Вавило́нська держава, або Вавилонія — давня держава в південній частині Межиріччя (територія сучасного Іраку) зі столицею у ВавилоніЛопухин А. П. Вавилония // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907, що виникла близько 1897/1895 року до н. е. Вона виникла як держава з аккадським населенням, але під владою амореїв. Її існування поділяється на декілька періодів: давньовавилонський, середньовавилонський, ассирійський, нововавилонський.
Давньовавилонське царство набуває могутності за Хамурапі (1792—1750 до н. е.)D. Charpin, " Hammurabi ", dans Joannès (dir.) 2001, p. 364—365. Charpin 2003 ; (en) M. Van de Mieroop, King Hammurabi of Babylon: A Biography, Malden, Blackwell, 2004. Після смерті останнього відбувається занепад. Надалі Вавилонія майже постійно боролася проти Ассирії та Еламу, а також кочових семітських та хуритських племен. У XVI ст. до н. е. захоплена каситами, з яких починається середньовавилонський періодMichael Jursa, Die Babylonier: Geschichte, Gesellschaft, Kultur, Munich, C. H. Beck, 2004, p. 32-35. У IX ст. опинилася під зверхністю, а потім владою Ассирії. У VII ст. до н. е. відновлює незалежністьPaul Garelli et André Lemaire, Le Proche-Orient Asiatique, tome 2 : Les empires mésopotamiens, Israël, Paris, Presses universitaires de France, coll. " La Nouvelle Clio ", 2001, p. 123—126. Найбільшого розквіту Нововавилонське царство досягло за царя Навуходоносора ІІ. У 539 до н. е. Вавилон було захоплено перським царем Киром IIFrancis Joannès, La Mésopotamie au Ier millénaire avant J.-C., Paris, Armand Colin, coll. " U ", 2000, p. 88-96, який після цього додав до свого титулу величання «цар Вавилону».
Історія Давньовавилонське царство
Після занепаду Третьої династії Уру від рук еламітів у 2002 до н. е., амореї почали мігрувати до південної Месопотамії з північного Леванту, поступово отримуючи контроль над більшою частиною південної Месопотамії, де вони утворили низку невеликих держав. Протягом перших століть того, що називається «аморейським періодом», наймогутнішими містами-державами на півдні були Ісін, Ешнунна та Ларса, а також Ассирія на півночі.
На початку II тис. до н. е. Вавилон був невеликим містечком чи поселенням держави Казалу в регіоні АккадВАВИЛО́Н / Н. В. Козырева // Большой Кавказ — Великий канал. — М. : Большая российская энциклопедия, 2006. — С. 485—487. Близько 1897/1895 до н. е. аморейський вождь на ім'я Суму-абум із племені яхрурум захопив ділянку землі, що включала Вавилон, утворив власну державу і започаткував першу династіюRobert William Rogers, A History of Babylonia and Assyria, Volume I, Eaton and Mains, 1900. Місто мало зручне стратегічне становище: з нього можна було порівняно невеликими військовими силами контролювати верхів'я найважливіших каналів, що живили усю Нижню Месопотамію. Використовуючи це, Суму-абум здійснював активну зовнішню політику, одночасно зміцнюючи свою столицю. Наступники Суму-абума розвивали успіх, зводячи фортифікаційні споруди у столиці та підпорядковуючи сусідні міста. На початку XVIII ст. до н. е. Вавилон вже був сильним царством, але ще поступався Ісіну, Ларсі, Марі та АссиріїBryce, Trevor (2016). Babylonia: A Very Short Introduction. Oxford University Press. pp. 8–10. ISBN 978-0-19-872647-0.
