Маніто́ба ( у перекладі з крі: «Протока Великого Духа-Маніту», МФА: ) — канадська провінція, розташована в центрі країни в регіоні Канадські Прерії. Провінція переважно рівнинна, на її території нараховується більше 110 тисяч озер. Для Манітоби притаманний континентальний клімат.
В провінції проживає більше 1 200 000 осіб. Основною галуззю економіки провінції є сільське господарство, переважно, зосереджене в родючих південній та західній частинах провінції. Крім того, в провінції розвинені транспорт, гірничодобувна та обробна промисловість, лісове господарство, енергетика, туризм.
Торговці хутром вперше прибули в цю місцевість в кінці XVII століття. Основне заселення відбувалося в останній третині XIX століття і першої третини XX століття. 1870 року після повстання на Ред-Рівер Манітоба відділилася від Північно-Західних територій і стала окремою провінцією Канади. 1919 року у Вінніпезі пройшов загальний страйк. Важкий економічний стан під час Великої депресії призвів до виникнення однієї з головних політичних партій провінції — Нової демократичної партії Манітоби.
Столицею Манітоби є Вінніпег. У ньому розташовуються провінційні уряд, Законодавчі збори, Апеляційний суд. Місто є найбільшим в провінції, в ньому проживає більше 630 тисяч чоловік. Манітоба — один з найважливіших центрів української культури за межами України. У місті Гімлі проживає найбільша ісландська громада за межами самої Ісландії.
Географія
Манітоба межує з провінціями Онтаріо на сході та Саскачеван на заході, з територією Нунавут і Північно-Західними територіями на півночі, а також американськими штатами Північна Дакота і Міннесота на півдні, а на північному сході омивається Гудзоновою затокою.
Гідрографія У провінції є морська берегова лінія по Гудзоновій затоці, більше 110 тисяч озер займають близько 15,6 % території, або 101 593 км² поверхні. Основними озерами Манітоби є озеро Манітоба, Вінніпегосіс, Сідар і озеро Вінніпег, десяте за розміром прісноводне озеро в світі . Деякі землі індіанців і тайга на східному боці озера Вінніпег є кандидатами до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Найбільші річки провінції — Ред-Рівер, Ассінібойн, Нельсон, Вінніпег, Хейс, Вайтшелл і Черчилл. Значні території заселеного півдня провінції колись були частиною доісторичного льодовикового озера Агассис. У цьому регіоні, зокрема, в долині Ред-Рівер, місцевість пласка і родюча; є горбисті і кам'янисті ділянки на всій території краю, які були залишені відступаючими льодовиками.
Рельєф Гора Болді — найвища точка в провінції — 832 метри над рівнем моря, а узбережжя Гудзонової затоки є найнижчою точкою. Гори Райдінг, пагорби Пембіна та Канадський щит — піднесеними районами. Більша частина провінції — північні та східні області — лежить на гранітному Канадському щиті. Щит переважно складається з піднесеної горбистої місцевості і містить багато озер і річок, що активно використовуються для виробництва електроенергії. Щит також охоплює низини поблизу Гудзонової затоки. На території Канадського щита неможливо підтримувати інтенсивне сільське господарство, хоча існують натуральне сільське господарство і малі молочні ферми в багатьох долинах річок та навколо озер, особливо в південних регіонах. Тайга охоплює більшу частину щита. Регіон Канадського щита відомий своїми великими запасами корисних копалин. Малі складки місцевості Манітоби були сформовані під час відступу льодовика Вісконсин в кінці останнього льодовикового періоду. Більша частина низовини Агассис, найбільші озерні рівнини в Північній Америці (286000 км²), сільськогосподарські угіддя через плоский характер місцевості вимагає великої системи дренажу .
Клімат
Для Манітоби характерний різко континентальний клімат, температура і середньорічна кількість опадів, в цілому, скорочуються з півдня на північ, а опади зменшуються зі сходу на захід. Манітоба далека від пом'якшувального впливу обох гірських хребтів: Кордильєр і Аппалачів і великих водойм, а також через переважно рівнинний пейзаж, вона відкрита для холодних мас арктичного повітря високого тиску з північного заходу протягом січня і лютого. У літній час повітряні маси часто виходять з південної частини Сполучених Штатів, а тепле вологе повітря йде на північ від Мексиканської затоки.
