Спецгрупи НКВС — спеціальні загони, створені НКВС для боротьби з національно-визвольними рухами переважно на територіях, анексованих СРСР перед німецько-радянською війною, зокрема з ОУН та УПА в Україні (переважно Західній), а також у країнах Балтії проти «лісових братів» та на території Білорусі проти «чорних котів»Білоруські «чорні коти» // Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик «Персонал плюс», № 43 (448) 26 жовтня — 1 листопада 2011 року. Відомі також як «агентурно-бойові групи (АБГ) НКВС–МВС–НКДБ–МДБ»Патер І. Г. БОРОТЬБА КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ З УКРАЇНСЬКИМ ВИЗВОЛЬНИМ РУХОМ (40-ві–50-ті РОКИ XX СТ.) , / Вісник Львівської комерційної академії. — 2010. — Вип. 9. — (Серія — ГУМАНІТАРНІ НАУКИ), легендовані групи, «лжебоївки УПА», «переодягнені енкаведисти».
Після реорганізації НКВС спецгрупи діяли також у структурах НКДБ, МВС та МДБ.
Спецгрупи НКВС на території УРСР діяли впродовж десяти років у період з 1944 по 1953 рокиБілас. Упирі та перевертні в офіційних документах // Шлях перемоги. — 1993. -2 жовтня.. За цей проміжок часу жертвами їхньої діяльності стали тисячі громадян, котрі були взяті до полону, заарештовані та вбиті членами цих спецзагонів НКВС.
Передісторія
Рухаючись під час радянсько-німецького протистояння на захід, Червона армія відвойовувала у вермахту територію України, в тому числі анексовану СРСР та приєднану до УРСР після початку Другої світової війни, на якій радянське керівництво отримало спротив значної частини місцевого населення, в тому числі організованого в підрозділи УПА та в підпільну мережу ОУН. Реагуючи на ситуацію, у березні 1944 року для боротьби з українським національно-визвольним рухом у Рівному створено оперативний штаб НКВС.
У 1944—1945 роках керівництво СРСР спочатку недооцінило масштабів визвольного руху в Україні та помилково вважало, що зможе легко впоратися з повстанцями та підпільниками до котроїсь зі «святкових дат» календаря, за допомогою переважно військових та військово-чекістських операцій. Однак швидко переконались у безперспективності такого підходу. Підрозділи УПА намагалися діяти партизанськими методами, уникаючи відкритих боїв із переважними силами ворога, а з другої половини 1945 року за вказівкою командування УПА, великі підрозділи Української повстанської армії були переформовані у добре згуртовані та озброєні дрібніші, з дислокацією у лісових масивах, крім того, додатково у сільській місцевості створено розгалужену мережу підпільних «боївок» по 10-15 чоловік у кожнійВійна після війни , професор, доктор історичних наук Юрій Шаповал, журнал «Воєнна історія» #5-6 за 2002 рік. У результаті радянські карально-репресивні органи вдалися до широкого використання цілого спектра спеціальних засобів хімічного, бактеріологічного й технологічного (наприклад, засоби спецзв'язку «Тривога», «Метео») впливу та спеціальних заходів: використання службово-розшукових собак, компрометація повстанців та підпільників. До таких заходів належить і створення спецгруп НКВС та спецзагонів НКВС, котрі діяли під виглядом відділу УПА, боївки СБ ОУН проти загонів повстанців, боївок підпільників та місцевого населення.Діяльність спецгрупи НКВД чекає детальнішого дослідження, — історик , Zaxid.net, 18 лютого 2011
Радянські спецслужби використовували метод переодягання та маскування для боротьби з повстанським рухом як задовго до Другої світової війни, так і після неї. За даними доктора історичних наук та керівника кафедри історії спецслужб Національної академії СБУ Дмитра Вєдєнєєва, ще на початку 20-х років XX століття органи ВЧК під керівництвом Фелікса Дзержинського створювали так звані «лжебандитські формування». Так, наприклад, кіннотники Григорія Котовського імітували кубанську донську бригаду Фролова. Засновник СРСР та лідер більшовизму Володимир Ленін видавав вказівки вбивати заможних людей від виглядом «зелених» та провести військові акції на території Латвії та Естонії під виглядом загонів Балаховича.Г. П. Хомизури. В. И. Ленин о терроре (Теория и практика) (Цитаты без комментариев)
Востаннє за часів існування СРСР КДБ СРСР застосовував такі методи в період війни в Афганістані 1979—1989 років, коли створювались «лжебанди» з перевербованих афганських моджахедів та співробітників афганської служби держбезпеки.
