Бальтазар Нейман ( повне ім'я Йоганн Бальтазар Нейман, 27 січня, 1687, Хеб, тепер Чехія — 19 серпня, 1753, Вюрцбург) — один з найвидатніших архітекторів в німецьких землях доби пізнього бароко.

Життєпис Походження Народився в містечку Егер, нині Хеб, Чехія. Походить з родини ремісника, батько Ганс Крістоф Нейман був ткачем. Бальтазар — сьома дитина з дев'яти в родині.

Військова кар'єра та навчання

У 1711 р. перебрався у Франконію. Аби знайти вихід зі скрутного матеріального стану, обрав військову кар'єру і став солдатом. Вивчав фортифікацію і головним фахом військового інженера Бальтазара стала архітектура. Разом з військами Франконії перебував в Угорщині та Австрії. У відні бачив і вивчав архітектурні споруди доби бароко. Серед митців, що мали вплив на майбутнього архітектора — Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах Йоган Лукас фон Гілдебрандт Гваріно Гваріні

Замовники родини Шонборн

В той час розпочалося будівництво величної резиденції єпископа у місті Вюрцбург. До будівництва залучили і талановитого військового інженера-артилериста. Йому дозволили здійснити освітню подорож у західні німецькі землі та Францію. Нейман відвідав Мангайм, Страсбург, Нансі, Париж. Найдовше затримався в Парижі, де вдосконалював майстерність проектування.

У 1724 р. здобув чин майора.

У 1741 р. здобув чин полковника, що було найвищим військовим званням, яке міг вислужити простий за походженням Бальтазар Нейман. Талант архітектора використовували не тільки на парадні чи унікальні споруди, що відвертало його від творчості.

Помер в місті Вюрцбург і був похований в каплиці Богородиці.

Основні ідеї та твори Зазначають, що два принципи Неймана при будівництві церков (у яких він також базувався на елементах Відродження, оскільки вже використовував їх у кармелітській церкві та Stefan Kummer: Architektur und bildende Kunst von den Anfängen der Renaissance bis zum Ausgang des Barock. In: Ulrich Wagner (Hrsg.): Geschichte der Stadt Würzburg. 4 Bände; Band 2: Vom Bauernkrieg 1525 bis zum Übergang an das Königreich Bayern 1814. Theiss, Stuttgart 2004, ISBN 3-8062-1477-8, S. 576–678 und 942–952, hier: S. 619 und 655.) «ротонда» і «викривлений простір». Manuel Mayer: Balthasar Neumann und die Kunst des Bauens. Eine Rezeptionsgeschichte zwischen Genie- und kollektivem Wahnsinn. 1. Auflage. Schnell und Steiner, Regensburg 2023, ISBN 978-3-7954-3835-7, S. 247–248. У своїй історії сприйняття Неймана Мануель Майєр приписав цей погляд геніальній школі, яка, у своєму внутрішньому парадоксі, завдячує науковому ідеалізму, який залишається життєздатним лише через її протилежну школу, колективізм. Manuel Mayer: Balthasar Neumann und die Kunst des Bauens. Eine Rezeptionsgeschichte zwischen Genie- und kollektivem Wahnsinn. 1. Auflage. Schnell und Steiner, Regensburg 2023, ISBN 978-3-7954-3835-7, S. 247–250.

Успіхи в містобудуванні

Бальтазар Нейман провів у Вюрцбург канали та свіжу джерельну воду в чотиритрубний колодязь і проклав нові вулиці. Для розрахунків своїх будівель у стилі рококо він розробив спеціальний пропорційний кут, . Це полегшило розрахунок пропорцій різних типів колон.

Перше точне картографічне зображення міста Вюрцбург походить від Неймана: він намалював цей поверховий план міста ще в 1715 році. Однак цей історично значущий план міста Неймана зберігся лише в копії, зробленій Йозефом Фішером в 1775 році. Перспективний краєвид міста Вюрцбург з висоти пташиного польоту, намальований Нейманом, широко використовувався з 1723 року (впроваджено , Йоганном-Баптистом Гоманном і Йоганном Бальтазаром Гутвайном). Hanswernfried Muth: Bildliche und kartografische Darstellungen der Stadt. In: Ulrich Wagner (Hrsg.): Geschichte der Stadt Würzburg. 4 Bände; Band 2: Vom Bauernkrieg 1525 bis zum Übergang an das Königreich Bayern 1814. Theiss, Stuttgart 2004, ISBN 3-8062-1477-8, S. 294–307 und 901, hier: S. 282 und 303–305.

У Бад-Кіссінгені разом з він організував перенесення в 1737 — 1738 рр.. Під час цих робіт було знову відкрито «Гостру криницю», нинішнє джерело Ракоці. Крім того, його плани щодо королівського курортного будинку та нефа були реалізовані в Кіссінгені. У 1738 році він намалював загальний вигляд Бад-Кіссінгена з міським муром і 14 вежами.

Ймовірно, що сьогоднішній базується на планах Неймана.

Перелік деяких споруд Серед споруд Неймана — близько 100 мостів, невеликих особняків, комерційних та житлових споруд окрім церков та палаців для князя-єпископа. Wolfgang Jung: Der große Baumeister – Balthasar Neumann. In: 100 Gründe, Mainfranken zu lieben. Main-Post, Würzburg 2007, ISBN 978-3-925232-24-4, S. 10.