У південних частинах провінції, розташованих на північ від коридору торнадо, щороку бувають сильні торнадо. 2006 року було зареєстровано п'ятнадцять таких випадків. 22 і 23 червня 2007 року також були відзначені торнадо, найбільшим з яких був смерч п'ятого рівня по Шкалі Фудзіти, який зруйнував кілька районів Елі. Це був найсильніший смерч, офіційно зареєстрований в Канаді.
Кожне літо відзначається перевищенням температури в 30 °C. Місту Карман належить рекорд за найвищим індексом температури з урахуванням вологості в Канаді — 53,0.
+Середні температурні максимум і мінімум по містах Манітобимістолипня (°C)січня (°C) Пірсон 27/12 -11/-21 Вінніпег 26/13 −13/−20 Портедж-ла-Прері 25/13 −12/−23 Дофін 25/12 −12/−23 Брендон 25/11 −13/−24 Де-Па 23/12 −16/−26 Томпсон 23/9 −19/−31 Черчилл 17/7 -23/-31
За даними Міністерства навколишнього середовища та екології Канади, Манітоба займає перше місце за кількістю безхмарних днів протягом року, друге місце — за ясними днями в літній час, і є найбільш сонячною провінцією в зимовий та весняний періоди . У місті Портедж-ла-Прері спостерігається найбільша кількість сонячних літніх днів у країні, Вінніпег займає друге місце за ясними днями впродовж року і є другим сонячним містом в Канаді, переважно, взимку і навесні . Для південної Манітоби характерний довгий безморозний сезон від 125 до 135 днів в долині Ред-Рівер . Північні землі провінції (включаючи місто Томпсон) знаходяться в зоні субарктичного клімату. Цей регіон характеризується довгою і дуже холодною зимою і коротким, теплим літом, з невеликою кількістю опадів<ref name="subarctic"/>. Вночі температура опускається аж до −40 °C і морози стоять кілька днів, щозими.
Південь провінції Манітоба (у тому числі місто Вінніпег) знаходиться у вологій зоні континентального клімату. Для цього району характерна холодна і вітряна зима з частими хуртовинами через відкритий характер місцевості і спекотне літо, яке в цьому регіоні є самим вологим в області прерій, з помірною кількістю опадів. Південний захід Манітоби сухіший і більше схильний до посух, ніж інші частини півдня провінції. Цей район характеризується холодною та вітряною зимою і частими хуртовинами через відкритості ландшафту. Літо, як правило, тепле та спекотне, з низькою та помірною вологістю.
Флора і фауна
Східні, південно-східні та північні райони провінції покриті бореальними хвойними лісами, болотами і невеликою ділянкою тундри на узбережжі Гудзонової затоки. Ліси займають близько 263000 км², або 48 % від площі провінції . Ліси складаються з сосни, ялини, модрини, тополі, берези і невеликих осередків туї західної (званої в тих місцях білим кедром). Високотравні прерії домінують в південній частині провінції .
Манітоба є ареалом проживання різних видів тварин. Область Черчилл, де особливо численна популяція білого ведмедя, часто називають «Ведмежою столицею». Інші великі тварини, такі як лосі, олені, вовки, водяться по всій провінції, особливо в провінційних та національних парках. У Манітобі живе більше 145 видів птахів, у тому числі бородата сова, офіційний птах провінції, а також сапсан, що знаходиться під загрозою зникнення. В озерах Манітоби мешкає 18 видів промислових риб, зокрема, форель і щука, а також безліч дрібних риб .
Екологія Міністерство охорони навколишнього середовища Манітоби відповідає за екологічний стан провінції. У Манітобі існує мережа провінційних охоронних природних парків, крім того існує ряд урядових програм, покликаних захистити навколишнє середовище від забруднень. Є також провінційна програма висаджування 5000000 дерев за 5 років. У Манітобі відносно благополучна екологічна ситуація, оскільки в провінції немає важкої промисловості, основними забруднювачами довкілля є тваринницькі комплекси .
