Зигмунт Сераковський (; , с. Лісове, нині Маневицького району — , Вільно) — діяч польського й російського визвольного руху, родом із Волині.
Життєпис Народився у с. Лісове, нині Маневицького району Волинської області, Україна, у родині збіднілого польського шляхтича Ігнація Сераковського — державця, який загинув під час Листопадового повстання 1830—1831 у битві поблизу Летичева, — S. 102. та його дружини Фортунати з Моравських. В дитинстві мати одягала його як дівчинку, щоб не забрали до військової гарнізонної школи як сина вояка.Sierakowski Zygmunt Erazm Gaspar Józef, pseud. Dołęga (1827—1863)… — S. 318.
1845 — закінчив Житомирську гімназію зі срібною чи золотою медаллю.
З 1845 навчався у Петербурзькому університеті, з якого 1848 виключений за участь у таємних студентських гуртках і засланий рядовим до арештантської роти Оренбурзького військового корпусу. На засланні познайомився та заприятелював із Тарасом Шевченком, з яким контактував за допомогою листів, вперше зустрівся після звільнення в Санкт-Петербурзі; також польськими й російськими політичними поселенцями — Б. Залеським, Я. Станкевичем, Л. Турно, О. Ханиковим та ін.
Після амністії у 1856 повернувся до Санкт-Петербурга.
1859 — закінчив Академію Генерального штабу, де навчався разом з Яном Станевичем. Пготім служив офіцером особливих доручень у Генштабі. Підтримував тісні зв'язки з російськими радикальними демократами (М.Чернишевським, М.Добролюбовим, співпрацював з часописом «Современник»), а також демократичною еміграцією, що готувала повстання в усіх польських землях.
Був прихильником польсько-російсько-української співпраці в інтересах повалення самодержавства та утворення демократичної федерації цих народів.
1857 — в Петербурзі керував , до якого належали офіцери російської армії, що ставили собі за мету проведення демократичних реформ у Росії та підтримували ідею надання незалежності Польщі.
Брав участь у підготовці Польського повстання 1863—1864 pp. як однієї з ланок демократичної революції в Російській імперії. Налагодив зв'язки між польськими («партія червоних») і російськими («Земля і воля», «Комітет російських офіцерів у Польщі») таємними організаціями.
У грудні 1862 Центральним національним комітетом був призначений керівником повстанських загонів Жемайтії (північно-західна частина Литви), а після початку повстання створив на Ковенщині (нині Каунас) велике повстанське з'єднання.
Після кількох переможних сутичок з урядовими військами загін Сераковського наприкінці квітня 1863 було розбито. Поранений, він потрапив у полон і за вироком польового суду повішений на Лукіській площі у Вільно (тепер Вільнюс, Литва) 27 (15) червня 1863 року. Був похований неподалік «цитаделі», місце невідоме. Sierakowski Zygmunt Erazm Gaspar Józef, pseud. Dołęga (1827—1863)… — S. 320.
Нагороди Орден Святого Володимира Maria Janion, Życie pośmiertne Konrada Wallenroda. Warszawa: PIW, 1990, s. 272.. Орден Святої Анни 3-го ступеня Wiktoria Śliwowska, «Zesłańcy polscy w Imperium Rosyjskim w pierwszej połowie XIX wieku». Słownik biograficzny. Warszawa: DiG, 1998, s. 547. 145. rocznica śmierci przywódcy powstania styczniowego na Żmudzi Zygmunta Sierakowskiego. naukawpolsce.pap.pl, 2008-06-27. [dostęp 2017-07-28]. Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległości z mieczami poległym i zmarłym Powstańcom 1863 r. (M.P. z 1933 r. Nr 24, poz. 32).
Родина Його племінницею була видатна українська акторка і дружина І. Карпенка-Карого Софія Тобілевич.
Див. також Міхал-Ян Гейденрейх
Примітки
Джерела та література Усенко Павло. Сераковський Зигмунт // Усенко Павло. “ДЯКУЮ ТОБІ ЗА ТВОЄ ЛАСКАВЕ, СЕРДЕЧНЕ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО…” (зі спадщини Шевченкового сподвижника З.Сєраковського) // Слово і Час, № 3 (2009) - с.45-53 Усенко Павло. Життєвий подвиг Зигмунта Сераковського // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 5 (512) (вер.—жовт.). — С. 100—116. — ISSN 0130-5247. Усенко Павло. Натхненний Сигізмунд — Львів: Каменяр, 1990, 151 с. ISBN 5-7745-0244-9Усенко Натхненний Сигізмунд // Skylots Sierakowski Zygmunt Erazm Gaspar Józef, pseud. Dołęga (1827—1863) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 1996. — T. XXXVII/2. — Zesz. 153. — S. 318—320.
Посилання
Хождение по мукам Сигизмунда