Підопічна територія Сомалі, офіційно «Підопічна територія Сомаліленд під адміністрацією Італії» (; ) — підопічна територія Організації Об'єднаних Націй, яка була під орудою Італії в 1950—1960 роках на терені сучасного Сомалі.
У 1941 році Італійське Сомалі було захоплено англійськими та південноафриканськими військами під час Східноафриканської кампанії Другої світової війни. Британія керувала областю до листопада 1949 року, коли Італійське Сомалі було перетворено на підопічну територію Організації Об'єднаних Націй під італійською адміністрацією.
1 липня 1960 року територія стала незалежною Республікою Сомалі, яка відразу ж приєднала сусідню державу Сомаліленд, що здобула незалежність від Великої Британії 26 червня 1960 року.
Тло 1941 року Італійське Сомалі було окуповано британськими та південноафриканськими військами в рамках Східноафриканської кампанії Другої світової війни. Британці продовжували керувати цією територією до 1 квітня 1950 року. У цей день колишнє Італійське Сомалі було визнано підопічною територією, як це передбачено Резолюцією 289 Генеральної Асамблеї ООН від 21 листопада 1949 року.
Повернення до італійського контролю Сомалійська молодіжна ліга (головна сила в країні, яка боролась за незалежність) різко виступала проти повернення Сомалі під контроль Італії та звинувачувала Британію в бартері з країною, щоб заспокоїти Італію. З усіх вимог Італії щодо управління її колишніми колоніями під опікою було прийнято лише колишнє Італійське Сомалі. Це також був єдиний випадок, коли опіку було призначено державі, яка зазнала поразки під час Другої світової війни .
Виступаючи за опіку від імені уряду США, американський посол стверджував, що оскільки сомалійці були переважно пастухами, «навряд чи ми можемо очікувати, що ці люди будуть в змозі самі визначати, які засоби можуть найкраще забезпечити досягнення ними самоврядування та незалежності…» Різні антиколоніальні держави-члени ООН відмовилися від запланованих 10 років опіки, причому Польща запропонувала скоротити термін до 3 років, а Ефіопія повністю проголосувала проти опіки.
Рішення повернути Сомалі під контроль колишнього колоніального правителя було дуже суперечливим, оскільки сомалійці вважали, що підопічна територія створювалася в інтересах Італії.
Реакція Сомалійської молодіжної ліги Перед поверненням італійців до Сомалі Сомалійська молодіжна ліга провела великий саміт, щоб сформулювати спільну політику та єдине ставлення до опікунського уряду. Спочатку було вирішено розпочати збройний опір, але після серйозних роздумів ліга дійшла висновку, що помірніший курс буде кращим для громадян Сомалі. Після завершення самітів SYL надіслав документ головному італійському адміністратору з поясненням своєї позиції. Ліга повідомила адміністрації, що продовжить агітацію за незалежність, і висловила надію, що новий уряд не буде чинити опір зусиллям SYL. Було чітко зазначено, що організація готова співпрацювати з опікунськими органами, якщо вони відповідатимуть взаємністю. Ліга вимагала, щоб арабська була офіційною мовою опіки замість італійської, а також просила, щоб італійський уряд не повертав офіційних осіб фашистської епохи.
Утворення Опікунської адміністрації Італія не мала фінансових ресурсів для ефективного управління територією, оскільки італійська економіка значною мірою зазнала краху після Другої Світової війни. Вона отримувала допомогу згідно з планом Маршалла і в результаті сформувала адміністрацію опіки з неадекватним бюджетом.
Більшість італійських чиновників, обраних для управління адміністрацією, були членами старого Міністерства у справах колоній, що викликало обурення та тривогу в Сомалі та сусідній Ефіопії. Найбільше для багатьох людей викликало повторне призначення колишнього фашистського губернатора Копассо Верхньої Джубби на ту саму посаду, яку він обіймав у колоніальну еру. Вважалося, що підопічна територія була притулком для фашистів, які тікали від післявоєнних переслідувань в Італії.
