Венеці́йська комі́сія, або Венеціа́нська комі́сія — дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, що складається з незалежних експертів у галузі конституційного права. Він був створений у 1990 році після падіння Берлінської стіни, у час нагальної потреби в конституційній допомозі в Центральній та Східній Європі. Офіційна назва — Європе́йська комі́сія за демокра́тію че́рез пра́во.

Комісія є форумом, у ході якого країни можуть обмінюватися інформацією, вчитися один у одного, обговорювати ідеї та проєкти, пов'язані з конституційними питаннями.

Історія Ідея створення Комісії за демократію через право як групи експертів з конституційного права належала тодішньому міністру громадської політики Італії Антоніо Маріо Ла Перґолі.Venice Commission - Durr 2010 Вибір такої назви ґрунтувався на теорії Ла Перґоли, яка стверджувала, що стійкі демократії можуть бути побудовані лише в конституційних рамках, заснованих на верховенстві права.

Офіційну пропозицію щодо створення комісії зробив міністр закордонних справ Італії Джанні Де Мікеліс, який запросив інших міністрів закордонних справ Ради Європи на Конференцію зі створення Європейської комісії за демократію через право, що проходила у Фонді Джорджо Чіні в Сан-Джорджо-Маджоре, Венеція, з 31 березня по 1 квітня 1989 року. На цій зустрічі міністри закордонних справ та юстиції знову зустрілися з представниками конституційних судів 21 країни Ради Європи.

Комітет міністрів, прагнучи допомогти країнам Центральної та Східної Європи, схвалив створення Комісії як часткову угоду на сесії у Венеції 19-20 січня 1990 року. Міністри закордонних справ та юстиції Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Німецької Демократичної Республіки, Румунії, Радянського Союзу та Югославії також брали участь у цьому засіданні як спостерігачі.

10 травня 1990 року міністри з 18 країн (Австрії, Бельгії, Кіпру, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Мальти, Норвегії, Португалії, Сан-Марино, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Туреччини) Ради Європи ухвалили статут Комісії.

Члени Членами є «старші науковці, зокрема в галузі конституційного або міжнародного права, судді верховних або конституційних судів або члени національних парламентів». Діючи від імені Комісії в особистій якості, члени призначаються країнами-учасницями на чотири роки. До складу нинішніх та колишніх членів, серед інших відомих науковців та суддів, входять: Уго Міфсуд Боннічі (професор права та колишній президент Мальти), (канцлер Паризького університету, колишній член Конституційної ради), (голова Конституційного суду Австрії), (колишній суддя Конституційного суду Німеччини), Жан Ерік Гельгезен (професор Університету Осло) Ганна Сухоцька (колишній прем'єр-міністр Польщі, професор Познанського університету ім. Міцкевича та завідувач кафедри конституційного права), (старший лектор Університету Йоганна Вольфґанґа Ґете (Німеччина), колишній президент Парламенту Швейцарії), Клемен Яклич (лектор із права в Гарвардській школі права), Джеффрі Джовелл (професор права та колишній декан Університетського коледжу Лондона), Євген Танчев (президент Конституційного суду Болгарії), Каарло Туорі (професор юриспруденції Університету Гельсінкі), Пієтер Ван Дійк (державний секретар, голова комітету з конституційного права, колишній суддя Європейського суду з прав людини), (професор Університету Антверпена).

Президенти Антоніо Маріо Ла Перґола був першим президентом Венеційської комісії. Ян Ерік Гельґесен, професор Університету Осло, був президентом Комісії протягом кількох років, до 2009 року, а згодом став першим віце-президентом. З грудня 2009 року по грудень 2021 року посаду президента обіймав Джанні Букіккіо. Клер Базі-Малорі обіймає посаду президента з грудня 2021 року.

Сімона Ґраната-Менґіні є чинним директором, секретарем Комісії. Секретар очолює секретаріат Комісії в штаб-квартирі Ради Європи у Страсбурзі.

Головною функцією Комісії є надання конституційної допомоги державам-членам. Ця допомога переважно надається у формі висновків. Ці висновки стосуються проєктів конституцій або конституційних поправок, або інших чинних проєктів чи законодавчих актів. Висновки Венеційської комісії щодо конкретних країн охоплюють широкий спектр тем: систему стримувань і противаг, взаємовідносини між різними гілками влади, територіальну організацію держав, принципи верховенства права, основні права та свободи, організацію органів конституційного правосуддя, управління судовою системою та прокуратурою, статус та повноваження омбудсменів, реформи виборчої системи, регулювання діяльності політичних партій та референдумів тощо. На запит конституційного суду або Європейського суду з прав людини Комісія також може надавати короткі висновки amicus curiae з порівняльних питань конституційного та міжнародного права, пов'язаних зі справою, що розглядається.

Запити на висновки надходять від держав-учасниць та статутних органів Ради Європи або міжнародних організацій чи органів, що беруть участь у роботі Венеційської комісії. Висновки, прийняті Комісією, не є обов'язковими для виконання, але здебільшого дотримуються державами-членами.

Члени комісії від України

Чинні Сергій Головатий

Колишні Сергій Ківалов Володимир Пилипенко — заступник Ставнійчук Марина

Експерти від України Сергій Кальченко

Демократичні інституції та основоположні права Мета допомоги, що надається Венеційською комісією, полягає в тому, щоб забезпечити повний, точний та об'єктивний аналіз сумісності законів та конституційних положень з європейськими та міжнародними стандартами, а також практичності та життєздатності рішень, передбачених відповідними державами.

