідну Анні Жирардо) і вважають надто старою… Я ж так хочу працювати: для мене це необхідно, як повітря! Але на мої волання „дайте роботу“ ніхто не реагує. Ніхто. Таке враження, що я говорю до німих або глухих».

Та за кордоном Мішель таки пропонували ролі. Зокрема вона знялася у російському серіалі «Червона капела» (2004) й стрічці «Паризька любов Кості Гуменкова» (2005).

Цитати «Люди завжди говорять про мене як про Анжеліку, хоча я зіграла півсотні різних жінок. Я багато років намагалась забути про неї, але зараз вона здається мені маленькою сестричкою, яка завжди готова підтримати мене. Я навчилася жити з нею поряд.»

Фільмографія

1957 — Поворот ручки / Retour de manivelle — Жанна 1957 — Дай мені шанс / Donnez-moi ma chance — Ніколь Нобле 1959 — Ночі Лукреції Боржиа / Le Notti di Lucrezia Borgia — Діана д'Альва 1959 — Єдиний ангел на землі — Августа де Манкенберг 1960 — Диявольський танець / Le Saint mène la danse — Дані 1960 — (телеспектакль) — Софі 1960 —  — Кларисса 1960 — Морські месники / Il Giustiziere dei mari — Дженіфер 1960 — Лють у затоці контрабандистів / Fury at Smugglers' Bay — Луіза Лежен 1961 — Чи любите ви Брамса? — Мейсі № 3 1961 —  — принцеса Зайна 1962 — Буремні роки — Ельвіра Аквамано, донька мера 1962 — Полонянка диявольського острова / Le Prigioniere dell'isola del diavolo — Мартіна Фоше 1963 — Лялечка / La Pupa — Лялечка 1963 —  — Гігі 1963 — Четвер / Il giovedi — Ельза 1963 — Симфонія різанини / Symphonie pour un massacre — Мадлен Клаве 1963 — (епізод «Телефон») — Розі 1963 — Старший Фершо — Лу 1963 — Чудовиська / I Mostri (епізод «Опіум для народу») — Марі 1964 — Вища невірність / Alta infedeltà (епізод «Скандаліст») — Клара 1964 — A Global Affair — Лізетта 1964 — Любов у четвертому вимірі / Amore in quattro dimensioni (епізод «Любов і смерть») — Луіза 1964 — Анжеліка, маркіза янголів — Анжеліка 1965 — Віа Вінето / Via Veneto 1965 — Прекрасна Анжеліка — Анжеліка 1965 — Казанова-70 / Casanova '70 — Ноель (наречена) 1965 — Грім небесний — Сімона Лебоше 1966 —  — Кристіна Род'є 1966 — Наші чоловіки / (I Nostri mariti, епізод «Чоловік Ольги») — Ольга 1966 — Анжеліка і король — Анжеліка 1966 — Друга істина / La Seconde vérité — Наталі Невіль 1966 — Як я навчився любити жінок / Das Gewisse Etwas der Frauen — Франциска 1967 — Найдревніша професія у світі / Le Plus vieux métier du monde (епізод «Первісна ера») — Брі 1967 — Неприборкана Анжеліка — Анжеліка 1968 — Анжеліка і султан — Анжеліка 1968 — Коханці Леді Гамільтон: Шлях у вищі кола / Le Calde notti di Lady Hamilton — Емма Гамільтон 1968 — Мотузка і кольт / Une corde, un Colt — Марія Кейн 1969 —  — Дельфіна 1970 —  — Айла 1971 — Per amore o per forza — Арабелла 1971 — Македонська операція / Macédoine (La Femme sandwich) — Катерина 1971 —  — Елізабет Блеквуд 1971 — Скандал у Римі / Roma bene — Вільма Раппі 1972 — Довічна рента / Le Viager — дівчина на балу (немає у тирах) 1972 —  — Каліоппа Лорен 1977 — Жінки світу / Les Femmes du monde (телесеріал) — Даніель Равенн 1977 — Залізна рука / Götz von Berlichingen mit der eisernen Hand — Аделаїда, графиня ван Вольдорф 1977 — Джин-тонік / Jeans Tonic — Мішель Дабре 1998 — La Rumbera — Рашель у старості 2003 —  — Наомі 2004 — Червона капелла (телесеріал) — Елен у наші дні 2005 — Паризька любов Кості Гуманкова — француженка

Цікаві факти Знання французької, італійської, англійської і німецької мов дозволило Мерсьє знятися в багатьох іноземних та інтернаціональних фільмах. Фільми «Морські месники» і «Полонянка диявольського острова» знімалися паралельно в одних і тих самих декораціях. Акторці зробили декілька пластичних операцій, щоб відновити розбите шанувальником обличчя. Пара Робер Оссейн/Мішель Мерсьє з'являлася на екрані вісім разів: в п'яти фільмах про «Анжеліку», і ще тричі в фільмах «Друга істина», «Грім небесний» і «Мотузка і кольт» («Кладовище без хрестів»). У 2013 акторка була гостею міжнародного фестивалю короткометражного кіно «Харківський бузок» (Харків) і залишила відбиток своєї долоні на місцевій Алеї зірок

Посилання Біографія Мішель Мерсьє з журналу «Караван історій» Фан-сайт англійською мовою Фан-сайт російською мовою

Література «Анжеліку мала зіграти не я, а Брижит Бардо»// Бондаренко Богдан, «Експрес», 13-20 січня 2011.

Примітки

Бібліографія Мерсье, Мишель «Маркиза Ангелов, или Разбитое Сердце Анжелики». М.: «Аурика», Шымкент 1997, російською мовою. — (Michèle Mercier. «Angélique à coeur perdu. Prèface de Roger Peyrefitte» — Paris, 1987) Мерсье, Мишель и Серва, Анри-Жан «Я не Анжелика». ООО"Издательство АСТ": ОАО"ЛЮКС", Москва 2004, російською мовою. — (Michèle Mercier et Henry-Jean Servat. «Je ne suis pas Angélique» — Èditions Denoel, 2002)

Посилання