Поділля

Поді́лля, рідше Поді́льська земля́, Пони́ззя, Подністро́в'я, Побужжя — історико-географічна область України, яка має велику історію, наприклад, Болохівська Земля, Терабовлянське князівство, Подільське князівство та інше. Охоплює територію сучасних Тернопільської (південь, схід), Хмельницької (без північної смуги), Вінницької, північні райони Одеської областей, а також невеликі прилеглі території Житомирської, Черкаської, Миколаївської, Кіровоградської та Київської областей. До Подільської землі також належить північне Придністров'я.

Географія Поділля Подільська платформа піднята на 300—400 м над рівнем моря. Вона має два узгір'я: Гологірсько-Кременецьке, що починається від Гологорів в місті Бібрка Перемишлянського району Львівської області і тягнеться через Кременеччину до Шумська (окремими відрогами заходить у Білогірський район); і невисокі гори Медобори (Подільські товтри), що починаються від смт Підкамінь Бродівського району Львівської області, проходять крізь Тернопільську та Хмельницьку області по діагоналі стосовно річок Серет, Збруч, Смотрич та закінчуються вздовж річки Мурафа на заході Вінницької області. Подільська платформа лежить між басейнами річок, які впадають в Чорне та Балтійське моря. Цей вододіл проходить приблизно через село Плугів Золочівського району Львівської області. Поділля розчленоване багатьма ярами та каньйонами приток Дністра: Золотої Липи, Коропця, Серета, Стрипи, Збруча, Ушиці, Лядави, Немиї, Калюса, Мурафи.

Поділля займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра на Подільській височині на Українському кристалічному щиті в природній зоні лісостепу. Тут розташований Волино-Подільський тектонічний блок.

Виділяють окремі частини — Західне Поділля (Подільське воєводство), Східне Поділля (Брацлавщина), Опілля і Побережжя () — історична область в південній частині колишньої Брацлавщини.

Побережжя розташоване між річками Ягорлик і Мурафа у межиріччі Дністра і Південного Бугу, досягало кордонів Кримського ханства. Головні міста — Балта, Гайсин, Тульчин, Богопіль. Північною частиною Побережжя володів рід Потоцьких (палац у Тульчині), а південною — рід Конецпольських (маєток Кінецьпіль Новий).

Поділля на географічних картах

Микола Кузанський (нім. Nicolaus Krebs, Nikolaus von Kues, Chrifftz, лат. Nicolaus Cusanus; 1401—1464), німецький теолог, католицький кардинал, склав близько 1460 р. рукописну мапу Середньої Європи, яка не збереглася в оригіналі. Карта була гравійована на міді в місті Ейхштедте у 1491 р. На мапі вперше позначено регіон Поділля (Podolia)Байцар Андрій.Назва «РУСЬ» на картах Миколи Кузанського (середина XV ст. — поч. XVI ст.) http://baitsar.blogspot.com/2017/09/xv-xvi.html Байцар Андрій.Назва «РУСЬ» на перших західноєвропейських картах. http://baitsar.blogspot.com/2017/03/blog-post_13.html .

1507 р. Бернард Ваповський на початку XVI ст. працював разом із картографом Марко Беневентано над картою Центральної Європи — «Tabula Moderna Polonie, Ungarie, Boemie, Germanie, Lithuanie». Надрукована ця мапа була в Римському виданні «Географії» Птолемея. Правобережна Україна позначена як Поділля (Podolia) та Русь (Rusia), Лівобережна Україна — як Тартарія (Tartaria)Байцар Андрій.Назва «РУСЬ» на карті Бернарда Ваповського та Марко Беневентано (1507 р.) http://baitsar.blogspot.com/2017/09/1507.html .

1507-й, Йоханнес Рюйш. Карта «Uniuersalior cogniti orbis tabula ex recentibus confecta obseruationi» (Універсальна карта світу з відомими і новими спостереженнями) опублікована в Римському виданні «Географії» Птолемея. Йоханнес Рюйш подає ширше уявлення про світ, ніж Фра Мауро (середина 15 ст.), оскільки вже подає дані про відкриття португальських та іспанських мореплавців. Територія України — Русь (RVSSIA), Поділля (PODOLIA)Байцар Андрій. Українські землі на карті світу німецького картографа Йоханнеса Рюйша. 1507 р. http://baitsar.blogspot.com/2017/09/1507_15.html .

