Овсюки́ — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 809 осіб. Входить до складу Гребінківської міської громади.
Географія Село Овсюки знаходиться на правому березі річки Гнила Оржиця, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Покровщина, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Яблуневе, на протилежному березі - села Горби і Рудка. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою.
Історія Єдине на Гребінківщині козацького походження село Овсюки, так само як і не козацькі села Короваї і Кулаженці, було позначене на карті Боплана, складеній в 1650 році. По ревізії (перепису) 1721 року в Овсюках значилось (тільки чоловічої статі)”Козаків можніх - 26, збіднілих козаків- 2, посполитих (селян) достатніх - 8, бобилів (одиноких, які не мали земельних наділів)-14.
В 1871 році в селі було хат: 71, що належили виборним козакам, 44- козакам підпомічникам (збіднілому прошарку козацтва, який не міг себе забезпечити необхідним військовим спорядженням, вони допомагали виборним козакам вести військову службу), 37 - посполитих селян.
У 1863 році тут було 188 дворів, в яких проживало 667 душ чоловічої статі і 695 жіночої (разом це - 1362 особи).
У 1910 році в селі налічувалось 362 господарстви, в тому числі: козацьких- 270, селянських- 77, інших- 15. Кількість населення 2230 осіб.
Було декілька дворянських сімей: Ворони, Жолобецьких - онуків, Чевельч̀ів, Чернишів, всі - козацького походження, які вислужили дворянство у місцевих закладах. Про це свідчать їхні вуличні прізвиська, наприклад:”секретаренки”.
У цьому ж 1910 році в хуторі Окопи, що був при Овсюках налічувалось 10 господарств з населенням 77 душ обох статей. Як відмічав історик В.Милорадович, народ в Овсюках красивий, з темним волоссям і очима, але схильні до суперечок, не поступливий та гордовитий.
Козаки називали селян мужиками. Одяг носили красивий: корткі корсетки темних кольорів до 3-12 вусів, з зеленою тясьмою, ватняки і ватжулі довгі і темні”.
У 1904 році В.Милорадович із розповідей старожил записав:
“У старину був чоловік Овсюк, і по йому становилися Овсюки. Років 300 селу. В старовину набіги селян були: народ вийде жати-ставить віху на могилі. Як той віху похилив, люди тікають на село. Котре не втече, так у полон забирали”. Село до 1803 року відносилось до Пирятинського повіту, а після 1803 року — до Лубенського, після 1935-до Гребінківського району. В.Милорадович описував село: ”Посередині села на вздовж тягнеться вузький вигін. На північ від нього до річки прилягає куток Заяр'я, віддалений від села яром, житло козаків Шевченків. Далі паралельно йдуть два кутки: Лисокобилки, населені казенними селянами (це ці що працювали не на поміщика, а на державні землі),та Жаданівка, розташована на широкій вулиці від річки, житло Галаганів, прийшлих з із погребів, Пиртянського повіту, Жаданів, та Карпенків.
Ще далі овалом вздовж річки, яка в цьому місті називається Чевельчею, розташований куток того ж імені, населений козаками Чевельчами, очевидно з Денисівської Чевельчі (нинішнього Орижицького району).
Поряд з Чевельчою-Плисівщина, житло Плисів, за нею Басівщина-житло Басів, та Жолобецьких-внуків які відтіль з Польщі прийшли. Від Басівщини осібний провулок веде до чотирикутного поселення серед вигону-дворян Жолобецьких, внуків.
За Басівщиною лежить Рубанівщина, населена Рубанами, і далі Натягайлівка-поселення в полі, зайняте іншими козаками.
На південь від вигону біля поля розмістились три кутки: Кашпурівщина, це з боку Яблунева-житло Кашпурів,Холошівщина-житло Холошів, та Андрушівщина,на якій раніше жив поміщик Андре, а після його смерті куток цей залишився за селянами Терещенками і Яромленками. У центрі села стоїть третя за рахунком Троїцька церква. Перша маленька побудована 1732 року (першим священником у Овсюках був Стефан Ворона), вкрита гонтом (дранкою, дошками з пазами); друга була побудована в 1827 році, іконостас з якої було поставлено з притворнової церкви побудованої 1978 році. Звертає на себе увагу патріархальна дбайливість прихожанок, які повісили на ікони стрічки, намисто і рушники.
Овсюки було заможним селом: дві козацькі сім’ї мали 60 десятин землі, деякі по 20 десятин, більшість по 3-4 десятини, безземельних — лише декілька пришельців”.
Ось така багатовікова історія села.
В цих історичних переказах збережено лексику того часу. Село засноване на початку 17 століття двома козаками — братами Овсюками (звідки й назва). На відміну від сусідніх сіл (так званих «панських»), Овсюки були селом козацьким. До 1930-х років налічувало близько 1000 дворів (5-6 тис. людей, але це не підтверджується джерелами).
20 лютого 1881 року розпорядженням Полтавської єпархії було висловлено подяку козакам с. Овсюків Лубенського повіту - Чевельчі Володимиру та Чевельчі Семену за здійснення значної пожертви у понад 100 рублів сріблом на Овсюківську церкву.
У 1929 – село Яблуневського району Лубенської округи, 2309 жителів (за даними перепису 1926 р.). Административно-территориальное деление Союза ССР и список важнейших населенных пунктов с хронологическим перечнем постановлений об изменений границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г. Изд-во Народного комиссариата внутренних дел, 1929, 320 с.с.235
Інфраструктура У селі є православна церква, школа, дитячий садок, будинок культури, магазини, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, стадіон. Газифіковане, є водогін. Є не дуже хороше,по розкладу,та періодичності,автобусне сполучення до центру громади міста Гребінка.
Пам'ятки У селі розташована пам'ятка природи — ботанічний заказник Плисів Яр.
Відомі уродженці Михайловський Петро Іванович (2 липня 1897 — 1963) — український інженер-геодезист, кандидат технічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Галерея
Примітки
Посилання Історія села Овсюки