Бе́лгіка () — провінція Римської імперії, утворена у 16 р. до н. е. в області розселення кельтського племені белгів після адміністративної реформи проведеної Августом. Після цього поділу Галлії і утворилася Белгіка, яка межувала з Лугдунською Галлією, Нижньою та Верхньою Германіями. При імператорі Діоклетіані (284—305) розділена на дві провінції: I Белгіка і II Белгіка. У V столітті завойована франками.
Після завоювання Белгіки франками вона і була заселена цими германськими племенами, а почасти також фризами і саксами, які значною мірою германізували колишнє белго-римське населення Північної Белгіки (згодом стало складовою частиною фламандської народності); германізація белго-римського населення Південної Белгіки була незначною (тут склалася згодом валлонська народність).
Римське управління Квінт Волузій Сатурнін (61) Квінт Глітій Атілій Агрікола (94-97) Квінт Сосій Сенеціон (97-99) Тіберій Клавдій Сатурнін (141) Авл Юній Пастор Луцій Цезенній Сосп (159—162) Дідій Юліан (171—172 — 175) Гай Сабуцій Майор Цециліан (180—183)
Посилання Белгіка у «Historisches Lexikon der Schweiz»