Граблі́ (, від *grabiti — «згрібати, грабати») — сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба ,опалого листя ,тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі та на городах, облаштуванні газонів і клумб. Щодо оброблення землі граблями вживається дієслово «скоро́дити» (також його вживають щодо оброблення землі бороною), у розмовному мовленні щодо згрібання чого-небудь граблями вживається ще слово «гра́бати».
Опис Поширені два види граблів — дерев'яні та залізні. Обидва могли бути ручними та кінними.
Ручні дерев'яні граблі складаються з валка довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивають зубці, зубки (переважно 9-10 см, на Півдні України 20-30 см) 10-12 см завдовжки. До валка збоку кріпиться держак (гра́блище, граби́лно, гра́блисько, заст. де́ржівно́, граби́льно). Останній традиційно робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці (вона називалася ро́скіп).
На сінокосі їх використовували, щоб ворушити скошену траву, а потім згрібати її у валки (валкувати). Дерев'яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.
На початку XX сторіччя з'явились ручні залізні граблі, валок та цвяхоподібні зубці яких виготовлялись фабрично. У Російській імперії дерев'яні граблі із залізними зубами, у яких валок кріпився до держака «роскіпом», були відомі як «ерфуртські»; залізні граблі з кріпленням валка залізними дугами називалися «американськими», зі втулковим кріпленням — «англійськими». Ці граблі використовувались здебільшого для загрібання грядок.
Механічні граблі На Півдні України поряд із ручними заможні селяни застосовували масивні дерев'яні кінні граблі з валком до 240 см та 40 зубцями до 50 см кожен. Ними переважно підгрібали колоски в полі після того, як снопи були вивезені. З кінця XIX сторіччя для виконання цієї роботи у великих господарствах стали використовувати фабричні кінні залізні граблі — так звані гребки (гребалки).
Кінні граблі початку XX ст. складалися з рами, колісного ходу (осі з 2 колесами), сидіння для робітника, голобель або дишля для упряжки, грабе́льного пристрою із загнутих зубів та спеціального підіймального снаряда. Існувало два типи кінних граблів: більш поширені в Російській імперії американські — зі зубами круглого перерізу, дерев'яними колесами й прикріпленим до голобель сидінням; і англійські — із зубами переважно прямокутного перерізу (іноді овального, хрестоподібного або Т-подібного), залізними колесами і розміщеним на бруску сидінням. Підіймальний снаряд служив для зміни положення бруска й рами, що викликало підняття або опускання зубів. Залежно від конструкції грабель він урухомлювався або натискуванням педалі ногою робітника, або автоматично (самодійні граблі). За 10-годинний робочий день робітник міг обробити від 6-7 (при ширині грабель 2,1 м і запряжці 1 коня в голоблях) до 8-9 (при ширині грабель 2,7 м і запряжці 2 коней з дишлем) десятин землі.
У сучасному промисловому сільському господарстві граблями називають причіпні комплексні пристрої різного типу (тракторні граблі), що призначені для виконання аналогічних функцій в умовах великих земельних угідь.
У культурі
Обрядність У народній обрядності граблі трапляються рідко, але засвідчено їх використовування в українському шлюбному обряді: коли мати молодого перед його від'їздом по молоду верхи на граблях тричі об'їжджала діжу надворі. Після цього старший боярин «напував коня», тобто лив на граблі воду з кухля, який потім розбивали. Втім, замість грабель у цьому обряді частіше використовувалися вилаГраблі // .
Прислів'я Се ще вилами писано, а граблями скороджено Де ви бачили граблі, щоб від себе гребли? Дме пику, що й граблями носа не дістанеш На єдні граблі двічі не ступають Рогатої скотини — вила та граблі; хорошої одежі — мішок та ряднина
У літературі
Інше Грабельки́ — вид орнаменту писанки.
Див. також
Грабки — маленькі граблі, що кріпляться до коси
Бойові граблі
Коментарі
Примітки
Література та джерела
Посилання Граблі //