Вюрцбурзька резиденція в італо-французькому стилі бароко (1720-1744) за моделлю Версальського палацу Будинок відпочинку (близько 1720 р.) в , сходова кімната (з 1722 р.) Ландверштрасе 18, 20, 22 у Кітцінгені (1721–1735), казарми Вюрцбурзької армії на північній хрестовині Вюрцбурзького собору (спроектована в 1721 — 1724 рр.) (1725) Парафіяльна в Рецштадті (1726) Вежа машикулі фортеці Марієнберг поблизу Вюрцбурга (1728) Кругла церква у Гольцкірхені (1728–1730) (1723–1733) Фіхтельшер-гоф у Вюрцбурзі, Бронбагергассе (з 1724 р., від імені канцлера двору Франца Людвіга фон Фіхтля). Проект декоративного оздоблення фасаду, який було додано близько 1734 року, ймовірно, походить від Йоганна Лукаса фон Гільдебрандта.Stefan Kummer: Architektur und bildende Kunst von den Anfängen der Renaissance bis zum Ausgang des Barock. 2004, S. 656 f. в Бад-Мергентгаймі , участь, (1730–1735) Гесвайнштейн (1730–1739) Брухзальський палац (сходи, з 1731 р.) Парафіяльна в Арнштайні (Верхня Франконія) (1731–1734) (1733) Вернек (1733-1746) Інтер'єр в Трірі (1734-1757) Парафіяльна в Ретцбаху (1736–1738) Паломницька церква св. Лаврентія біля Білого фонтану в Кірхентумбаху, район Пуцмюле (1736–1739) Гоф-Ромбах у Вюрцбурзі (1738, знищений 1945); Парафіяльна в Гойзенштаммі (1739) Парафіяльна церква Св. Цецилії в Заффігу (1739-1742)

Проекти , Мерсбург (близько 1740 р.) Планування (з 1741 р.) та будівництво (1743–1744 рр.) нового у ВюрцбурзіStefan Kummer: Architektur und bildende Kunst von den Anfängen der Renaissance bis zum Ausgang des Barock. 2004, S. 654 f. Терасові будинки на Театерштрассе у Вюрцбурзі (з 1741 р. майже повністю знищені в 1945 р.)Stefan Kummer: Architektur und bildende Kunst von den Anfängen der Renaissance bis zum Ausgang des Barock. 2004, S. 656. Палац Августусбург у Брюлі, сходи (1740–1746), головний вівтар Св. Марії (1745–1746) Вайтергаузена в Кітцінгені (1741-1745) Нове будівництво об’ємної будівлі, реконструкція прибудови II та кутової будівлі в Оттерсгаузені (1741–1747) в Дірмштайні (1742–1746) в Гайбаху (1743–1745) Втрачена базиліка (1727–1743) біля Бад-Штаффельштайна (1743 — 1772) у Швеммельсбаху (1744) абатства Мюнстершварцах (1744–1749) Реконструкція , Цель-ам-Майн (1744–1760) Радник при реконструкції згорілого в листопаді 1745 р. центрального корпусу (княжого корпусу) Юлієвського шпиталю (до 1749 р.)Andreas Mettenleiter: Das Juliusspital in Würzburg. Band III: Medizingeschichte. Herausgegeben vom Oberpflegeamt der Stiftung Juliusspital Würzburg anlässlich der 425jährigen Wiederkehr der Grundsteinlegung. Stiftung Juliusspital Würzburg, Würzburg 2001, ISBN 3-933964-04-0, S. 10–11 und 302. в Бонні (1746-1751) Церква (1747–1792) Парафіяльна церква Св. Михаїла, Гофгайм-ім-Рід (1747–1754) Колегіальна ратуша в Елльвангені, участь (1748–1750) (стадіон Домгерренгоф) у Вюрцбурзі, Домершульштрасе 2 (1747) Паломницька церква у Вюрцбурзі (1748–1750) , Таубербішофсгайм (1748–1752) Садовий павільйон в Рандерзаккері (близько 1750 р.) Фрайлигратгауз (за проектом палацу Бушман/фон Бігелебен), Ункель-ам-Райн (1750/70) , Лімбах (1751-1755) у Файтсгехгаймі , розширення (1753) Втрачена церква Михайла в Кітцінген-Етвасхаузені, прибудова (до 1754 р.)

Примітки

Джерела

Manuel Weinberger: «Verschollen geglaubtes Planmaterial von Balthasar Neumann und seinem Baubüro, und eine unbekannte Zeichnung aus dem Umfeld Johann Dientzenhofers», in: RIHA Journal 0003 [14 April 2010], http://www.riha-journal.org/articles/2010/weinberger-planmaterial-balthasar-neumann (accessed 15 April 2010). O. Weigmann.: Neumann, Balthasar. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 52. Duncker & Humblot, Leipzig 1906, S. 668—679. Max H. von Freeden: Balthasar Neumann. Leben und Werk. Deutscher Kunstverlag, München 1981, ISBN 3-422-00118-2 Wilfried Hansmann: Balthasar Neumann. DuMont, Köln 1993, ISBN 3-8321-7167-3 Eugen Ortner: Der Barockbaumeister Balthasar Neumann. Eine Biographie. Gondrom-Verlag, Bindlach 1989, ISBN 3-8112-0625-7 Bernhard Schütz: Balthasar Neumann. Herder, Freiburg/B. 1988, ISBN 3-451-20614-5

Посилання

Див. також Бароко Джованні Баттіста Тьєполо 6351 Нейман — астероїд, названий на честь архітектора