Але існує і ряд проблем з екологією. В 2000 у організація Rural Groundwater Quality Initiative провела експертизу якості підземних вод у сільській місцевості шляхом випадкової вибірки 1000 свердловин; було виявлено, що 43 % з цих свердловин не виконали канадських нормативів якості питної води. Те ж дослідження показало, що 16 % свердловин перевищували нормативи для нітратів. Вчені з Університету Манітоби зробили висновок про те, що необхідно від 4 до 6 разів більше землі, ніж є в даний час, для безпечної переробки рідких відходів свиноферм. Накопичення фосфору і поширення його під час дощів і танення снігу є одним з основних джерел живлення синьо-зелених водоростей в озері Вінніпег. 2005 року запит Freedom of Information показав, що більше половини з гнойових сховищ провінції, в яких встановлені наземні системи моніторингу вод, мають витік .
Історія
Етимологія назви Назва провінції можливо пов'язана з назвою озера Манітоба. Існують ще декілька теорій, що пояснюють походження назви. Перша говорить, що це слово походить від ассінібойнської мови; слів «міні» і «тобу», які означали «озеро в преріях». Згідно другої теорії походження слова сходить до мови крі, до слова «маніотапу», яке означало глухий звук, видаваний хвилями, — від зіткнення хвиль озера Манітоба з галькою. Цей шум породив легенду, що це звук, видаваний духом (Маніту), що б'є в барабан .
Індіанці і європейська колонізація Географічний район сучасної провінції Манітоба був населений людьми невдовзі після останнього льодовикового періоду. Льодовики відступили на південному заході близько 10 тисяч років тому. Першим був заселений сучасний округ Тертл Маунтін. Оджибва, крі, атабаски, сіу і ассінібойни будували поселення і вступали в торгівлю з іншими племенами. На півночі провінції видобувався кварц для наконечників стріл. Вперше сільське господарство в провінції Манітоба з'явилося вздовж Ред-Рівер, де вирощувалися кукурудза та інші культури.
В 1611 році Генрі Гудзон став одним з перших європейців, що плавали в Гудзоновій затоці, де він був залишений своїм екіпажем. Перші європейці на чолі з сером Томасом Баттоном досягли сучасних центральної і південної частин провінції Манітоба, потім вони пройшли вгору за течією річки Нельсон до озера Вінніпег в 1612 році в безуспішній спробі знайти і врятувати Гудзона. Британський корабель «Нонсуч» досліджував Гудзонову затоку в 1668–1669 роках , ставши першим торговим судном, що ввійшли в район. Ця подорож привела до утворення Компанії Гудзонової затоки, яка отримала від британського уряду весь вододіл. Цей басейн був названий Землею Руперта, після того як принц Руперт допоміг субсидувати Компанію Гудзонової затоки. Факторія Йорк-Фекторі була заснована в 1684 році як перший форт Компанії, але пізніше її зруйнували французькі конкуренти.
П'єр Готьє де Варенн, сьйор де Ла-Верандрі відвідав долину Ред-Рівер в 1730 році, аби допомогти відкрити область для французької розвідки і торгівлі. Після того як французькі мандрівники досліджували цей район, Монреальська Північно-Західна компанія почала торгувати з метисами. Монреальська Північно-Західна компанія і Компанія Гудзонової затоки будували форти для торгівлі хутром. Дві компанії конкурували в південній частині провінції Манітоба, що іноді призводило до спалахів насильства, — до тих пір, поки вони не об'єдналися в 1821 році<ref name="simmons"/>. Велика Британія закріпила за собою ці території в 1763 році в результаті перемоги над Францією в Семирічній війні (також відомої як франко-індіанська війна, 1754—1763).
Заснування перших сільськогосподарських громад і поселень припадає на 1812 рік. Вони з'явилися на північ від району, в якому нині знаходиться місто Вінніпег. Це призвело до конфлікту між британськими колоністами і метисами. Двадцять колоністів, в тому числі губернатор, і один метис були вбиті в битві при Севен-Оксі в 1816 році.
Повстання на Ред-Рівер