У́ряд — орган виконавчої влади в державі (зазвичай найвищий виконавчий орган). Його очолює голова держави (президент, монарх) або прем'єр-міністр (голова уряду, канцлер, голова ради або кабінету міністрів).
Ефективна держава повинна мати два атрибути: владу і законність. Владою є здатність переконувати, змушувати та розпоряджатись. Усі уряди зазвичай використовують деякі форми фізичного примусу при реалізації своєї влади, наприклад, тюремне ув'язнення, вигнання чи погроза. Легітимність є атрибутом, який спонукає людей підкорятися владі. Легітимність досягається за рахунок придбання та застосування сили відповідно до встановлених принципів і норм.
Дедалі більшого резонансу набуває модель електронного уряду як складової частини електронного урядування. Елементи електронного уряду на даний час існують у більшості країн Європи, США, Канаді Австралії, Новій Зеландії, та інших.
Гілки влади У сучасній політичній теорії, владу розділяють на три основні гілки або влади: законодавча влада (влада приймає закони), виконавча влада (влада реалізовує та організовує дотримання законів) і судова влада (влада судить і карає порушників закону). У демократичних країнах висунення та обрання влади є правом громадян, або безпосередньо (прямим загальним голосуванням) або опосередковано (через виборчі дільниці або списки членів політичних партій за пропорційного представництва).
До традиційних форм правління до недавнього часу відносилась, монархія і олігархія, ці повноваження були зосереджені в руках представників або однієї людини або невеликої групи людей. Одним з нововведень демократії є поділ влади на три гілки влади, які діють незалежно один від одного в системі стримувань і противаг один з одним. Такий поділ запобігає надмірній концентрації влади авторитарним або деспотичним чином людиною або групою людей.
Принципи формування уряду в різних країнах
У президентських республіках виконавчу владу очолює президент. У країнах із парламентарною формою державного правління, а також у частині республік зі змішаною формою глава держави не входить до системи органів виконавчої влади. Однак він має повноваження, що стосуються сфери виконавчої влади. Стосовно ряду країн зі змішаною формою державного правління (Польща, Росія, Румунія, Франція тощо), то в них існує так званий дуалізм виконавчої влади.
Парламентська і змішана формами правління Конституції держав із парламентською і змішаною формами правління передбачають дві процедури формування урядів. Ці процедури складаються із певних спільних дій парламенту і глави держави при утворенні уряду. Однак зміст цих дій відрізняється.
Перша процедура
Ця процедура бере початок у Великій Британії та довгий час була майже загальноприйнятою, з модифікаціями для цих країн. За цією процедурою глава держави формально на свій розсуд призначає прем'єр-міністра та за пропозицією останнього — інших членів уряду. Парламент на це призначення не впливає. Уряд діє доти, поки парламент не проголосує проти принципово важливого питання, запропонованого урядом, або прийме окрему резолюцію про недовіру уряду. І хоч уряд може продовжувати свою роботу, проте на практиці він йде у відставку, бо його дії будуть паралізовані через парламентську обструкцію.
У ряді країн є необхідність одержання урядом інвеститури (надання повноважень передбачених конституцією) у парламенті. Для цього глава уряду, призначений главою держави, має представити парламенту склад уряду або подати урядову програму, чи зробити це разом з урядом. Якщо парламент схвалить запропоноване, уряд отримує інвеституру.
Друга процедура
При цій процедурі роль парламенту при формуванні уряду є визначальною, починаючи вже з початкової стадії. У деяких країнах, наприклад у ФРН, парламент може не підтримати запропоновану главою держави кандидатуру на керівника уряду. Тоді парламент за відповідною процедурою сам формує уряд.
В інших країнах такого типу висунення й узгодження кандидатур на урядові посади залежить тільки від політичних партій та їхніх парламентських фракцій. Як правило на посаду прем'єр-міністра висувається лідер партії парламентської більшості, або за погодженням між партіями-членами коаліції — лідер однієї з цих партій. Тільки у випадку, коли жодна з політичних партій не має більшості у парламенті, роль глави держави бути вирішальною. Існування уряду залежать від парламентської більшості.
Президентська форма правління У країнах із президентською формою правління, наприклад США, застосовується так званий позапарламентський спосіб формування урядів. Особливістю «класичної» президентської республіки є те, що повноваження глави держави та глави кабінету суміжні й знаходяться в руках президента, а посада прем'єр-міністра відсутня. Парламент не бере безпосередньої участі у процесі формування кабінету або його участь у цьому плані обмежена.
Структура уряду Уряд складається з членів уряду (міністрів) і очолюється главою держави (королем, президентом) або прем'єр-міністром (головою уряду, канцлером, головою ради або кабінету міністрів). У федеральних державах існує центральний (федеральний) уряд і уряди державних утворень, що входять до складу федерації.
Уряд може мати різні назви: Кабінет міністрів (Україна), Кабінет (Великобританія), Державна рада (Китай), Уряд (Росія), Рада народних комісарів та Рада Міністрів (СРСР), адміністративна рада (КНДР), федеральний уряд (Німеччина) тощо. У федеративних державах існує центральний (федеральний) уряд і уряди державних утворень, що входять до складу федерації.
Коаліційний уряд — уряд, створений з представників декількох партій. Як правило, він функціонує на основі коаліційної угоди.
