Держа́вний герб України, або малий Державний Герб України — офіційний символ держави Україна у вигляді золотого тризуба на синьому щиті. Один із трьох державних символів України нарівні з прапором і гімном.
Тризуб був затверджений як малий герб України 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради разом із своїм графічним зображенням. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого».Савчук Ю. К. Малий Герб України //
Герб походить від знаків Рюриковичів X—XII століття, з часів Київської Русі. Традиція використання герба-тризуба веде свій початок від герба Української Народної Республіки, від ухвал 12 лютого 1918 Малої ради у Коростені та 22 березня того ж року Української Центральної Ради в Києві. Окрім тризуба історичними гербами українських державних утворень були руський лев, руська погоня, лицар із самопалом Війська Запорозького тощо.
Відповідно до Конституції тризуб має стати головним елементом великого Державного Герба України, що має бути прийнятий конституційною більшістю Верховної Ради (2/3 голосів) із урахуванням герба Війська Запорізького. Водночас попри проведення декількох конкурсів на проєкт великого герба, жоден із них так і не був затверджений.
Опис та затвердження
19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю постановою Державний Герб України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття. Проєкт герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів — Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким.
Постанова визначала Тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.
28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала Тризуб головним елементом Великого Державного Герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний Герб України. Згідно з Конституцією великий Державний герб мусив встановлюватися в майбутньому, окремим законом Верховної Ради України, з урахуванням малого герба та герба Війська Запорізького.
Стандартизація кольору Схема Насичений блакитний Жовтий PantonePantone Coated 2935 CPantone Coated Yellow 012 C Lab 34.02, −2.19, −64.19 85.29, 5.18, 109.8 RAL 5005 1023 Traffic yellow RGB 0, 87, 184 255, 215, 0 CMYK 100, 71, 0, 0 2, 12, 100, 0 HEX #0057b8 #ffd700 Websafe #0066cc #ffcc00
Історія
Русь
Руська земля
За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.
Посли Київського князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980—1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб.
Королівство РусьКотляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь / За заг. ред. В. Смолія. НАН України. Інститут археології, Інститут історії України. — К.: Альтернативи, 1998. — 336 с.
Руський лев вперше фігурує на печатці руського короля Юрія І, датованій початком XIV ст. На її лицьовій стороні зображено монарха на троні, а на зворотній — озброєний вершник, що тримає щит із зображенням лева на задніх лапах. На печатці напис латиною: «Sigillum Domini Georgi Regis Rusie» (Печатка господаря Георгія-Юрія, короля Руси), на звороті: «Sigillum Domini Georgi Ducis Ladimerie» (печатка господаря Георгія-Юрія, князя Володимирії).
На печатці його сина Лева II, зображено лише лева без вершника; звір стоїть на задніх лапах і обернений ліворуч, проте є думка, що остання належала ще королю Леву ІЛаппо-Данилевский 1907: 211—310; Barwiński 1909:6: 99—104; 7: 127—130..
Фігури левів як символи Русі знаходимо на срібних монетах литовського князя Любарта, останнього правителя Королівства Руси (1340—1383), та його сина Федора (1384—1387). Це й же мотив бачимо на руських грошиках, емісія яких тривала за часів панування на Русі польського короля Казимира III (1349—1370), угорського короля Людовіка (1370—1372, 1378—1382) та його намісника — опольського князя Володислава (1372—1378).
Лев як символ Русі зображений на великій печатці польського короля Олександра 1504—1505 років, поряд з гербами Польщі (срібним орлом), Литви (погонею) та Пруссії (чорним орлом).
Велике князівство Литовське, Руське і ЖемайтійськеГрушевський М. С. Твори: У 50 т. / редкол.: Г. Папакін, І. Гирич та ін. — Львів: Світ, 2002 — Т. 22 : Нарис історії українського народу /упор. І. Гирич, В. Кавунник. — 2015. — 568 с. — (Серія «Монографічні історичні праці»). ISBN 978-966-603-223-5;
Схожість з особистими емблемами Рюриковичів має знак, відомий під назвою «Колюмни» або «Колони Гедиміна», який використовували великі князі литовські. Ця емблема, яку приписується великому князю литовському Гедиміну, використовувалася його нащадками як родовий герб. Перше збережене зображення Колюмнів відноситься до 1386 році, часу правління великого князя литовського Вітовта. «Стовпи Гедиміна» вважаються одними з головних символів Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського поруч з гербом «Погоня».
Привертає увагу знак Гедиміна з дво- і тризубом — особистими геральдичними емблемами Рюриковичів. Фактично, він побудований за тією ж схемою: підставу у вигляді перевернутої букви «П» з додатковими елементами. З огляду на, що до XIII століття єдина руська держава перестала існувати, численні родинні зв'язки між гілками Рюриковичів і литовськими князями, а також поширення влади великого князя литовського на частину територій, що входили до складу Київської Русі та Королівства Руси, можливо припустити, що «Колюмни» є подальшим розвитком руських княжих емблем.
Також у складі Великого Князівства Литовського, Руського, Жамойтського та інших земель руські землі були представлені земельними та державними гербами. Велика печатка та герб Великого князівства окрім складових гербів Литви (Погоня), Жмуді (Жмудський ведмідь) та Троків (Троцький піхотинець) також містила герб Волинського князівства. Пізніше місце герба Троцького князівства зайняв символ Київської землі — архангел Михаїл.
