Марі (нині Тель-Харірі в Сирії, 25 кілометрів на північ від іракського кордону, 12 на північний захід від міста Абу-Кемаль і 2,5 кілометри на захід від нинішнього русла річки Євфрат) — одне з найзначніших міст-держав Межиріччя в III-ІІ тисячоліттях до нашої ери.
Царство Марі, столицею якого і було це древнє місто, згадувалося в знайдених в Месопотамії глиняних табличках в яких стверджувалося, що Марі було десятим містом, яке люди заснували після Всесвітнього потопу. За традицією Марі належить до розряду великих міст-держав і входить до числа 17-20 найдревніших з них. Марі сприймається як шумеро-аккадський форпост, розміщений у безлюдному степу, на значній відстані від інших великих центрів цієї цивілізації.
Розквіт міста припав на кінець III тисячоліття до нашої ери. Місто кілька разів руйнувалося, захоплювалося різними ворогами, у тому числі своїм знаменитим сусідом — царем Хаммурапі, який віроломно порушив мирний договір і напав на місто, зрівнявши його з землею. Після цього воно перестало існувати.
Назва Написана клинописом 𒈠𒌷𒆠 (ма-рікі)Tinney, Steve; Novotny, Jamie; Robson, Eleanor; Veldhuis, Niek, eds. (2020). "Mari (SN)". Oracc (Open Richly Annotated Cuneiform Corpus). Oracc Steering Committee, назву міста можна простежити до Ітур-Мер, стародавнього божества бурі північної Месопотамії та Сирії, якого вважали божеством-покровителем містаPaul-Alain Beaulieu (20 November 2017). A History of Babylon, 2200 BC - AD 75. John Wiley & Sons. p. 106. ISBN 978-1-119-45907-1. Тму припускають, що оскільки назва міста пишеться ідентично назві бога бурі, то місто Марі було названо на його честь. Ймовірніше тут розташовувався поселення з великим храмом цього божества, поселення вокруг якого перетворилися на місто і державуOldenburg, Ulf (1969). The Conflict between El and Ba'al in Canaanite Religion. Dissertationes ad Historiam Religionum Pertinentes. Vol. 3. Brill, p. 60.
Археологія
Стародавнє місто було знайдене випадково — місцеві жителі повідомили про знахідку кам'яної статуї одному з французьких солдатів, які розміщувалися в період французького мандата на Сирію недалеко від Телль Харірі, — в Абу Кемалі. Це сталося в 1933 році. Розкопки Марі робила французька археологічна експедиція під керівництвом Андре Парро з 1933 року з вісімнадцятирічною перервою під час та після Другої світової війни.
Найважливіше, що було знайдене в Марі — це величезна як на ті часи бібліотека, що складалася приблизно з 23 600 глиняних табличок, з яких зараз опубліковано лише близько чверті (5-6 тисяч). В них містилася різна інформація про історію і повсякденні справи самого царства Марі та інших древніх держав регіону. Біля чверті архівів складають таблички дипломатичного та політичного змісту які дозволяють краще зрозуміти систему васальних відносин та характер дипломатичних зв'язків стародавнього Межиріччя. Також ці документи свідчать про тісні економічні, політичні, культурні та релігійні зв'язки Марі під владою західносемітських династій з Сирією та Північним Ханааном заселених спорідненими племенами. В документах згадуються Бібл, Хацор і Лаїщ.
Найцікавіші археологічні знахідки відносяться до періоду панування західносемістських династій наприкінці XIX — в першій половині XVIII століття до нашої ери. Розкішний царський палац Марі налічував більше 300 кімнат і внутрішніх дворів загальною площею 3,2 гектара. Стіни деяких приміщень були прикрашені фресками. На одній з них зображене коронування царя в присутності богів на тлі міфічного саду який нагадує опис раю в Біблії — дерева охороняються херувимами і зрошуються чотирма потоками, що витікають з одного джерела.