Розквіт давньовавилонської держави припав на правління Хаммурапі (1792—1750 роки до н. е.), який поєднував військову силу зі спритною дипломатією і за 35 років зміг створити імперію, що охопила усю Месопотамію. Він провів значні будівельні роботи у Вавилоні, розширивши його з маленького міста на велике, гідне царювання. Будучи дуже ефективним правителем, він створив бюрократію з оподаткуванням та централізованим урядом. Хаммурапі звільнив Вавилон від панування еламітів і фактично повністю вигнав еламітів з південної Месопотамії, вдершись до самого Елама. Потім він систематично завоював південну Месопотамію, включно з містами Ісін, Ларса, Ешнунна, Кіш, Лагаш, Ніппур, Борсіппа, Ур, Урук, Умма, Адаб, Сіппар, Рапікум та ЕрідуPublishing, Britannica Educational (2010-04-01). Mesopotamia: The World's Earliest Civilization. Britannica Educational Publishing. p. 71. ISBN 978-1-61530-208-6.. Це зумовило закріплення за основною частиною Південної Месопотамії нової назви — Вавилонія, а за її населенням — вавилоняниLiverani, Mario (2013-12-04). The Ancient Near East: History, Society and Economy. Routledge. p. 242. ISBN 978-1-134-75084-9. За цим було здійснено успішні походи на схід — проти кутіїв, лулубеїв, каситів. На північному заході було підкорено держави Марі і Ямхад. Близько 1751 року до н. е. було примушено Ассирію визнати зверхність Вавилонії. Місто Вавилон при цьому перетворилося на найважливіший економічний, політичний та культурний центр Передньої Азії.
Вже за царя Самсу-ілуни починається послаблення держави. Відбувається масштабне повстання міст Шумеру та оголошення самостійним крайнього півдня, де утворилася Країна Моря. Спроба вавилонського царя її приборкати призвела до руйнування Шумера та остаточного занепаду шумерської культури. Водночас на півночі посилився тиск гірських племен каситів, а пересування хуритів перерізало частину торгових шляхів зі Східним Середземномор'ям і Малою Азією. При наступниках Самсу-ілуни царство вело важкі війни з Еламом, Країною Моря, каситами та внутрішніми ворогами. При цьому територія Вавилонії неухильно скорочувалася, а кризові тенденції наростали. 1595 року до н. е. хети під орудою Мурсілі I завдали вавилонському війську нищівної поразки, взяли її столицю і повалили останнього царя аморейської династії Самсу-дітануAkkermans, Peter M. M. G.; Schwartz, Glenn M. (2003). The Archaeology of Syria. From Complex Hunter-Gatherers to Early Urban Societies (ca. 16,000–300 BC). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-79666-0.Manning, S. W.; Kromer, B.; Kuniholm, P. I.; Newton, M. W. (2001). «Anatolian Tree Rings and a New Chronology for the East Mediterranean Bronze-Iron Ages». Science. 294 (5551): 2532—2535Sturt W. Manning et al., «Integrated Tree-Ring-Radiocarbon High-Resolution Timeframe to Resolve Earlier Second Millennium BCE Mesopotamian Chronology», PlosONE, July 13, 2016.
Середньовавилонський період Вавилон на деякий час опинився під владою Країни Моря, проте незабаром країною опанували касити на чолі із Агумом II, який заснував там власну династію. Згодом вони злилися з вавилонянами. Було укладено союз з Ассирією, але почалася боротьба проти хетського царства. Вавилонія (в цей період звалася Кардуніаш) швидко відновила статус великої держави, захопивши всю Південну Месопотамію, області Середнього Євфрату, частини Загросу та Сирійської пустелі. Нові володарі перебудували Вавилон, який отримав прямокутний план, а в правління Курігальзу I була заснована нова столиця — Дур-Курігальзу. У васальній залежності опинилася Ассирія.
Караїндаш I зумів дипломатією домогтися укладання фараоном Тутмосом III встановлення миру з Мітанні, ставши таким чином одним із засновників «Амарнської» міжнародної системи. Між Вавилонією та Єгиптом встановилися інтенсивні торговельні зв'язки (безпосередньо через Сирійсько-Месопотамський степ), що скріплювалися династичними шлюбами (доньки вавилонського царя були дружинами фараонів), подарунками, договорами про «дружбу» та «братерство». Апогею зовнішньополітичної могутності Каситська Вавилонія досягла в правління Бурна-Буріаша II, що зберігав мирні відносини з єгиптянами, ассирійцями та хеттами.
