Ферга́нська доли́на або Ферганська улоговина (, , , , ) — регіон у Тянь-Шані у межах Узбекистану, Таджикистану і Киргизстану

За радянських часів тут були збудовані Великий Ферганський канал і водосховище. Внаслідок зрошення було розширено поля бавовнику, баштани з динями, плодові сади і виноградникиМ. М. Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки:202-205).

Історія Наприкінці бронзової і на початку залізної доби (1500 — 900 роки до н.е.) тут існувала Чустська культура. Археологи виявили понад 80 пам'яток чустської культури у 15 мікрорайонах північно-східної частини стародавньої ФерганиАртиховский А. В. Основы археологии. Ташкент, 1970, C. 278. Людські рештки належать до європеоїдного типу. Її мешканців зазвичай вважають іранцями. Існує припущення, що вони були частиною іранського руху на схід, або, можливо, групою іранців, які відступали на захід. Це одна з найдавніших осілих іранських культур. Поселення коливалися за розміром від невеликих житлових ділянок до великих поселень площею понад 10 га. Деякі стоянки займають вершини пагорбів, інші ж свідчать про наявність оборонних споруд. Мешкали в будинках, збудованих з бавовни або цеглини-сирцю в укріплених селах, оточених стінамиКабиров Дж., Сагдуллаев А. Археология Средней Азии. Т., 1990, C. 139. Залишки такої стіни було знайдено у Дальварзіні на відстані 200 м, її ширина 4,6 м, висота 2,5 ме. У західній частині пагорба Дальварзин знаходяться арочні руїни, оточені стіною завдовжки 130 м, заввишки 2,5 мАртиховский А. В. Основы археологии. Ташкент, 1970, C. 273. Побутові споруди маловідомі, деякі з них побудовані з глиняної цегли. У східній частині Далварзинтепу на відстані 80 м було відкрито кам'яну дорогу завширшки 4 м.

Часто зустрічаються великі ями. Вони, ймовірно, призначалися для зберігання зерна. Були знайдені ячмінь, пшениця та особливо просо, а також сільськогосподарські знаряддя, такі як серпи та мотики. Серед домашніх тварин були верблюди, осли, коні, велика рогата худоба, вівці, кози та, ймовірно, свині. Дикі тварини, що з'явилися на їхніх територіях, включають онагрів, газелей та сайгаків. Кераміка виготовлялася вручну. Вони створювали як бронзові, так і пізніше залізні речі. До предметів з бронзи належать наконечники списів та ножі. Було знайдено 900 кам'яних серпів у Дальварзині, 62 кам'яних та мідних серпів у Чусті, 415 кам'яних молотів, 17 зернових серпів в інших городищах. Поховання зазвичай знаходилися в ямах на краю поселень. Такі ями часто містили як людські, так і тваринні останки. Іноді вони містять групи черепів.

У Ферганській долині у верхів'ях річки Сирдар'я на Північному Шовковому шляху в давнину була держава Даюань. Існувала наприкінці IV—II століттях до н. е. та належала до елліністичних держав. Основним населенням були іраномовні племена. Вони торгували вином та ферганськими кіньми, що вважалися в Китаї неперевершеними скакунами. У китайський імператор Лю Че з династії Хань намагався підкорити Даюань, бажаючи заволодіти цінними кіньми. На початку нашої ери згадки про Даюань зникають.

В результаті дворічних розкопок поруч з кишлаком Мін-Тепе співробітники Інституту археології Китайської академії суспільних наук (CASS) та Інституту археології Узбекистану 2017 р. відкрили у Ферганській долині стародавнє місто розміром з Монако (площею близько 2 квадратних кілометрів).

Географія Площа 22 000 км² Довжина 300 км Ширина до 170 км

Міжгірська улоговина між системою хребтів Тянь-Шаня і Гіссаро-Алая. У плані Ферганська долина нагадує еліпс.