1513-й, Мартін Вальдземюллер назву Сарматія прийняв для визначення України, Польщі, Угорщини, Волощини та Пруссії (карта «Tabula Moderna Sarmatie, Eur, Sive, Hungarie, Polonie, Russie, Prussie, Et, Vvalachie»). Землі теперішньої Росії позначені як Біла Русь, або Московія (Mosckovia). Українські землі — Rvssia (Русь) та Podolia (Поділля).Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с. Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. — поч. XX ст.).Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с..

1522-й, Лоренц Фріз. Карта «Tabula nova Polonia, Ungariae, & Russiǽ» (Нова карта Польщі, Угорщини та Русі), яка була поміщена в Страсбурському виданні, є поєднанням картографії Птолемея з новими політико-географічними даними епохи. Західна Україна позначена як Русь (Russia), центральноукраїнські землі — Поділля (Podolia)..

1525-й, Баттіста Агнесе підготував ранні карти Московії, які були зроблені на основі розповідей посла Московії Дмитра Герасимова. На карті Московії українські землі — PODOLIA (Поділля)...

1540-й, Себастьян Мюнстер (з 1568 р. нова редакція) видає карту «POLONIA ET VNGARIA XV NOVA TABVLA» (Нова карта Польщі та Угорщини). Вперше ця карта була надрукована в «Географії» Птолемея (редакція Себастьяна Мюнстера). На цій карті чи не вперше подані регіональні назви українських земель: Rvssia (Русь) зі Львовом (Leopol), Podolia (Поділля), Volhinia (Волинь), Pokutze (Покуття), Codimia (Кодимія), Bessarabia (Бессарабія), Tartaria minor (Мала Татарія), Tartaria Przecopen[sis] (Перекопська Татарія) (останні дві території належать до Північного Причорномор'я і Криму). Показано сусідів українських історико-географічних регіонів — Молдову (Mvldavia), Трансільванію (Transilvania), Волощину (Valachia) тощоБайцар Андрій.Українські землі на картах Себастьяна Мюнстера (XVI ст.)http://baitsar.blogspot.com/2017/03/xvi.html .

1554-й, Герард Меркатор. Карта «Європа…». На мапі українські землі представлені тільки Поділлям (Podolia). Частина Поділля — Codimia (Кодимія)Байцар Андрій.Українські землі в «Атласі світу» Герарда Меркатора. 1595 р. http://baitsar.blogspot.com/2018/02/1595.html .

1570-й, Андрій Пограбка (Andreas Pograbius, Andrzej Pograbski, Andrea Pograbio). Карта «Partis Sarmatiae Europae, quae Sigismundo Augusto regi Poloniae potentissimo subiacet nova descriptio» (Частини Європейської Сарматії…). З українських земель виділено «Русь, відома як Роксоланія» (Rvssia, А Ptol Roxolania), Поділля (Podolia), Волинь (Volhinia) та Кодимію (Codimia)Байцар Андрій.Назва «Поділля» на географічних картах (XV—XIX ст.) https://baitsar.blogspot.com/2018/09/blog-post_22.html .

1587-й, Герард Меркатор і його син Румольд. Карта світу «Orbis terrae compendiosa descriptio quam ex magna universali Cerardi Mercatoris… M.D.LXXXVII». Опублікована в «Atlas sive Cosmographicae Meditationes de Fabrica Mundi et Fabricati Figura» (1596 р.). Українські землі позначені як Поділля (Podolia).

1605-й, Віллем Янсзон Блау. Карта «Nova Totius Terrarum Orbis Geographica Ac Hydrographica Tabula auct Guiljelmo Blaeuw». Українські землі представлені Поділлям (Podolia).

Історія Поділля

Стародавня історія

На Поділлі люди жили з давніх-давен. Відомо, що в цьому регіоні існували середньодністровські стоянки палеоліту Лука Врублевецька та ін. (Ашельська культура), Яруга і Суботівка (Могилів-Подільський район), Сокіл (Кам'янець-Подільський район), Касперівці, Більче-Золоте (Молодовська культура, Мустьєрська культура). Також представлені Солютрейська культура, Оріньяцька культура, Мадленська культура, Анетівська культура. У мезоліті — Кукрецька культура.

