Лугдунська Га́ллія () — провінція Римської імперії з центром у місті Лугдунум (сучасний Ліон), що займала територію сучасної північної Франції. Спочатку межувала на північно-східному напрямку по річках Сена і Марна з Белгікою, на півдні по річці Гаронна з Аквітанією. Під час правління Августа частина території Лугдунської Галлії між ріками Гаронна і Луара відійшла до Аквітанії, а східна її частина увійшла до складу нової провінції Верхня Германія. Мала статус імператорської провінції.
Лугдунська Галлія увійшла до складу Римської імперії після завоювань Юлія Цезаря. Була досить швидко романізована, і в наступні часи зберігала вірність Риму в боротьбі з германськими племенами.
У 68 році була центром повстання полководця Віндекса, яке привело до повалення Нерона і початку смутного часу, аж до затвердження на імператорському троні Веспасіана.
З часів Діоклетіана — найбільша провінція Гальського () діоцеза, в якому окрім кельтських племен гельветів і белгів також жили германці. Разом з (), Британським () діоцезами, (обидва населені кельтами), й () діоцезом утворювала (), яка підкорялася імператорові Західної Римської імперії.
Римське керівництво Песценній Нігер (185) Септимій Север (187—188) Тіберій Клавдій Паулін (218)
Література Tilmann Bechert Die Provinzen des römischen Reiches: Einführung und Überblick. von Zabern, Mainz, 1999.