Плі́ній Ста́рший, (, також Гай Пліній Секунд, ; 23 або 24, Комо, Північна Італія — ) — римський історик, письменник, державний і військовий діяч Римської імперії. Автор «Природничої історії» — найбільшого енциклопедичного твору античності. Інші його твори не дійшли до наших днів. Старшим його називають на відміну від його племінника, Плінія Молодшого. Служив у армії на північному кордоні Римської імперії, а після повернення до Риму зайнявся літературною діяльністю. З приходом до влади імператора Веспасіана, з сином якого Титом він служив, поступив на державну службу. Виконував обов'язки намісника в провінціях і командував флотом у Неаполітанській затоці (70-ті). Загинув у Стабії, через виверження Везувію.
Біографія Пліній народився, за різними версіями, у 22-24Беркова Е. А. Научная литература ранней империи / История римской литературы. — Под ред. С. И. Соболевского, М. Е. Грабарь-Пассек, Ф. А. Петровского. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 128. або у 23-24 роках н. е ..Альбрехт М. История римской литературы. Т. 2. — М.: Греко-латинский кабинет, 2004. — С. 1376Murphy T. Pliny the Elder's Natural History: The Empire in the Encyclopedia. Місцем його народження зазвичай називають Новий Ком (сучасний Комо). Втім, зрідка батьківщиною письменника вважають Верону — Пліній називав веронця Катулла своїм землякомБеркова Е. А. Научная литература ранней империи / История римской литературы. — Под ред. С. И. Соболевского, М. Е. Грабарь-Пассек, Ф. А. Петровского. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 128–129.. Нині, однак, вважають, що енциклопедист мав на увазі загальне походження з Транспаданії (області за річкою По). Письменник походив з багатої родини, що належала до стану вершниківMurphy T. Pliny the Elder's Natural History: The Empire in the Encyclopedia. . У дитинстві Плінія відправили в Рим, де його вихованням і навчанням керував друг родини, політик і поет Публій Помпоній Секунд, який мав зв'язки при дворі імператора Калігули. З учителів майбутнього природознавця відомі ритор Ареллій Фуск, граматик Реммій Палемон, ботанік Антоній КасторБеркова Е. А. Научная литература ранней империи / История римской литературы. — Под ред. С. И. Соболевского, М. Е. Грабарь-Пассек, Ф. А. Петровского. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 129..
Наприкінці 40-х — на початку 50-х років Пліній служив у легіонах на північній межі Римської імперії. Спочатку він служив у провінції Нижня Германія, був в області Убіїв і в дельті Рейну. З «Природничої історії» відомо і про його перебування на іншому березі річкиSyme R. Pliny the Procurator // Harvard Studies in Classical Philology. — 1969. Естественная история, XVI, 2-4. . Вважають, що Пліній брав участь у кампанії Доміція Корбулона проти племені хавків, яка відбулася в 47 роціSyme R. Pliny the Procurator // Harvard Studies in Classical Philology. — 1969. . Найімовірніше, спочатку Пліній командував пішою когортою, потім — кінним загоном. Після служби в провінції Нижня Германія майбутній письменник вирушив у провінцію Верхня Германія: він згадує про гарячі джерела Aquae Mattiacae (сучасний Вісбаден) і про верхів'я Дунаю. У цій провінції він, імовірно, брав участь у поході проти хаттів у 50-51 роках. Намісником Верхньої Германії тоді був його покровитель Помпоній, який і керував кампанією. Приблизно в 51 або 52 році Пліній покинув провінцію разом з Помпонієм і повернувся до Риму. Приблизно в 57-58 роках Пліній знову перебував на північному кордоні на військовій службі (ймовірно, знову в провінції Нижня Германія). Тоді він служив разом з майбутнім імператором Титом. Невдовзі Пліній повернувся в Італію і вже 30 квітня 59 року спостерігав сонячне затемнення в КампаніїSyme R. Pliny the Procurator // Harvard Studies in Classical Philology. — 1969. .
