Наддністря́нський го́вір украї́нської мо́ви, також опі́льський го́вірзгідно з енциклопедією «Українська мова», «окрема зона наддністрянського говору відома ще як опільський говір»; див. докладніше #Назва діалекту, га́лицький го́вір — один з архаїчних говорів галицько-буковинської групи південно-західного наріччя української мови. Поширений у верхів'ї річки Дністер (Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області), окремі наддністрянські говірки функціонують на території сучасної Польщі.

Значною мірою накладається на історичну територію Східної Галичини. Межа наддністрянських говірок проходить приблизно по лінії міст: Хирів-Болехів-Долина-Перегінське-Тлумач-Заліщики-Скала-Подільська-Тернопіль-Золочів-Рава-Руська-Яворів-Мостиська-Хирів. Ці говірки межують із надсянськими на заході, бойківськими і покутсько-буковинськими на півдні, подільськими на сході й південно-волинськими на півночі.

Українські діалектологи наголошують на тому, що наддністрянський дуже вплинув на сусідні діалекти. Зокрема Михайло Лесів зазначає, що «наддністрянські говірки, які інколи називалися опільськими, становлять головний, центральний масив південно-західного діалекту української мови»Лесів M. Українські говірки у Польщі. — Варшава: Український архів, 1997 — стор. 223. Наддністрянський говір ліг в основу південно-західного (т. зв. західно-українського або ж галицького) варіанта української літературної мови, його риси широко відбиті у мові художньої літератури, фольклору.

Поширення й межі Ареал і основні ізоглоси Наддністрянського говоруІзоглосиАУМ, т. 2, карта № 399: Ареал наддністрянського діалекту (враховуючи також пасма перехідних говірок) з погляду адміністративно-територіального поділу України складають: чотирнадцять районів Львівської області: Жовківський, Жидачівський, Золочівський, Перемишлянський, Городоцький, Пустомитівський, Миколаївський, Стрийський, південні частини Сокальського й Кам'янка-Бузького, західна частина Буського, північна частина Самбірського, північно-східна частина Дрогобицького, східна частина Яворівського; чотирнадцять районів Тернопільської області: Чортківський, Борщівський, Бережанський, Козівський, Підгаєцький, Тернопільський, Теребовлянський, Гусятинський, Монастириський, Бучацький, Заліщицький, південні частини Зборівського, Збаразького і Підволочиського; дев'ять районів Івано-Франківської області: Рогатинський, Галицький, Калуський, Тлумацький, Тисменицький, північні частини Долинського, Рожнятівського, Богородчанського, Надвірнянського.

Окрім того, наддністрянський говір поширений також на території кількох повітів Польщі. Межі смуги наддністрянського діалекту, яка врізається в мовну територію польської мови, можна окреслити так: від річки Смолинки на півдні — до річки Річиці на півночі. Межі між наддністрянськими говірками і надсянськими на півдні та на заході і з волинськими на півночі доволі нечіткі. Це територія північно-західної частини Підкарпатського воєводства (околиці Горинця, Чесанова, Верхрати, Нароля) та південно-західна частина Люблінського воєводства (околиці Корнів, Гребенного, Любичі, Белжця і на південний схід від м. Томашова Любельського, в тому числі околиці Вербиці, Махнова аж до р. Річиці — це північні межі наддністрянських говірок на території сучасної Польщі. Отож сюди належать села, розташовані в сучасних ґмінах Горинець, Чесанів і Наріль Підкарпатського воєводства та на території ґміни Любича-Королівська, Ярчів і частково Вільгівок Люблінського воєводстваЛесів М. Українські говірки у Польщі. — Варшава: Український архів, 1997. — стор. 223—224.

Межі з надсянським говором

Ізоглоси II-го тому «Атласу української мови» (АУМ) свідчать про те, що на заході межа наддністрянського говору проходить умовною лінією через такі населені пункти: Немирів — Яворів — Мостиська — Добромиль і поєднує його з надсянськими говіркамиАтлас української мови. В 3-х т. — Т.2. Волинь, Наддністрянщина, Закарпаття і суміжні землі. — К., 1988. — 520 с.Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології української мови. — К.: Рад. школа, 1966. — стор. 97Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. — К.: Наук, думка, 1990. — стор. 74.