У неоліті існували Буго-Дністровська культура 6500-4750 рр. до н. е., культура лінійно-стрічкової кераміки 5500-4900 роках до н. е., Лендельська культура (середина 4 — середина 3 тисячоріч до н. е.). В енеоліті (мідна доба) почався демографічний вибух у часи розселення до-індоєвропейських племен — культурної спільноти Кукутень-ТрипілляТаранець В. Г. Трипільський субстрат: Походження давньоєвропейських мов: [монографія] / В. Г. Таранець / — Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. — 276 c.. Трипільці між 4000-2500 роками до н. е. розбудували між Дніпром і Дністром найбільші за розмірами поселення в Європі; їх протоміста могли мати площу 100—450 га, 1500—2700 будинків і до 25 тис. жителів. Також на Поділлі зафіксовані — Культура шнурової кераміки, культура кулястих амфор, культура лійчастого посуду, комарівська культура, білогрудівська культура.

У 12-8 ст. до н. е. край населяли носії чорноліської культури, які на півдні Поділля межували із кімерійцями. Скіфське панування в українських степах 650—200 роки до н. е. Плем'я скіфів на Поділлі — ймовірно катіари . Скіфські археологічні групи — західноподільська (зокрема городище Григорівка) і побузька.

Компіляції Плінія Старшого (Naturalis Historia) IV, 88 «Від Тафр вглиб материка займають авхати, в їхніх землях починається Гіпаніс (річка Бог)…»;

Сарматська доба Геродот (бл. 484—425 рр. до н. е.) вперше згадує споріднених зі скіфами кочових племен — сарматів; період з III ст. до н. е. по IV ст. н. е. в історії України має назву «сарматська доба», а так звана Європейська Сарматія займала територію між Доном і Віслою. На півдні Поділля межувало із Північною Дакією. На картах Римської імперії 125 р. народ який населяв верхів′я Південного Бугу називають навари (лат. navari) — зарубинецька культура (2 ст. до н. е. — 2 ст.), Черняхівська культура (1-5 ст.), місцями вельбарська культура. По середній течії Дністра — бастарни (bastarnae), тут знайдено різні пам'ятки — сарматські, пшеворська культура, липицька культура. На північ від Дністра (Thiras) у верхів'ї — плем'я тірагети (Тираґетія).

В істориків цього періоду зустрічається назва племені — peucini (певкіни) і Peuce mons, г. Певке (від грецького «Соснова»), за широтою тотожна із Овруцьким кряжем, макс. висота 317 м.

В 3 кн. Географії Клавдія Птолемея, написаній в період 130—170 рр., міститься список міст — «Вище Тіра коло Дакії: Карродун (Carrodunus) 49°30'сх.д. − 48°40' пн.ш., Метоній (Metonius) 51° − 48°30', Клепідава (Clepidaua) 52°30' − 48°40', Вібантаварій (Uibantauarius) 53°10' − 48°40' Еракт (Eractus) 53°30' − 48°40'».

Нижній поворот Дністра 53° − 48°30', біля нього — Вібантаварій (Рудковецьке городище), Еракт — в районі с. Кукавка. Тоді Клепідава припадає на Гуменці (поблизу Кам'янця), Метоній — Мельниця-Подільська, Карродун повинен знаходитись біля другого повороту Дністра, тобто район с. Касперівці. Два з них містять в своєму імені деякі етнічні вказівки: Клепідава вказує на гетів або даків, Карродун — на кельтів. Оскільки ця остання народність давно вже зникла на цій території, то звідси можна зробити висновок про давність виникнення цього міста. Що стосується до локалізації цих п'яти міст, то само собою зрозуміло, що тільки археологічні знахідки можуть вивести питання зі сфери пропозицій і ворожінь на ґрунт фактичної достовірності.

Деяку ймовірність цим припущенням могли б дати знахідки римських монет. З трьох названих пунктів є цього роду дані тільки щодо Чорнобиля, де в 1879 р. був знайдений скарб римських монет часу Антонінів (Антонович. Археол. карта Київської губернії. — М., 1895. — С. 5.). Непряме підтвердження того, що торговий оборот того часу захопив басейн Прип'яті, можна бачити в монетних знахідках, зроблених на території Волині.

Дійсно на карті Птолемея гори «tura mons» — Подільські Товтри. Між Бугом і Дніпром — Метрополіс 56°30' − 49°30' , який судячи із назви, був одним із найважливіших міст. Зараз йому відповідає Городище з координатами 49°18' пн.ш. 31°27' сх.д., як видно, широти в Птолемея досить точні, а по довготі різниця близько 25°.

Зібрані проф. Антоновичем дані намічають напрям скарбів римських монет через Волинь від верхів'їв Бугу до Горині і потім за течією цієї річки. Це свідчить про активні торговельні зв'язки древнього Поділля із римськими провінціями Дакія (міста Напока і Апулум) і Мала Скіфія (міста Троезміс і Новіодунум). Місця, де були знайдені римські монети.