Щоб зменшити сомалійські побоювання, було створено консультативну раду у складі представників Єгипту, Колумбії та Філіппін, які звітували б Раді з опіки ООН про події на території. Багато сомалійців, які пережили еру мандату ООН, вірили, що колумбійські та філіппінські представники погоджуються або відверто працюють з інтересами Італії. Єгипетського представника, навпаки, сприйняли позитивно за суперечки зі своїми колегами щодо поведінки опіки.
Валюта Валютою опіки було сомало. Він був випущений Банком Італії для (Центральний банк опіки).
Мова Італійська була обрана основною офіційною мовою протягом мандата, хоча сомалійська також була офіційною мовою. Також була поширена арабська.
Історія 1 квітня 1950 року Amministrazione fiduciaria italiana della Somalia (AFIS) почала своє правління. 6500 військовослужбовців висадилося в Сомалі для допомоги у створенні AFIS під керівництвом . Три роки перебування Форнарі на посаді стануть найважчими роками опіки. Професор стверджував, що для сомалійців велика присутність італійської армії, розгорнутої на початку мандата, «…надала передачі значною мірою характеру військової окупації».
Адміністрація Форнарі (1950—1953) Згідно з даними італійського журналіста та історика в репортажі для Corriere della Sera, майже всі офіційні особи, яких Італія обрала керувати AFIS, були «колоніально-фашистського» походження. Джакомо Бона, місцевий секретар християнських демократів в Могадішо, попередив штаб-квартиру партії в Римі, що після створення підопічної території в Сомалі відбулося велике відродження фашизму. Сомалійська молодіжна ліга (SYL) публічно засудила уряд Опіки як «заражений фашистами» та висунула звинувачення у тому, що AFIS надає тим, хто тікає від переслідувань, вигляд легітимності. Новопризначений губернатор Копассо, колишній фашистський адміністратор в Італійському Сомалі, активно намагався делегітимізувати та дискредитувати Сомалійську молодіжну лігу, намагаючись продовжити правління Італії з 10 до 30 років. Велика присутність фашистів у AFIS призвела до того, що уряд почали називати Ancora Fascisti Italiani in Somalia («Все ще італійські фашисти в Сомалі»).
Перша половина десятирічного правління AFIS буде відзначена ворожнечею та конфліктом між італійською владою та Сомалійською молодіжною лігою. Численні посадовці SYL, які обійняли провідні посади в епоху , були понижені в посаді, усунені зі своїх посад або ув'язнені італійськими чиновниками. Ці спроби маргіналізувати лігу призвели до демонстрацій по всій країні, які були суворо придушені урядом, який на той час прийняв рішення не співпрацювати або не погоджуватися з планами SYL. , майбутній прем'єр-міністр Республіки Сомалі, був жорстоко побитий і заарештований італійською владою в 1950 році. Через жорстку та мілітаристську поведінку AFIS, SYL вважала орган окупаційною силою. Член Сомалійської молодіжної ліги , майбутній прем'єр-міністр території, стверджував, що присутність колишнього колоніального правління Сомалі була однією з головних перешкод на шляху демократичного та мирного розвитку.
І без того недофінансований бюджет AFIS був скорочений на 25 % в 1951 році. , голова AFIS, протестував у Римі, заявивши, що скорочення загрожує функціонуванню AFIS. Через фінансовий тиск чисельність італійського військового контингенту, розгорнутого в Сомалі, швидко скоротилася в 1951—1952 роках. Згідно з даними італійського політика та журналіста , зарплати та привілеї, надані фашистським працівникам адміністрації Опіки, були непомірно високими і, як наслідок, сильно вплинули на річний бюджет.