Після смерті Бурна-Буріаша II починається період занепаду, чим скористалися Ассирія та Елам. Протягом півтори сотні років велася затяжна боротьба з Ассирією з перемінним успіхом. 1345 року до н. е. остання захопила Вавилон, поставивши на трон Курігальзу II. 1327 року до н. е. останній повстав проти Ассирії, але зазнав поразки. З 1307 до 1232 року до н. е. вавилонські царі в союзі з Хетською державою і Мітанні боролися проти Ассирії, доки цар Тукульті-Нінурта I не захопив Вавилон. Місто було розграбовано й спалено. У ході повстання 1216 року до н. е. вавилонський трон посів Адад-шум-уцур, при якому навіть відбулося короткочасне відродження каситської могутності, але вже за царів Мардук-апла-іддіна I та Забаба-шум-іддіна у 1170—1150-х роках до н. е. Вавилон піддався черзі спустошливих набігів еламітів та ассирійців. Незабаром еламський цар Шутрук-Наххунте I повністю окупував країну, а близько 1155 до н. е. скинув останнього царя каситської династії Енліль-надін-аххе.
Вавилонія деякий час перебувала під зверхністю Елама, що контролював місцевих царів. У др. пол. XII ст. до н. е. центром антиеламської боротьби стало місто Ісін на чолі із Мардук-кабіт-аххешу, а у 1135 до н. е. Ітті-Мардук-балату переніс столицю до Вавилону. Найвищого підйому ця династія досягла за правління Навуходоносора I. Правління II династії Ісіна ознаменувалося новим, короткочасним розквітом Вавилонії. Незабаром царством втягнулася у тривалу боротьбу з Ассирією, військо якої на чолі з Тіглатпаласаром I здійснило вторгнення в центральні райони Вавилонії, хоча, зрештою, було відкинуто на північ. Після цього Вавилон охопив жахливий голод, що послабило царство. Водночас посилювався тиск кочівників-арамеїв та сутіїв, масове переселення яких до Вавилонії, призвело до послаблення та деградації державної системи. 1072 року до н. е. було підписано мирний договір з Ассирією. Втім у 1056 році до н. е. ассирійці захопили Вавилонію, звідки їх було вигнано близько 1050 року до н. е. Загальна загроза змусила старих супротивників — Ассирію та Вавилон — укласти союз проти арамеїв. Але він виявився неефективним і незабаром події колапсу бронзової доби призвели до падіння II династії Ісіна.
1026 року до н. е. Вавилон було захоплено амореями. Царство розпалося, у Вавилоні жоден цар не панував понад 20 років. 1025 року до н. е. на півдні Сімбар-Шипаке утворив другу Країну Моря. 1018 року до н. е. ассирійці знову вдерлися до регіону. 984 року до н. е. Вавилонію захопили еламіти. Але їх панування завершилося близько 977 року до н. е. внаслідок вторгнення арамеїв. Вавилонія залишалася слабкою протягом цього періоду, цілі райони Вавилонії тепер перебували під владою арамейців та сутіїв. Вавилонські царі часто були змушені піддаватися тиску з боку Ассирії та Елама, які загарбали частки Вавилонії.
Ассирійський період На початку IX ст. до південної Вавилонії вдерлися племена халдеїв. Близько 902 року до н.е. ассирійський цар Ададнерарі II захопив Вавилон, а Шамаш-мудаммік визнав його зверхність. Але ассирійська влада тут не була міцною. Тому Тукульті-Нінурта II та Ашшур-назір-апал II також мусили знову підкорюватися вавилонських царів своїй владі. Салманасар III близько 850 року до н.е. знову захопив Вавилон, убив царя Мардук-бел-ушаті, підкорив арамейські, сутейські та халдейські племена, що оселилися у Вавилонії. З цього часу Вавилонія переважно перебувала під владою Ассирії.
Близько 782 року до н.е., скориставшись внутрішнім розгардіяшем в Ассирії, представник халдейської знаті Мардук-апла-уцур захопив трон Вавилона. Ассирійський цар Салманасар IV, втягнутий у запекле протистояння з Урарту, вимушений був визнати незалежність Вавилонії. Після повалення близько 770 року до н.е. Мардук-апла-уцура відбувалася постійна боротьба за трон, поки 748 року до н.е. не затвердився цар Набонасар. 745 до н. е. ассирійський цар Тіглатпаласар III здійснив завоювання Вавилонії і в 728 році до н. е. сам став вавилонським царем.