У Римі Пліній працював адвокатом, наприкінці правління Нерона полишив суспільне життя. На цей же час припало написання кількох творів (див. нижче). Існує припущення, ніби Пліній брав участь в Юдейській війні (римською армією там командував Веспасіан, батько Тита) і навіть був прокуратором СиріїПлиний Старший / Античные писатели. Словарь. — СПб.: Лань, 1999., але воно має дуже хиткі основиТеодор Моммзен припустив, що людина, про яку згадано в написі із Арада (від її імені збереглися лише літери …inius Secun…), — це Пліній Секунд. .
Після того, як 69 року новим імператором став Веспасіан, батько Тита, Пліній був покликаний на державну службу. Можливо, тоді йому протегував наближений Веспасіана Гай Ліциній Муціан, який і сам займався письменницькою діяльністюBeagon M. Roman Nature: The Thought of Pliny the Elder . . Подробиці служби Плінія невідомі: Гай Светоній Транквілл згадував, що він був прокуратором кількох провінцій, не уточнюючи, яких саме. Лише племінник природознавця, Пліній Молодший, в одному листі згадував, що його дядько був прокуратором ІспаніїПлиний Младший. (це намісництво зазвичай відносять до 73/74 років). , вивчивши згадки про різні регіони Римської імперії в «Природничій історії», припустив, що Пліній був прокуратором Нарбонської Галлії, провінції Африка, Тарраконської Іспанії і Белгіки в 70-76 рокахSyme R. Pliny the Procurator // Harvard Studies in Classical Philology. — 1969. . Рональд Сайм, однак, висловив думку, що в Нарбонській Галлії і в Белгіці письменник міг перебувати проїздом або в інших справах. Більш імовірне намісництво в Африці і Тарраконській Іспанії, про інші провінції не можна сказати нічого певного. Деякі дослідники звертають увагу на неможливість встановлення, коли він був намісником провінцій, і тому припускають, що вперше його зробив прокуратором ще Нерон. Втім, свідоцтво Светонія вказує швидше на заняття підряд кількох посад. Також передбачають, що в 70-их роках Пліній міг бути радником імператорів.
Зрештою Плінія призначили командувачем флотом у Мізені (сучасний ) на березі Неаполітанської затоки. 24 серпня 79 року почалося сильне виверження вулкана Везувій, і Пліній на кораблях прибув у Стабії на іншому березі затоки. У Стабіях він отруївся сірчаними випарами і помер. Невідомо чому Пліній наблизився до розбурханого вулкану, тому часто його сприймають лише як жертву власної допитливостіMurphy T. Pliny the Elder's Natural History: The Empire in the Encyclopedia. . Однак його племінник, який перебував у Мізені, у листі до історика Тацита докладно описав загибель дядька: він вирушив на інший берег затоки не лише щоб поспостерігати за рідкісним явищем природи зблизька, але і для того, щоб допомогти врятуватися своїм друзям. У Стабіях він заспокоював місцевих жителів, які були в стані паніки, і чекав, коли зміниться вітер і заспокоїться море, щоб відплисти, проте врешті-решт задихнувся. Повідомлення Плінія Молодшого про те, що його дядько мав «тонке і слабке від природи горло», нині зазвичай розуміють як астму. Светоній, втім, залишив версію, ніби натураліст помер, попросивши свого раба позбавити себе від мукСветоний. . Таким чином, крім бажання поспостерігати за виверженням Пліній ще й хотів допомогти постраждалим від землетрусу.