Метод роботи Метод роботи, який застосовує Комісія під час надання висновків, полягає у призначенні робочої групи доповідачів (переважно з числа своїх членів), яка консультує національні органи влади у підготовці відповідного закону. Після обговорень з національними органами влади та зацікавленими сторонами в країні робоча група готує проєкт висновку щодо того, чи відповідає законодавчий текст демократичним стандартам у його галузі, та про те, як його вдосконалити на основі спільного досвіду. Проєкт висновку обговорюється та приймається Венеційською комісією на пленарному засіданні, зазвичай у присутності представників цієї країни. Після прийняття висновок стає публічним та надсилається органу, що подає запит.

Недирективний підхід Хоча її думки загалом відображені в прийнятому законодавстві, Венеційська комісія не нав'язує свої рішення, а застосовує недирективний підхід, заснований на діалозі. З цієї причини робоча група, як правило, відвідує відповідну країну та зустрічається з різними політичними діячами, залученими до цього питання, щоб забезпечити максимально об'єктивне бачення ситуації.

Вирішення конфліктів шляхом надання юридичної консультації Політична угода, що врегулює конфлікт, повинна бути підкріплена життєздатним правовим текстом. Угода щодо правового тексту також може сприяти політичному вирішенню. З цієї причини Венеційська комісія приділяє особливу увагу країнам, які переживають або пережили етнополітичні конфлікти. У цьому контексті, на прохання Європейської Унії, Венеційська комісія відіграла важливу роль у розробці та тлумаченні конституційного права Боснії і Герцеговини, Північної Македонії, Сербії та Чорногорії, а також Косово. Вона також брала участь у зусиллях щодо врегулювання конфліктів щодо статусу Абхазії та Південної Осетії в Грузії та Придністров'я в Молдові.

Комісія готує висновки, ініціює дослідження та організовує конференції, зокрема, з питань:

Конституційна реформа Надзвичайні повноваження Федералізм та регіоналізм Питання міжнародного права Служби внутрішньої безпеки та збройні сили Захист основних прав, включаючи свободу віросповідання, свободу зібрань та об'єднань Захист меншин та заборона дискримінації Функціонування парламентів та судової влади

Вибори, референдуми та політичні партії Роботою Комісії у сфері виборів, референдумів та політичних партій керує Рада з демократичних виборів (РДВ). РДВ є унікальним тристороннім органом, що складається з представників Венеційської комісії, Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) та Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи. Метою Ради з демократичних виборів є забезпечення співпраці у виборчій сфері між Венеційською комісією як юридичним органом та Парламентською асамблеєю та Конгресом Ради Європи як політичними органами з метою просування спільних європейських цінностей у сфері виборів – принципів європейської виборчої спадщини.

Комісія визначає та розробляє стандарти у сфері виборів шляхом:

Кодекси належної практики щодо виборів, референдумів та політичних партій Висновки – здебільшого спільні з ОБСЄ/БДІПЛ – щодо виборчого законодавства Юридичні консультації місіям ПАРЄ зі спостереження за виборами База даних виборчого законодавства "Vota"

Конституційне та звичайне правосуддя Ще один напрямок діяльності Комісії включає співпрацю з конституційними судами та еквівалентними органами. З моменту свого створення Венеційська комісія усвідомлювала, що недостатньо просто допомагати державам у прийнятті демократичних конституцій, а й те, що ці тексти мають бути впроваджені на практиці. Ключовими гравцями в цій галузі є конституційні суди та еквівалентні органи, що здійснюють конституційну юрисдикцію.

Співпраця з Конституційними судами, звичайними судами та омбудсменами здійснюється шляхом:

Висновки щодо та для Конституційних судів, звичайних судів та для Омбудсменів (включаючи висновки amicus curiae) Ключова конституційна судова практика – електронний бюлетень та база даних CODICES Регіональна співпраця з асоціаціями судів Всесвітня конференція з конституційного правосуддя Семінари та конференції з Конституційними судами Венеційський форум – консультації та обмін між конституційними судами Спільна рада з питань конституційного правосуддя (представники судів та члени Комісії)

Транснаціональні дослідження, звіти та семінари Хоча більшість роботи Комісії стосується конкретної країни, Комісія також готує, з власної ініціативи та на запит статутних органів, таких як Парламентська Асамблея Ради Європи, дослідження та звіти, що стосуються тем загального інтересу в державах-членах та державах-спостерігачах. Транснаціональні теми також висвітлюються на семінарах Unidem (Університет демократії) та публікуються у збірці «Наука та техніка демократії».

Порівняльні дослідження та звіти Порівняльні дослідження з тем, пов'язаних з функціонуванням демократії, пропонують початкові огляди законодавства в різних країнах. Такий порівняльний підхід дозволяє визначити конституційні цінності, спільні для всієї Європи, та, де це доречно, будь-які слабкі місця. Третій етап – це гармонізація, на якій на основі рекомендацій Комісії відповідні принципи включаються до законодавства тих країн, де вони ще не встановлені.

Європейська інтеграція У червні 2022 року Європейська Унія звернулася до держав-кандидаток УкраїниOpinion on the EU membership application by Ukraine, МолдовиOpinion on the EU membership application by Moldova та ГрузіїOpinion on the EU membership application by Georgia з проханням впровадити різні реформи, запропоновані Венеційською комісією, для вступу.

Позиції

Богохульство У 2009 році Венеційська комісія привернула увагу мас-медіа своєю думкою, що «богохульство не повинно бути незаконним».

Польща

Передумови та коріння відступу від демократії