Діяльність спецгруп НКВД представляли собою класичні операції під фальшивим прапором.
Правова база, керівництво та документи
Від самого початку свого існування діяльність спецгруп НКВС мала протизаконний характер, вона не була передбачена законом, а лише регламентувалася відомчими розпорядчими документами та листами; за допомогою компромату до діяльності спецгруп НКВС залучали осіб, що раніше вчинили злочини проти населення.
У травні 1945 року тодішній перший секретар ЦК КП(б)У Микита Хрущов під час виступу на нараді секретарів обкомів, начальників управлінь НКДБ і НКВС західних областей УРСР заявив:
Підпорядковувалися спецгрупи НКВС Головному управлінню боротьби з бандитизмом НКВС.
Діяльність спецгруп НКВС та, з 1946 року, спецгруп МДБ керувалася з центрального апарату в Москві, звідки надходили накази та інструкції, туди ж направлялися звіти про діяльність спецгруп та захоплені ними документи. Як стверджує доктор історичних наук Георгій Папакін,
Більшість архівних матеріалів про діяльність спецгруп НКВС-МДБ, що діяли під виглядом українських повстанців, були знищені в архівах КДБ в 1990 році. За словами Богдана ГориняНРУ опублікував методичну інструкцію МГБ про дискредитацію ОУН 1949 року, Zaxid.net, 18 лютого 2011 року:
11 червня 1993 року заступник начальника архіву Служби безпеки України Вижак заявляв:
У 2014 році колишній керівник архіву СБУ Сергій Богунов заявив, що більшість документальних свідчень таки було знищено, але не всі. Деякі документи все ж були віднайдені та оприлюднені. На сьогодні знайдено кілька десятків документів. Знайдено завдяки тому, що вони не зберігалися централізовано, а були розпорошені різними фондами Галузевого державного архіву СБУ й обласних управлінь СБУ, Центрального державного архіву громадських організацій (колишній архів Інституту історії партії при ЦК Компартії України) й обласними архівами.
Це, зокрема, рапорт начальника відділення УНКВС Тернопільської області майора держбезпеки Соколова від 3 січня 1946 року генерал-майорові про діяльність організованої з колишніх націоналістів та очолюваної ним спецгрупи НКВС, що діяла під виглядом УПА від січня 1945 року по зиму 1946 року (надалі в тексті — рапорт)Державний архів Російської Федерації (надалі в тексті — ДАРФ), ф. 9478, оп. 1, спр. 487, арк. 212—223Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Книга 2, с. 435—447. Київ, 1994, лист під грифом «цілком таємно» за № 8/156451 «Повідомлення про організацію та результати роботи спеціальних груп для боротьби з оунівським бандитизмом у західних областях України» (надалі в тексті — лист), котрого 26 липня 1945 року тодішній народний комісар НКВС УРСР Василь Рясной направив з Києва до Москви народному комісарові внутрішніх справ СРСР Лаврентію Берії, оприлюднений Іваном Біласом, доповідна записка № 4/001345 військового прокурора військ МВД Українського округу Г. Кошарського «Про факти брутального порушення радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МДБ» (, надалі в тексті — доповідна) на ім'я Микити Хрущова від 15 лютого 1949 рокуЦентральний державний архів громадських об'єднань України (надалі в тексті — ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 16, спр. 68, арк. 9-17, доповідна записка під грифом «цілком таємно» Міністерства державної безпеки УРСР «Про використання спеціальних агентурно-бойових груп з ліквідації підпілля ОУН і його збройних банд у західних областях Української РСР» (, надалі в тексті — записка) від 25 вересня 1949 року, направлена з Києва до Львова тодішньому начальнику Управління МДБ по Львівській області Майструку (аналогічні записки були надіслані до всіх областей УРСР, в яких велася національно-визвольна боротьба українського народу) як інструкція з виконання наказу МДБ СРСР № 00207 від 22 квітня 1947 року про ліквідацію українського національно-визвольного підпілля, оприлюднена Народним Рухом України в книзі «Окупанти без маски. Документ з архіву КГБ УРСР» в 2010 році.