Наддністрянський говір від надсянського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянського говору, другими — надсянського):

голосний звук на місці давнього ы після губних приголосних: и (бик, миш, ви, ми) — ы, що зберігає давню вимову, відмінну від и (бык, мыш, вы, мы) і и (бик, миш, ви, ми)АУМ, т. 2, карта № 17; вимова кореневого голосного в дієслівній формі було: була — была і била; вимова звукосполучення ги: гинути, вороги, плуги — гінути, ворогі, плугіАУМ, т. 2., карта № 21; голосні звуки о або е після шиплячих приголосних: шестий, вчера — шостий, вчораАУМ, т. 2, карта № 14; звукова будова іменника парубок: парубок — парібок; звукова будова іменника брови: брови — бриви; звукова будова іменника комір: комнір — комір; звукова будова слів дзвін, дзвінкий: дзвін, дзвінкий — звін, звінкий; звукова будова дієслівної форми квітує: цвите — квітне і квіне (про жито); форма орудного відмінка однини іменників і займенників жіночого роду: головою, землею, солею, тою, нею і головов, землев, солев, тов, нев — головом, землем, солем, том, нем; форма давального відмінка однини іменників IV відміни з суфіксом -ат- (-ят-): лошєту, телєту і лошєтю, телєтю — лошаті, теляті; форма називного відмінка множини іменників II відміни чоловічого роду з основою на приголосні к, х: вовки, парубки, співаки, пастухи — вовкі, парубкі, співакі, пастухі; форма називного відмінка однини прикметників середнього роду: богате, довге — богатоє, довгоє; форма називного відмінка множини прикметників: добрі, файні — добриї, файниї; форма називного відмінка множини присвійних прикметників: материні, батькові — материни, батькови; частка хай: най і ней — няй і ней; вживання слів: на позначення обичайки в ситі: обичайка — каблук і облук; рубля до воза: рубель — павусАУМ, т. 2, карта № 302; весни: весна — яр; райдуги: дуга і веселка — смугаАУМ, т. 2, карта № 355; райкають (про жаб): райкают і рихкают — рехкаютАУМ, т. 2, карта № 344.

Межі з бойківським говором Межа між наддністрянським і бойківським говорами проходить трохи південніше від лінії, що проходить через населені пункти: Добромиль — Старий Самбір — Борислав — Болехів — Долина — НадвірнаМатвіяс І. Г. Українська мова і її говори. — К.: Наук, думка, 1990. — стор. 75.

Наддністрянський говір від бойківського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси наддністрянського говору, другими — бойківські):

вимова голосного звука на місці наголошеного ятя після губних приголосних: вира, звир і вєра, звєр — віра, звір; наявність приставного голосного в дієслові іржати: ржати і иржати — иржатиАУМ, т. 2, карта № 23; голосний звук на місці давнього наголошеного носового ę після передньоязикових приголосних: взєти, дєкувати, тєшко і взьити, дьикувати, тьишко — взяти, дякувати, тяшкоАУМ, т. 2, карта № 41; голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę після передньоязикових приголосних: десіть, місіць — десять, місяцьАУМ, т. 2, карта № 42; голосний звук на місці давнього наголошеного носового ę після шиплячих приголосних: щістє, щєстє і щістє — щастяАУМ, т. 2, карта № 43; голосний звук на місці давнього носового ę після приголосного р: запрєжу і запрьижу — запряжуАУМ, т. 2, карта № 44; голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę в іменнику пам'ять: памніть, пам'єть, памнєть і памнить, памньить — памнять, пам'ять; голосний звук на місці давнього ненаголошеного носового ę в числівнику дев'ять: дев'їть — дев'ять; голосний звук на місці давнього носового ę в кінцевому наголошеному складі: ягнє і ягньи — ягня; голосний звук на місці а в кінцевому відкритому складі після шиплячих: сажі, сажє і сажьи — сажа; звукова будова іменника сльоза: сльоза — слиза; твердий або м'який приголосний р в кінці слів: звір, косар, гончар, вівчар — звірь, косарь, гончарь, вівчарь; голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників І відміни м'якої групи: фасолі, фасолє і фасольи — фасоля; голосний звук у закінченні називного відмінка однини іменників середнього роду типу насіння: насіні, каміні, пірі, подвір'ї; насінє, камінє, пірє, подвірє і насіньи, каміньи, пірьи, подвірьи — насіня, каміня, піря, подвіря; форми називного і давального відмінків збірного іменника браття: браті і братьи — братя; братьом — братім; форма орудного відмінка множини іменника гість: гостєма і гостіма — го́стями і гостя́ми; форма називного відмінка числівника дев'яносто: дев'їдесєт і девідесєт — дев'ядесят і девядесят; форма 1-ї особи множини дієслів теперішнього часу: робим, ходим, несем і робимо, ходимо, несемо — робиме, ходиме, несеме і робимо, ходимо, несемо; частка ся: сі — ся; словосполучення типу вищий від батька: вищий від батька; вищий ніж батько і вищий як батько — вищий від батька; словосполучення іти додому: іти додому — іти домів і іти додому; вживання слів на позначення: рубля до воза: рубель — павус, паус і павз грудей коня: перса, перста і грудниця — груди і грудницяАУМ, т. 2, карта № 335; ловити: ловити і лапати — їмати і ловитиАУМ, т. 2., карта № 382.

