Андижа́н () — місто обласного підпорядкування в Узбекистані, центр Андижанської області.
Населення 303,0 тис. мешканців (1993).
Економіка Місто розташоване в південно-східній частині Ферганської долини, на річці Андижан-Сай. Машинобудівна, легка (бавовноочисна, бавовняна, взуттєва, трикотажна, швейна), харчова промисловість; гідролізний завод. 4 виші, 2 театри.
Транспорт Вузол залізничних і автомобільних шляхів (залізниці й автошляхи на Ташкент, Наманган, Ош, Джалал-Абад і Коканкишлак). У місті діють залізничні станції Андижан-1 (регулярні рейси до Ташкенту, Бухари, Ургенча та Москви) а також залізнична станція Андижан-2. Також у місті є аеропорт (регулярні рейси до Ташкенту, Санкт-Петербургу та Москви).
Клімат, сейсмологічна ситуація Нестабільна сейсмологічна ситуація, частими є невеликі землетруси.
Історія Точної інформації про заснування міста нема, однак він вважається одним з найдревніших у Ферганській долині. Поселення на місці Андижану існували вже в VI—IV столітті до н. е., через ці місця проходив легендарний «Шовковий шлях».
Власне Андижан заснований у IX столітті під назвою Андукан, у 15 столітті назва трансформувалась в Андуган, який вже тоді був центром ханства. На той час він пережив монголо-татарське нашестя, деякі дослідники вважають, що Андижан заснували у 13 столітті монгольські хани, місто було багатонаціональним.
У IX—X ст. Андижан входив до складу держави Саманідів. У XIV ст., у період правління Тимура відбувся бурхливий розвиток економіки, науки та культури у місті.
У XVI ст. Андижан завоювали Шейбаніди, пізніше він став частиною Кокандського ханства.
Із 1876 року у складі Російської імперії. Андижан та околиці у 1898 році охопило національне повстання. Цього ж року, після падіння Кокандського ханства Андижан став повітовим містом Російської імперії.
30 серпня 1902 року місто сильно постраждало від Андижанського землетрусу, яке знищило майже всі старовинні будинки.
12 — 13 травня 2005 року в Андижані відбулись акції протесту, що були розцінені владою як заворушення і придушені зброєю. Внаслідок цього в них загинуло понад сто осіб. Із протестом проти цього виступило Європейське співтовариство, у тому числі Україна.
Пам'ятки Головний архітектурний об'єкт — комплекс Джамі, що включає мечеть, медресе, будинок-музей Бабура, пам'ятник «Ахмадбекхлджі». Єдиний архітектурний об'єкт, який вцілів після землетрусу 1902 р., площа 1,5 га Андижанський краєзнавчий музей, колекція нараховує 66 тисяч експонатів Будинок-музей Бабура Парк імені Бабура
Визначні особи В Андижані народився Бабур (1483) — нащадок Тамерлана, поет, правитель та засновник Імперії Великих Моголів в Індії.
Уродженці Юсупова Мамлакат Саідахмадовна (* 1948) — Народний вчитель Узбекистану, Заслужений працівник народної освіти республіки Узбекистан. Акімова Ельвіра Шевкіївна (* 1970) — український кримськотатарський політик та педагог. Мухаммад Юсуф Мухаммад Садик (1952—2015) — радянський та узбецький релігійний діяч і богослов.
Примітки