Внутрішня організація
Незалежно від функцій уряду, внутрішню організацію держави можна розділити на: Унітарну державу в чистому вигляді без внутрішнього адміністративного поділу, з державної влади є лише уряд; Централізовану унітарну державу: розділена на адміністративні райони, в яких керівники призначаються урядом в односторонньому порядку; Деволюцію, яка передбачає поступову централізацію багатьох адміністративних повноважень у регіонах, які будуть обрані, і демократичне самоврядування; держава стає квазі-Федерацією, в якій центральний уряд як і раніше зберігає привілеї й можливість реорганізації державного устрою, в залежності від ступеня децентралізації регіонів держави де-факто можна віднести навіть федеральні землі; федеративна держава, держава з суверенних і автономних утворень, що формуються шляхом виділення деяких своїх функцій і повноважень центрального уряду для формування союзу, держав чи організацій, які об'єднуються у федерації й втрачають право на відділення; Конфедерація, з'єднання двох або більше суверенних і незалежних держав чи організацій, які пожертвували частиною своїх функцій і повноважень центрального уряду, на відміну від федеральних держав, члени конфедерації часто зберігають за собою право на відділення і мають більший ступінь суверенітету.
Функції уряду Як вищий орган виконавчої влади уряд здійснює діяльність, направлену на виконання законів і оперативне управління державними справами, керує державним апаратом, здійснює законодавчу діяльність (як правило прийняття підзаконних актів), виконання бюджету, участь у зовнішній політиці. Важливим завданням уряду є забезпечення порядку у суспільстві та охорона прав громадян. В умовах демократії уряд повинен виражати загальні (загальнонаціональні) інтереси, а не приватні, корпоративні або регіональні.
Уряд в Україні Уряд в Україні — Кабінет міністрів України. Голова Уряду в Україні має назву — Прем'єр-міністр України. з 17 липня 2025 року Прем'єр-міністром України призначено Юлію Свириденко.
Влада Під урядом також часто розуміють державну владу в цілому, або як сукупність декількох гілок державної влади, включаючи виконавчу, законодавчу і судову, або сукупність за територіальним принципом — муніципальний, регіональний, федеральний рівні влади. Таке тлумачення тісно пов'язано з поняттям «суверен» — людина або група осіб, що володіє верховною владою в державі, а також з практикою Вестмінстерської системи, коли виконавча і законодавча (а в деяких питаннях і судова) влада де-факто належить членам парламенту, який є суверенним. Див, наприклад, Федеральний уряд США.
Види урядів
Коаліційний уряд Коаліційний уряд — уряд за багатопартійної парламентської системи управління, утворений кількома політичними партіями. Найчастіше створюється для отримання абсолютної більшості в парламенті. Крім того, коаліції можуть створюватися також у період надзвичайних обставин (економічних або зовнішньополітичних, таких як війна) для більшої координації управління, наприклад, у сучасній Північній Ірландії.
Коаліційний уряд також може включати в себе всі партії, представлені в парламенті (уряд національної єдності) або найбільші політичні сили (велика коаліція). Коаліції більш поширені у країнах із пропорційною системою голосування, що дає більше місць у парламенті дрібним партіям, ніж мажоритарна.
Коаліційні кабінети найбільш поширені у країнах Скандинавії та Бенілюксу, Німеччини, Ізраїлі, Італії. Крім того, Федеральна рада Швейцарії складається із представників основних політичних сил. Коаліції, що складаються з небагатьох партій, серед європейських країн найбільш поширені в Німеччині, де традиційно блок ХДС / ХСС утворює коаліцію з ВДП (при владі з 2009), а СДПН із ВДП або «Зеленими» (хоча в 1966—1969 і 2005-2009 діяла велика коаліція ХДС і СДПН) та Ірландії.
Уряд меншості Уряд меншини — термін, що позначає в багатопартійній парламентській системі управління уряд, партії, що входять до його складу, не мають абсолютної більшості місць у парламенті. Недоліком цієї системи є можливість частого винесення вотуму недовіри уряду. Дана ситуація долається утворенням коаліційного уряду.
Найбільш уряди меншості поширені у країнах Вестмінстерської системи, так, у Канаді, коли жодна партія не отримує більшості, найбільша за кількістю місць партія формує уряд меншості при парламентській підтримці малих сил. У Великій Британії, однак, після виборів 1974 року, на яких жодна партія не отримала більшості, були призначені нові вибори, що дали можливість утворення уряду більшості. Незважаючи на це, з 2007 по 2011 рік у Шотландії Шотландська національна партія очолювала уряд меншості через неможливість сформувати коаліцію в парламенті, хоча в Уельсі за підсумками виборів того ж року був сформований коаліційний кабінет у складі лейбористів та Партії Уельсу.
Уряд більшості Уряд більшості — термін, що означає при багатопартійній парламентській системі уряд, утворений однією політичною партією, яка має абсолютну більшість у парламенті.
Найчастіше такий уряд зустрічається при двопартійній системі, зокрема, при Вестмінстерській системі у Великій Британії, на Мальті, в англомовних країнах Вест-Індії. Фактично уряд більшості формується і при стійкій коаліції двох чи більше партій, так, в Австралії між Ліберальною партією та Національною партією на федеральному рівні.
Уряд національної єдності Уряд національної єдності (також Національний уряд) — за багатопартійної парламентської системи управління коаліційний уряд, сформований за участю більшості політичних партій. Найчастіше утворюються в кризові періоди (під час воєн, економічних проблем або запобігання розколу країни).
Так, уряди національної єдності діяли у Великобританії в 1931–1945 роках (сформовані консерваторами, лібералами та частиною лейбористів під час Великої депресії та Другої світової війни), в Канаді в період Першої світової війни під керівництвом Роберта Лейрда Бордена (хоча без участі частини опозиційних лібералів), в Ізраїлі у період Шестиденної війни, в Кенії з 2008 для розв'язання політичної кризи, викликаної результатами президентських виборів, у США в період Громадянської війни в 1864–1868 як Партія Національного Союзу, керована Авраамом Лінкольном.
Уряд у вигнанні