Праці
З листів племінника відомо, що Пліній Старший був надзвичайно працьовитою людиною. Не було такого місця, яке б він вважав незручним для наукової діяльності; не було такого часу, який би він не використав, щоб читати і робити нотатки. Він читав, або йому читали в дорозі, в лазні, під час обіду, після обіду, причому скорочував час на сон, наскільки це можливо, оскільки вважав згаяним будь-який час, не присвячений розумовим заняттям. Читав будь-які книги, навіть і погані, оскільки, на думку Плінія Старшого, немає настільки поганої книги, щоб з неї не можна було дістати якусь користь. В одному зі своїх листів Пліній Молодший перераховує твори дядька: «Про кавалерійське метання» (De iaculatione equestri), «Про життя Помпонія Секунда» у двох книгах (De vita Pomponii Secundi), риторичний твір у трьох книгах (Studiosi), граматичний твір «Двояких форм у мові» у 8-ми книгах (Dubii Sermonis; Прісціан і Григорій Турський називають цю роботу Ars GrammaticaSandys J. E. A History of Classical Scholarship. ), «Від кінця історії Ауфідія Басса» у 31 книзі, який описував події від моменту, на якому закінчив свою історію Ауфідій Басс (A fine Aufidii Bassi), «Германські війни» у двадцяти книгах (Bellorum Germaniae) і, нарешті, тридцять сім книг «Природничої історії»Пліній Молодший передає назву «Природничої історії» як Naturae Historiae, але нині більш поширеними є варіанти Historia Naturalis або Naturalis Historia; див.: The Cambridge History of Classical Literature. . Крім того, після смерті автора залишилося сто шістдесят книг найдрібнішого письма з виписками або нотатками, які він робив під час читання (не збереглися до наших днів).
Стиль Стиль Плінія характеризується як вкрай нерівнийБеркова Е. А. Научная литература ранней империи / История римской литературы. — Под ред. С. И. Соболевского, М. Е. Грабарь-Пассек, Ф. А. Петровского. — Т. 2. — М.: Изд-во АН СССР, 1962. — С. 138., а велику частину єдиного збереженого твору написано сухою мовою, позбавленою жодного стилістичного оформлення. Так, деякі пасажі виглядають як механічне об'єднання виписок Плінія з різних книгThe Cambridge History of Classical Literature. . Цю особливість Плінія дуже часто критикували дослідникиMurphy T. Pliny the Elder's Natural History: The Empire in the Encyclopedia. Загальна характеристика римського автора як посереднього стиліста нерідко зустрічається і у сучасній філології (наприклад, Кембриджська історія класичної літератури ставить йому в провину невміння організувати свої думкиThe Cambridge History of Classical Literature. ). Мабуть, це не було викликане специфічним жанром твору: сучасники природознавця Колумелла і Цельс, чиї твори також мали енциклопедичний характер, писали значно краще, ніж ПлінійВтім, не мав серйозного літературного таланту інший послідовник Плінія, Варрон..
Втім, у «Природничій історії» поряд з сирими пасажами зустрічаються і добре оброблені фрагменти (насамперед, моралізаторські пасажі, а також загальний вступ до роботи). У них спостерігаються всі ознаки знайомства автора з літературою і риторичними прийомами «срібного століття»: він використовує антитези, вигуки, штучний порядок слівАльбрехт М. История римской литературы. Т. 2. — М.: Греко-латинский кабинет, 2004. — С. 1381.. Пожвавлюють невиразно оформлений енциклопедичний матеріал історичні відступи і ретельно побудовані розгорнуті описи.
Загалом Пліній прагне стислості викладу. В залежності від ситуації, він може вдаватися як до архаїзації мови, так і до введення нових слів і виразів. У «Природничій історії» зустрічається багато спеціальної термінології, а також слів грецького походження або цілих виразів давньогрецькою мовоюАльбрехт М. История римской литературы. Т. 2. — М.: Греко-латинский кабинет, 2004. — С. 1380.. Зазвичай автор не розділяє саму характеристику предмета і коментарі до неї.
Як правило, для Плінія характерна невпорядкована структура фраз. У творі є чимало складних речень, у кожній частині яких підмет різний. Через це деякі фрази складно інтерпретувати, а твір в цілому справляє враження незавершеності. Сам Пліній, втім, вибачається перед читачами за можливі огріхи свого стилю.
Погляди