Перехід до адміністрації Мартіно (1953) На початку 1953 року залишив посаду, і його замінив Енірко Мартіно. Міністерство закордонних справ дало Мартіно чотири вказівки: Готуватися до незалежності, сформулювавши політику, яка залучала б співпрацю Сомалійської молодіжної ліги з AFIS, оскільки ставало очевидним, що ця організація є найпопулярнішою в країні, і маргіналізувати її було неможливо. Оскільки SYL зараз є найімовірнішим майбутнім урядом, серйозні тертя з партією загрожували б після здобуття незалежності. Керувати, усвідомлюючи, що крайній термін мандату 1960 року має бути дотриманий Зняти напругу між італійською та сомалійською громадами Покращити економічну ситуацію в Сомалі
Того ж року Мартіно почав готуватися до перших демократичних виборів, наказавши провести перепис населення.
У доповіді 1953 року на замовлення Міністерства закордонних справ Італії попереджалося, що AFIS створює нестабільну ситуацію в Сомалі, роблячи економіку повністю залежною від експорту бананів. Винятково високі прибутки від бананів стримували італійську владу від розвитку інших культур.
У 1954 році італійський уряд заснував вищі навчальні заклади права, економіки та соціальних наук у Могадішо, столиці території.
Консультативна рада, створена ООН, стане ареною гострого суперництва між італійцями та єгиптянами. Єгипет вважав Сомалі зоною свого впливу порівняно з італійцями через історичні, культурні та географічні зв'язки. Ця позиція залишилася незмінною під час драматичного переходу від правління короля Фарука до єгипетської революції 1952року. Член ради від Єгипту Мухаммад Камаль Аддін Салах мав велику популярність у сомалійців за різку критику політики AFIS. У 1957 році він був убитий сомалійським стрільцем, якого, за чутками, пізніше змусила замовкнути італійська влада за допомогою смертельної ін'єкції.
Перші вибори і розрядка (1954) У 1954 році на території відбулися перші муніципальні вибори. Сомалійська молодіжна ліга здобула рішучу перемогу, довівши, що вона є найпопулярнішою партією в країні. В результаті виборів як італійська адміністрація, так і SYL змінили ставлення один до одного. AFIS повністю усвідомила, що для управління їй потрібна підтримка SYL, тоді як SYL визнала, що для зміцнення своєї позиції їй необхідно підтримувати хороші стосунки з міжнародно визнаною адміністрацією.
Флорентійцю Енріко Анцілотті, італійському дипломату з AFIS, приписують допомогу у виправленні розриву між SYL та владою в цей період, щоб підготуватися до незалежності. Попри те, що Анцілотті досяг значного успіху в цей період, йому постійно протистояли інші італійські чиновники, зокрема генеральний секретар AFIS П'єро Франко. Це був перший випадок, коли сомалійському націоналістичному руху було запропоновано мирну передачу влади, і, отже, новий підхід Анцілотті спричинив запеклі дебати в лізі щодо того, як боротися з AFIS. Суперечка була зосереджена навколо «поміркованих» і «радикальних» крил SYL. Помірковані вважали, що, оскільки до незалежності залишилося лише п'ять років, було б доцільніше, щоб SYL скористалася можливістю співпрацювати з адміністрацією опіки для побудови основ держави. Проти цього виступила радикальна фракція, яка називала прихильників цієї ідеї італійськими колабораціоністами. Хоча пізніше Анцілотті був змушений покинути Сомалі в 1958 році, сомалійці поважають його зусилля за створення умов, необхідних для мирної та демократичної передачі влади. Таким чином, він став єдиним італійським сановником, який отримав Somali Star (найвищу нагороду країни) після здобуття незалежності в 1960 році, і на його честь у Могадішо було названо район Quartiere Anzilotti.
Аден Абдулла Осман, голова «поміркованої» фракції та майбутній перший президент Сомалі, буде обраний президентом SYL в 1954 році. Під час його правління між Лігою та італійцями була створена атмосфера розрядки. Вперше була встановлена пряма лінія зв'язку між SYL та адміністрацією. Після такого розвитку подій обидві сторони стали поміркованішими. До середини 1950-х відносини між Сомалійською молодіжною лігою та італійською владою значно покращилися, хоча в наступні роки відносини залишалися напруженими.
До 1955 року незначний прогрес був досягнутий на шляху до самоврядування та незалежності.
Парламентські вибори і підготовка до незалежності (1949—1959)