Історія Перше царство Марі було засноване як нове місто десь у 2900 році до н. е. під час ранньодинастичного періоду Шумеру I, створене для контролю водних шляхів торгових шляхів Євфрату, що з'єднували Передню Азію із ШумеромViollet, Pierre-Louis (2007) . Water Engineering in Ancient Civilizations: 5,000 Years of History. IAHR Monographs. Vol. 7. Translated by Holly, Forrest M. CRC Press, p. 36Margueron, Jean-Claude (2003). "Mari and the Syro-Mesopotamian World". In Aruz, Joan; Wallenfels, Ronald (eds.). Art of the First Cities: The Third Millennium B.C. from the Mediterranean to the Indus. Metropolitan Museum of Art, p. 136. Місто було побудоване приблизно за 1-2 км від річки Євфрат для захисту її від повенейViollet 2007, p. 36, і було з'єднане з річкою штучним каналом завдовжки від 7 до 10 км, маршрут якого не визначеноMargueron, Jean-Claude (2013). "The Kingdom of Mari". In Crawford, Harriet (ed.). The Sumerian World. Translated by Crawford, Harriet. Routledge, p. 520.
Було виявлено круглий вал для захисту від затоплення, який містив ділянку довжиною 300 м для садів та приміщень ремісниківMargueron 2003, p. 136, а також оборонний круглий внутрішній вал завтовшки 6,7 м та заввишки від 8 до 10 м, укріплений оборонними вежамиMargueron 2013, p. 520. Інші знахідки включають одну з міських брам, вулицю, що починається в центрі та закінчується біля брам, та житлові будинки. У Марі був центральний курган, але там не було виявлено жодного храму чи палацу. Втім було розкопано велику будівлю (розмірами 32 м x 25 м), яка, ймовірно, мала адміністративну функцію. Вона мала кам'яний фундамент та кімнати завдовжки до 12 м та завширшки 6 мMargueron 2013, p. 522.
Першим відомим царем є шумер Ілшу (після панування невідомих 6 царів), але події його тривалого панування невідомі. Припускають, що саме в його правління відбувалися будівельні роботи в місті. За панування Лімера відбувалася війна з Еблою, але обставини цього маловідомі. Його наступник Шаррум-ітер вирішив боротися за гегемонію над центральною Месопотамії з шумерськими містами, але зазнав поразки у війні проти Кішу. Місто було залишене десь до 2550 року до н. е., наприкінці ранньодинастичного періоду Шумеру II. Припускають, що найімовірніше саме кішський лугаль Месалім після перемоги над Шаррум-ітером захопив й зруйнував МаріCohen, Yoram. Wisdom from the Late Bronze Age. Atlanta: Society of Biblical Literature, 2013, p. 148. ISBN 9781589837546..
Друге царство Ближче до початку ранньодинастичного періоду Шумеру III, до 2500 року до н. е.Akkermans, Peter M. M. G.; Schwartz, Glenn M. (2003). The Archaeology of Syria: From Complex Hunter-Gatherers to Early Urban Societies (c.16,000-300 BC). Cambridge University Press, p. 267, Марі було перебудовано та знову заселеноLiverani, Mario (2013). The Ancient Near East: History, Society and Economy. Routledge, p. 117. Нове місто зберегло багато зовнішніх рис першого міста, включаючи внутрішній вал та брами. Також було збережено зовнішній круглий насип діаметром 1,9 км, що увінчувала стіна завтовшки 2 м, здатна захистити лучників. Нове Марі було ретельно сплановано. Його внутрішня міська структура радикально відрізнялася від попереднього втіленняMargueron 2013, p. 524. Першими були побудовані вулиці, що спускалися від піднесеного центру до воріт, що забезпечували відведення дощової води.