Ферганська долина майже замкнута гірськими хребтами: на північному заході — Курамінським та Чаткальським, на північному сході — Ферганським, на півдні — Туркестанським та Алайським. Тільки на заході є вузький прохід, зайнятий нині Кайраккумським водосховищем, що веде до меж Голодного степу. Висоти навколишніх хребтів досягають майже (на початку річки Сох). Поверхня Ферганської долини в основному рівнинна, більша її частина є стародавньою терасою Сирдар'ї та великими конусами виносу річок, що стікають з Алайського хребта. Лише на південному сході підіймаються вапнякові рештки (Гуль-Майрам, Сулайман-Тоо та інші). Висота Ферганської долини коливається від 300—400 м на заході до 900—1000 м на сході. Для крайових частин характерні адири, складені конгломератами, перекриті лесами. У центральних та західних частинах долини зустрічаються піски із солончаками (Яз'яванський степ). По околицях Ферганської долини та в горах, що облямовують її, є родовища нафти, газу, вугілля, залізних, мідних, поліметалевих руд, ртуті, сурми, сірки, вапняку, будівельних пісків, кам'яної солі. Складна геолого-тектонічна обстава та активність тектонічних процесів обумовлює високу сейсмічність Ферганської долини.

Найбільшою річкою є Сирдарья, що утворюється злиттям Нарина та Карадар'ї біля Ферганської долини. Великі снігові поля та численні гірські льодовики (особливо в Алайському хребті) дають початок більшості річок, що зрошують долину (Ісфара, Сох). Для зрошення земель Ферганської долини створено розгалужену мережу каналів, що беруть води Сирдар'ї та її приток.

Клімат Середньомісячні температури липня варіюють від +23 °C на заході до +28 °C у центральних частинах долини, максимальні температури сягають +43 °C. Середні температури січня на заході −0,9 °C, на сході −2,5 °C. Зими відрізняються нестійкою погодою, мінімальні температури можуть опускатися до −25 °C, але в окремі зимові дні спостерігається тепла погода. Сніговий покрив нетривалий. У березні відбувається масове цвітіння вишні, сливи, аличі, персика, абрикосів. У березні-квітні можливі короткочасні заморозки, що різко знижує врожайність фруктових дерев. Річна кількість опадів близько 150 мм, у передгір'ях 250—300 мм. Особливою сухістю відрізняються західні частини Ферганської долини, що мають пустельний характер.

Природа

Флора Ґрунтовий покрив представлений в основному сіроземами, що сформувалися на лесах і змінених внаслідок надлишкового внесення в ґрунт добрив при неправильній організації зрошення, що призвело до їх засолення, заболочування та ерозії. У західній частині долини в поясі гірської напівпустелі розвинені полиново-солянкові асоціації. У центральній частині долини лежить Яз'яванська та Каракалпакська степи, вкриті частково пісками та солончаками з напівпустельною та пустельною рослинністю. Наразі дві тисячі гектарів пустелі у Ферганській та Наманганській областях набули від уряду суверенного Узбекистану статусу пам'ятника природи.

У долині Сирдар'ї переважає піщано-тугайний рослинний комплекс, ближче до передгір'їв — ефемерна рослинність. На схилах Ферганського та Чаткальського хребтів — ліси з волоського горіха, яблуні, аличі, глоду. В оазах — пірамідальна тополя, шовковиця, джида, платан (чинара), карагач (в'яз), волоський горіх, мигдаль, персик, абрикос, слива, яблуня, груша, айва, інжир, гранат. На зрошуваних землях росте виключно культурна рослинність.

Фауна Тваринний світ Ферганської долини порівняно бідний. Досить часто зустрічаються вухатий їжак, степова черепаха, ящірки, гризуни, рідко — вовк, лисиця, кабан, борсук, їжатець.

З птахів характерні орли, яструби, рожеві шпаки, удоди, жайворонки, афганські шпаки, горобці, сороки, ворони, солов'ї, іволги, горлиці, щурки, у заплаві Сирдар'ї — різні види качок, на схилах гір — гірські куріпки. З риб у річках звичайні сом, маринки, вусань, сазан. З павукоподібних зустрічаються скорпіони, тарантули, каракурти.

Палеонтологія На півдні долини, у відрогах Туркестанського хребта, знаходиться місцезнаходження скам'янілостей Madygen, в якому було виявлено понад 15 тисяч скам'янілостей тріасових рослин (ґінкгові, саговникові, папороті, Neocalamitaceae) і тварин (комахи, ракоподібні, риби, земноводні). Найчисленнішими є скам'янілості комах, серед яких — великий Gigatitan з викопного ряду Titanoptera з розмахом крил близько 40 см. Тут також були знайдені незвичайні маленькі плазуни — Longisquama з довгим спинним «вітрилом» і Sharovipteryx, що ширяли у повітрі за допомогою мембрани між задніми лапами.