Річ Посполита
До утворення Речі Посполитої, герб Королівства Руського у символіці короля Польського був представлений гербом Королівства Руси. Герб Королівства Руського (у складі королівства Польщі 1340—1434), пізніше воєводства Руського (1434—1772) був на синьому полі золотий коронований лев, що дереться на скелю.
Своя символіка була у Белзького (1462—1793), Подільського (1434—1793) та Підляського воєводств (1513—1795) Королівства польського.
Військо Запорозьке
Першим оригінальним українським гербом, відомим з 16 століття, був лицар із самопалом, герб Війська Запорозького. Вперше він фіксується на печатці 1592 рокуArchiwum Głόwne Akt Dawnych w Warszawie, Extranea IX: Polen, n.59, vol.90. Цитата за: Однороженко О. Історія українського козацтва: нариси у 2 т. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2007р, Т.2. . На ній зображено вояка з мушкетом, символ Війська. За легендою 18 століття, поява цього гербу позв'язувалася із військовою реформою короля Речі Посполитої Стефана Баторія.. Втім пов'язувати появу герба Війська Запорозького з реформою Баторія немає підстав, оскільки, по-перше, в першоджерелах про реформи Баторія немає жодної згадки про надання герба козакам; по-друге, герб використовувало нереєстрове козацтво, без згадок королівського титулу. Ймовірно, герб Війська Запорозького мав місцеве українське походження — він виник з ініціативи козацтва для обґрунтування привілейованого статусу та політичної ваги запорозького козацтва.
Сталих кольорів герб Війська не мав. У XVIII столітті на полкових і сотенних прапорах Гетьманщини лицаря зображали у червоному або позолоченому жупані на блакитному або золотому тлі.
Герб «лицаря із самопалом» використовувався на більшості козацьких військових печатках кінця 16 — першої половини 17 століття, печатках гетьманів та кошових отаманів. Виняток становила печатка Івана Виговського, що використав на печатці свій герб. Після розколу козацької держави Хмельницького в середині 17 століття на Військо Запорозьке Городове (Гетьманщину) та Військо Запорозьке Низове (Запорожжя) герб «лицаря із самопалом» використовували обидва утворення. На відміну від городових козаків, низовики додали до традиційного герба спис.
Вперше великий герб з'явився в Україні у результаті діяльності Другої малоросійської колегії. 1765 року її президент граф Румянцев запропонував замінити стару печатку із козаком (гербом Війська Запорозького) новим знаком і подав два «абриси на апробацію: один із щитотримачами-малоросіянами з бунчуком, а інший — під короною імператорською з сінню, щити ж під короною княжою». На щиті розміщувалися герби п'яти князівств, які колись були на території Гетьманщини: Київського — срібний Архангел Михаїл на блакитному тлі, Переяславського — срібна вежа на червоному тлі, Стародубського — срібний дуб на червоному тлі, Сіверського — золотий мур на червоному тлі, Чернігівського — чорний орел із золотим хрестом на срібному тлі, в центрі — герб Російської імперії у вигляді двоголового орла з Юрієм Змієборцем на щитку.
На дану пропозицію геральдична контора зауважила, що недоцільно Державний Герб Росії розміщувати в центральному щитку, адже так може скластися враження, що Росія є часткою чи князівством Малоросії. Саме тому затвержений імператрицею варіант великого герба Малоросії був таким: на золотому щиті імператорський орел, що тримає на грудях щиток з гербами п'яти малоросійських князівств покритий князівською короною, щит розташований під сінню, яку покриває імператорська корона. Герб із щитотримачами імперський уряд відкинув з бажання позбутися згадки про козацтво і хоч якогось натяку на попередній герб Гетьманщини. Таким чином, даний герб став об'єктивно відображати статус Гетьманщини часів Другої малоросійської колегії — статус обмеженої автономії в рамках імперії.О. Великий герб // Український дім. — 2002. — Жовтень-листопад. — № 6. — С. 7.
Українська символіка в імперській геральдиці
Російська імперія
З ліквідацією 1781 р. традиційного адміністративного устрою Малоросія втратила свій Великий герб. До 1917 р. символи українських земель виринали тільки на великому гербі Російської імперії: герби Київщини — Архангел Михаїл, Волині — срібний лицарський хрест на червоному тлі, Поділля — золоте сонце під хрестом на блакитному тлі, Чернігівщини — чорний коронований орел з хрестом, Таврії — чорний двоголовий коронований орел з блакитним щитком та золотим хрестом на грудях.
Крім того, Україна була представлена губернськими гербами. Так, українці становили більшість у Чернігівській, Полтавській, Харківській, Київській, Волинській, Подільській, Катеринославській, Таврійській, Херсонській, Холмській губерніях та Кубанській області. Значний відсоток українців проживало у Курській, Воронізькій, Бессарабській, Мінській, Гродненській, Ставропольській губерніях та області Війська донського.
Архангел Михаїл активно вживався як соборний символ Наддніпрянської України в XIX — на початку XX століття.
Імперія Габсбургів
Українські землі, що входили до складу Австрійської (Австро-Угорської) імперії були представлені на великому гербі. Це герб королівства Галичини та Володимирії та герб Великого герцогства Буковини.