Сильвестр Теодорович Лепкий (літературні псевдоніми: Марко Мурава, Борислав Борис, Василишин, Лепкий Борис; 31 грудня 1845,  містечко Куликів, нині смт Жовківського району Львівської області — 5 червня 1901, с. Жуків, нині Бережанського району Тернопільської області) — український письменник, священник УГКЦ, громадсько-політичний, культурний діяч. Батько Богдана, Миколи та Левка Лепких.

Життєпис

Батько — Теодор Лепкий, син Миколи — працював, зокрема, вчителем тривіальної школи в Куликові. Мати — Євлампія Метелля, донька Семена Метеллі. Вуйко — парох Куликова, о. Йосип Метелля, охрестив новонародженого Сильвестра.Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого… С. 77. Від 1852 р. жив у містечку Золотниках (нині — Теребовлянський район).

Закінчив школу в Бучачі.Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина… — С. 253 Навчався в Бережанській гімназії. Закінчив Львівську духовну семінарію (1871)(за іншими даними Львівський університет: класична філологія і теологія). В цьому році і отримав сан священника.

Працював священником у селах Львівщини і Тернопільщини. З 1879 року був парохом села Поручина, а з 1891 року — села Жукова, що на Бережанщині.

Брав участь у роботі русько-української радикальної партії і в інших українських товариств і організацій. Був головою громадського самоврядування, «Селянська рада» у Бережанах. Брав участь в організації і роботі товариств «Просвіта» і «Січ» а також аматорських народних театрів.

Виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, писав українською, польською, німецькою мовами, брав участь у виданні часопису «Правда», друкувався в «Ділі», «Зорі», «Буковині», антології «Акорди». Писав популярні книжечки та театральні п'єси для «Просвіти» і аматорських театрів. Брав участь у підготовці шкільних підручників, був головою «Селянської ради». У Львові виходять його книжечки «Опир» (1897), «Історія читальні в Жукові» (1900), оповідання «Горить» (1901 р.).

Перший з галичан почав перекладати твори Шекспіра з оригіналу українською мовою. Був лауреатом премії імені Стефана Дубравського.

У 1903 році за редакцією його сина Богдана Лепкого вийшла збірка його поезій «Книжка горя». Автор слів церковної пісні «Христос Воскрес!» («Радість з неба ся являє...»)Луцька М. Участь родини Лепких-Глібовицьких у просвітництві та патріотичному вихованні населення Тернопільщини ХІХ-ХХ століть // Патріарх Йосиф Сліпий — будівничий Української греко-католицької церкви, духовний провідник нації (до 130-річчя від дня народження Патріарха Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого): матеріали наук.-краєзн. чит., м. Тернопіль, 16 лют. 2022 р. Тернопіль: Тернопільський обласний краєзнавчий музей. — 2022. — С. 123.Сапіщук М. Творча постать Марка Мурави // «Колисав мою колиску вітер рідного Поділля»: творчий феномен Богдана Лепкого» (до 150-річчя від дня народження українського митця) : збірник тез міжнародної наукової конференції (9-10 листопада 2022 року). Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2022. — С. 199—203.Черемшинська Р. «Станьмо, мов оружний ліс!» // Вільне життя плюс. — 2016. — № 7 (29 січ.). — С. 6..

Сім'я У шлюбі з Домною (Домникією, Домінікою) Глібовицькою, дочкою віцемаршалка Бережанського повіту о. Михайла Глібовицького, мав синів: Богдана, Миколу, Левка та доньок Ольгу (одружена з о. Іваном Ліщинським), Олену й Дарію.

Бібліографія Лепкий С. «…О, нетямущі люди безідейні»: [Вірш] // Русалка Дністрова. — 1993. — № 3 (січ.). Лепкий С. Ударить дзвін: [Вірш] // Богославень: Духовна поезія західноукр. авторів. — Тернопіль, 1994. — С. 328. Мурава М. О руська жінко!…; Чому ж так сили мало…; Хмельницькому: [Вірші] // Тернопіль : Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — 1992. — Вип. 2. Ч. 1. — С. 33-34. Мурава М. Соломії Крушельницькій у пам'ять концерту в Бережанах 12 червня 1898 р.: [Вірш] // Берег моєї любові: Перекази. Легенди. Спогади. Поезія. Проза. Пісні. — Бережани, 1995. — (До 620-річчя Бережан).

Примітки

Джерела Енциклопедія Сучасної України. Київ. 2016. Том 17. стр.98. ISBN 978-966-02-7999-5 (том 17) Бережанська земля: Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Комітет «Видавництва Бережани», 1970. — С. 41, 43, 77, 102, 104, 109, 544, 786: Про С. Лепкого. Головин Б., Мельничук Б. Лепкий Сильвестр Теодорович // Лепкий Сильвестр // Богославень: Духовна поезія західноукр. авторів. — Тернопіль, 1994. — С. 478. Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого // Дзвін. — Львів : Атлас, 1990. — № 10. — С. 71—86. Лепкий Сильвестр (псевд. Марко Мурава) // Енциклопедія українознавства / За редакцією В. Кубійовича. — Львів, 1994. — Т. 4. — С. 1287. Мазурак Я. Лепкий Сильвестр (псевд. Марко Мурава, Борислав Борис, Лепкий Борис, Василишин) — письменник, священик, громад.-просвіт. діяч // Літературна Бережанщина: Біогр. довід. — Бережани, 2000. — С. 83—84. Марко Мурава (1845—1901) // Берег моєї любові: Перекази. Легенди. Спогади. Поезія. Проза. Пісні. — Бережани, 1995. — С. 28. — (До 620-річчя Бережан). Медведик П. Марко Мурава // Тернопіль: Тернопільщина літературна. Дод. № 4. — 1992. — Вип. 2. — Ч. 1. — С. 33. Мельничук Б., Уніят В. Лепкий Сильвестр Теодорович // Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — С. 253—254. — ISBN 978-966-457-087-6. Подуфалий В. «Словом залишений слід» // Русалка Дністрова. — 1993. — № 3 (січ.).

Посилання . Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека. Сильвестр Лепкий нар. 31 грудня 1845 пом. 5 червня 1901 // Родовід.