Корисні копалини Родовища нафти, вугілля, залізних, мідних, поліметалічних руд, ртуть, сурми, сірки, кам'яної солі тощо.

Адміністративний поділ У 1911 році губернія була розділена на 5 округів, головними містами яких були Фергана, столиця губернії (8977 жителів у 1897 році); Андижан (49 682 у 1900 р.); Коканд (86 704 в 1900 р.); Наманган (61 906 в 1897); та Ош (37 397 в 1900); але Старий Маргелан (42 855 у 1900 р.) і Чуст (13 686 у 1897 р.) також були важливими містами.

Нині долина поділена між Узбекистаном, Киргизстаном та Таджикистаном. У Таджикистані це частина Согдійської області або вілаяту зі столицею в Худжанді. В Узбекистані воно поділено між Наманганською, Андижанською та Ферганською областями, тоді як у Киргизстані воно містить частини Баткенської, Джалал-Абадської та Ошської областей, причому Ош є головним містом для південної частини країни.

Населення Ферганська долина має найвищу щільність населення у Середній Азії. Центральну частину займають найбільш щільно населені області Узбекистану (Ферганська, Наманганська та Андижанська), периферійні частини — Джалал-Абадська, Ошська та Баткенська області Киргизстану та Согдійська область Таджикистану. У XVIII—XIX століттях долина була центром Кокандського ханства, пізніше, 1876, увійшла до складу Російської імперії (Ферганська область). Складаючи географічну та політичну цілісність протягом усієї своєї історії, регіон лише у 1920-ті був розділений між зазначеними країнами.

Економіка Переважна більшість населення зайнята у сільському господарстві. На зрошуваних землях зосереджено посіви бавовнику, рису, сади, виноградники, баштани, городи, в передгір'ях є богарні посіви зернових культур. Ділянки пустельних рівнин служать цілорічні пасовища, а адири з ефемерною рослинністю — весняними. Проте поява державних кордонів ускладнює транспортне сполучення.

Ферганська долина — великий район шовківництва з півторатисячолітньою історією виробництва шовку.

Сільське господарство Історично Ферганська долина була важливим пунктом перевалки на Шовковому шляху для товарів і людей, які подорожували з Китаю на Близький Схід та Європу. Перетнувши перевали з Кашгару у Сіньцзян, торговці знайшли б приємне полегшення в родючому достатку Фергани, а також можливість придбати подальший високоякісний шовк, виготовлений у Маргілані.

Найвідомішим експортом з регіону були «кровоносні» небесні коні, які захоплювали уяву китайців під час династії Хань, але насправді їх майже напевно розводили в Степу, або на захід від Бухари, або на північ від Ташкента, і просто привезли до Фергани для продажу. У XIX столітті велася значна торгівля з Росією: експортувалися бавовна-сирець, шовк-сирець, тютюн, шкури, овчини, фрукти, бавовняні та шкіряні вироби, імпортувалися і частково перероблялися промислові вироби, текстиль, чай і цукор. вивозили в Кашгарію і Бухару. Загальна торгівля Фергани досягла річної вартості майже 3,5 мільйона фунтів стерлінгів у 1911 році. Зараз вона потерпає через ту ж депресію, що впливає на всю торгівлю, яка походить або має проходити через Узбекистан. Єдиним значним міжнародним експортом є бавовна, хоча завод Daewoo в Андижані відправляє машини по всьому Узбекистану.

Промисловість Відомо, що у Ферганській долині є поклади вугілля, заліза, сірки, гіпсу, кам'яної солі і нафти, але тільки два останні видобувалися в значних кількостях. Наприкінці 19 століття у Фергані було кілька невеликих нафтових свердловин, але вони вже давно не працюють. У царський період єдиними промисловими підприємствами були близько сімдесяти-вісімдесяти фабрик, які займалися очищенням бавовни. Шкіра, шорно-сідельні вироби, папір і столові прилади були основними продуктами домашнього чи домашнього промислу. Це не було особливо доповнено в радянські часи, коли індустріалізація була зосереджена у таких великих містах, як Самарканд та Бухара.

Транспорт