Було потужним і процвітаючим політичним центром. Найдавнішим засвідченим царем є Ікун-Шамаш (його також вважають засновником Другого царства), що проводив активну зовнішню політику у центральній Месопотамії. З часів панування Ансуда починається 100-річна війна з Еблою. Є згадка, що спочатку Ансуд завоював багатьох міст Ебли, включаючи землю БеланLiverani 2013, p. 119. Наступний володар Са'уму завоював землі Раак та Нірум. Але за панування Іштуп-Ішара Марі зазнало поразки від еблаїтського царя Кун-ДамуDolce, Rita (2008). "Ebla before the Achievement of Palace G Culture: An Evaluation of the Early Syrian Archaic Period". In Kühne, Hartmut; Czichon, Rainer Maria; Kreppner, Florian Janoscha (eds.). Proceedings of the 4th International Congress of the Archaeology of the Ancient Near East, 29 March - 3 April 2004, Freie Universität Berlin. Vol. 2. Otto Harrassowitz Verlag, p. 68. Війна відновилася за Іплул-Іля, що скористався ослабленням Ебли, завдавши поразки ворожему правителю Іґріш-Халапу, що був змушений платити данину. Лист про ці успіхи Іплул-Іля згадується у листіMichalowski, Piotr (2003). "The Earliest Scholastic Tradition". In Aruz, Joan; Wallenfels, Ronald (eds.). Art of the First Cities: The Third Millennium B.C. from the Mediterranean to the Indus. Metropolitan Museum of Art., p. 462.
Ні-зі зберігав становище Марі як провідної держави на Середньому ЄвфратіMichalowski 2003, p. 462. Але його наступник Енна-Даган наприкінці панування стикнувся з повстання Іркаб-Даму, малікума Ебли, відя кого в низці військових кампаній зазнав поразок, кульмінацією яких стала поразка у битві біля Терки бл. 2320 року до н. е.Liverani 2013, p. 123. За одним з припущень за царювання Ікун-Ішара марійське військо захопило й сплюндрувало Еблу бл. 2300 року до н. е., але це доволі дискусійноBretschneider, Joachim; Van Vyve, Anne-Sophie; Leuven, Greta Jans (2009). "War of the lords, The Battle of Chronology: Trying to Recognize Historical Iconography in the 3rd Millennium Glyptic Art in seals of Ishqi-Mari and from Beydar". Ugarit-Forschungen. 41. Ugarit-Verlag, p. 7. Можливо Марі в союз із Саргоном, володарем Аккаду, брало участь в успішній кампанії проти Ебли. Також є версія, що спочатку Саргон знищив Друге царство Марі, а потім Еблу. Втім є припущення, що завоювання Марі Аккадом відбулося бл. 2265 року до н. е.Astour, Michael C. (2002). "A Reconstruction of the History of Ebla (Part 2)". In Gordon, Cyrus Herzl; Rendsburg, Gary (eds.). Eblaitica: Essays on the Ebla Archives and Eblaite Language. Vol. 4. Eisenbrauns, p. 75 Ймовірно Ішкі-Марі був останнім правителем цього періоду.
Третє царство Марі була залишена протягом двох поколінь, перш ніж її відновив аккадський цар МаніштушуAstour 2002, p. 71. Для управління містом було призначено шакканакку (військовий намісник). Аккад здійснював прямий контроль над містом, що підтверджується призначенням Нарам-Суеном, царем Аккаду, двох своїх доньок на жрецькі посади в містіAstour 2002, p. 64. Першим шаканаку став Ідідіш, якого було призначено бл. 2266 року до н. е.Leick, Gwendolyn (2002). Who's Who in the Ancient Near East. Routledge, p. 77 Згідно зі списками, Ідідіш правив 60 років, а його наступником став його син Шу-Даган, що зробило посаду спадковою. Це стало можливим через послаблення Аккадської імперіїLeick 2002, p. 152. Вже третій шаканаку Ішме-Даган повстав проти аккадського царя Шаркалішаррі, за якого почався швидкий розпад імперіїBryce, Trevor (2009). The Routledge Handbook of the Peoples and Places of Ancient Western Asia. Routledge, p. xli.
Звільнившись від влади Аккади, Марі втім за панування Іштуп-Ілума вимушена була визнати владу Другої династії Лагаша. Це забезпечило захист від інших держав Месопотамії. Але вже Ішгум-Адду звільнився від залежності з боку Лагашу. Марі за панування Апілкіна визнала номінальну зверхність Третьої династії УруBryce, Trevor (2014). Ancient Syria: A Three Thousand Year History. Oxford University Press, p. 18. Втім з бл. 2090 року до н. е. почалася боротьба за владу, в яку активно втручалися правителі Уру з метою посилення впливу на Марі. Стабілізація ситуації та нове посилення Марі відбулося за панування Тура-Даган.