«Музей покинутих секретів» — роман української письменниці Оксани Забужко, вперше виданий у 2009 році видавництвом «Факт», згодом перевиданий у видавництві «Комора».
Події твору охоплюють життя трьох поколінь, період з початку осені 1943-го і до весни 2004-го. У романі зображено добу бойових дій УПА та політики Сталіна, добу шістдесятників і період незалежності, перебудову та конфліктні 90-ті, всі події дійсно відбувалися з різними людьми. Цей роман про вибір, який мусить робити кожне покоління
За словами Оксани Забужко, у гру створення «секретів» грали дівчатка в Росії, Польщі, Угорщині, Словаччині. Письменниця вважає, що українська гра в секрети походить від часів, коли наші прабабусі мусили від більшовиків ховати ікони, закопуючи їх у землю. Внучки, не знаючи первісного смислу, повторювали цей своєрідний ритуал. Окрім того вона зазначає, що архіви УПА – це ті самі закопані секрети, які хоронилися в бідонах з-під молока, залиті сургучем. Життя українських родин також «накриті скельцями, – як експонати у мами в музеї. Такий величезний музей покинутих «секретів». А люди по ньому ходять – і навіть не здогадуються, що він там, у них під ногами...» .
Роман О. Забужко «Музей покинутих секретів» – це розгорнута панорама буття з майстерно виписаним світом жінки, роман створює нові образи сильних жінок-героїнь, які зможуть змінити багато чого в цьому світі для себе та своєї країни.
Критика Як відзначила літературознавиця та критикиня Віра Агєєва, читання цього твору автоматично включає процес пригадування своїх власних історій, іде процес розгальмовування витісненої пам'яті. У критичній пресі цей роман О. Забужко вже встигли порівняти з Джойсом, Прустом, Достоєвським, Набоковим. Леонід Плющ прогнозує: «Своєю масштабністю, многосюжетністю, багатоголоссям, глибиною проникнення в душі людей, у трагедію скаліченої людини й нації «Музей» на десятиліття без сумніву стане проблемою й предметом гуманітарних наук. І вимагатиме від україністики суттєвого підвищення її рівня» Плющ Л. Чари з країни 03 / Л. Плющ // Літакцент (12.01.2013).
Деякі критики ставлять за вину авторці зловживання гламуром, брендовістю, надмірною сексуальністю та проявами жіночої фізіології. За словами Василя Костюка, О. Забужко написала «перший український великий текст, написаний у стилі порноґламуру». Під порноґламуром він розуміє плав чуттєвості, стильності та брендовостіКостюк В. Дискурс ненависти в оболонці порноґламуру / В. Костюк // Критика .
Експерт «Книжки року» Ростислав Семків підсумовує, що за останні 20 років у нас не було масштабнішого й могутнішого тексту Семків Р. Вісім повчальних монологів / Р. Семків // Тиждень. У свою чергу німецькі критики назвали цей роман Забужко «Біблією українського постколоніалізму».
Відзнаки 2010 — Найкраща українська книга 2010 року за версією журналу «Корреспондент»
2010 — Премія «Книжка року» у номінації «Красне письменство»
2010 — Номінація Премії «Книга року Бі-Бі-Сі 2010»
2013 — Літературна нагорода Центральної Європи «Ангелус»
2020 року швейцарська газета включила роман до переліку 20 найкращих романів XXI століття
Переклади
Ніною Шевчук-Маррі роман перекладено англійською мовою. Книга вийшла в аудіоформаті. Текст читає відома американська письменниція-фантастка українського походження Мері Робінетт Коваль
Видання
Оксана Забужко. Музей покинутих секретів . Восьме видання. — Київ, Видавничий дім «Комора», 2020. — 832 с. — ISBN 978-617-728-645-4
Примітки
Посилання Офіційна сторінка Оксани Забужко Книга «Музей покинутих секретів» на порталі goodreads.com Джерела