Межі з гуцульським говором

Приблизно лінією Надвірна — Коломия наддністрянський діалект межує з гуцульськими говірками. Ю. Гошко, наводячи межу між наддністрянським і гуцульським говорами, продовжує її від Перегінська через Надвірну і далі до КоломиїГошко Ю. Г. Етнографічні межі // Бойківщина. — К.: Наук, думка, 1983. — стор. 27. Наддністрянський говір від гуцульського відділяється особливостями (першими подаються риси наддністрянського говору, другими — гуцульського):

голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: видро — відро і видроАУМ, т. 2, карта № 14; голосний звук на місці давнього е в іменнику попіл: попіл — попил і попіл; форма 1-ї особи однини теперішнього часу дієслів II дієвідміни: ходжу, буджу, си́джу і сиджу́ — хожу, бужу, си́жу і сижу́; форма 1-ї особи множини теперішнього часу дієслів II дієвідміни: ходим, робим і ходимо, робимо — ходимо, робимо; вживання слів на позначення: окрайця хліба: окраєц і цілушка — окроєцАУМ, т. 2, карта № 321; яструба: ястріб і яструб — половик і яструбАУМ, т. 2, ст; вигуків, якими відганяють коней: а-куш — вйо, вєАУМ, т. 2, карта № 345, карта № 346; вигуків, якими кличуть овець: бир-бир — тпр-тпрАУМ, т. 2, карта № 348, № 349; вигуків, якими кличуть свиней: куць-куць і кцьо-кцьо — цонь-цонь і цько-цькоАУМ, т. 2, карта № 350, № 351 вигуки, яким кличуть курей, качок: тютінька-тю-тю-тю-тю, тась-тась-тась-тась. вигуки, яким кличуть корів: хойці, хойці на-на.

Межі з подільським говором

На сході річкою Збруч наддністрянський говір межує з подільськимШило Г. Ф. Південно-західні говори УРСР на північ від Дністра. — Львів: Вид-во Львів, пед. інституту, 1957. — 254 с.Dejna K. Gwary ukraińskie Tarnopolszczyzny. — Wrocław, 1957. — 189 s..

Наддністрянський говір від подільського відмежовується ізоглосами явищ (першими при протиставленні подаються риси подільського говору, другими — наддністрянського):

голосний звук на місці давнього ятя в іменнику відро: відро — видро; наявність і відсутність приставного голосного звука в дієслові іржати: іржати — ржати і іржати; голосні звуки о і е після шиплячих приголосних: шостий, вчора — шестий, вчера; голосні звуки на місці давнього носового ę в числівнику десять: десять і десіть — десіть; голосні звуки на місці давнього носового ę в кінцевому складі: ягня — ягнє; перехід голосного а після м'яких приголосних в е та і: фасоля — фасоле і фасолі; звукова будова іменника цвях: цьвях — цьвих і цьвех; звукова будова іменника коцюба: коцюба і коцюба — кацюба; звукова будова іменника зозуля: зузуля і зазуля — зазулє і зазуліАУМ, т. 2, карта № 12; звукова будова іменника золото: золото — злото і золото; звукова будова іменника війт: війт — віт; звукова будова дієслова мандрувати: вандрувати — мандрувати;