Вербування повстанців та підпільників
Підготовку до вербування українських повстанців та підпільників радянське керівництво розпочало з ідеологічної обробки та пропаганди, аби посіяти серед населення недовіру до ОУН та УПА, а серед повстанців — сумнів у можливості успішного спротиву комуністичному режимові. Ще в лютому 1944 року Постановою Політбюро ЦК КП(б)У від імені Президії Верховної Ради УРСР і Ради Народних Комісарів УРСР був затверджений текст звернення до вояків УПА та населення західноукраїнських земельЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 757, арк. 13-14, в котрому воякам УПА було обіцяно «цілковите прощення їхньої тяжкої помилки, їхніх минулих провин перед Батьківщиною», якщо вони добровільно перейдуть на бік радянської влади, «зречуться всякої боротьби та ворожих виступів проти Червоної Армії…»ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 757, арк. 23. Текст надрукували у вигляді листівок та розкидали з літаків над територією Західної України, а також над Житомирською, Вінницькою і Кам'янець-Подільською областями, котрі всі на той момент іще перебували під німецькою окупацією. Такі ж звернення до населення західних областей України приймалися ще декілька разів: у кінці листопада 1944 року — з нагоди звільнення від нацистів усіх українських земель, в травні 1945 року — з приводу перемоги над Німеччиною, в лютому 1946 року — після виборів до Верховної Ради УРСР. У кожному з цих звернень радянська влада обіцяла населенню, що помилує всіх тих учасників визвольної боротьби, хто «щиросердно покається в своїх злочинах» і буде чесно працювати. Але насправді ті, хто повірив цим обіцянкам і прийшли з повинною, все одно потрапляли до таборів, а ті з них, хто погоджувався співпрацювати з карально-репресивними органами СРСР, використовувалися як агенти, провокатори, бойовики, а пізніше створювали з участю завербованих агентів спеціальні загони НКВС та МДБ.
З довідки від 26 квітня 1945 року під грифом «Цілком таємно» відповідального працівника НКВС УРСР Задої щодо використання каральними органами СРСР у боротьбі проти українського підпілля колишніх оунівцівДАРФ, ф. 9478, оп. 1, спр. 487, арк. 206Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Книга 2, с. 459—460. Київ, 1994: «бандити призовного віку, що з'явилися з повинною, після їх опитування про банди, оунівське підпілля, направляються до військкоматів для направлення до Червоної Армії, особи непризовного віку, після відповідної їхньої політичної обробки, направляються за місцем проживання із узяттям на оперативний облік у райвідділах НКВС. З числа бандитів, що з'явилися з повинною, створені бойові групи, а особи, котрі з'явились до органів НКВС і про їхню явку до нас невідомо їх оточенню, вербуються як агенти. Трапляються випадки, коли бандити, що з'явилися з повинною, на допитах поводяться нещиро — піддаються арешту.»
За участь у спецгрупах НКВС, захопленим до полону підпільникам ОУН та бійцям УПА представники НКВС також обіцяли амністію або не притягувати до кримінальної відповідальності за колишню антирадянську діяльність у формуваннях ОУН чи УПА та повернення до рідних домівок висланих радянською владою у віддалені райони СРСР (Сибір) родичів, яких радянська влада зазвичай депортувала у віддалені райони СРСР як родичів підпільників ОУН та вояків УПА; їм також виплачували гроші. Як згадував у своїх мемуарах під назвою «За східнім обрієм (Спомини про пережите)» Данило Шумук, у Києві, в обласному управлінні НКВС за адресою Короленка, 18, співробітники спецслужби вербували його, затриманого за підозрою в повстанській діяльності, обіцяючи, в разі співпраці, спалити протокол затримання та відпустити, а в разі відмови погрожували репресіями щодо його дітей. Потім піддали тортурам, наприклад: