OK Computer — третій студійний альбом англійського альтернативного рок-гурту Radiohead, виданий у 1997 році лейблами звукозапису Parlophone і Capitol Records, та перший альбом, продюсований безпосередньо Radiohead за участю Найджела Годріча. OK Computer записаний у період між 1996 і початком 1997 року в студіях звукозапису графста Оксфордшир на півдні Англії та головного міста південно-західного графста Сомерсет Бат, причому більшість пісень завершено в історичному розкішному особняку Двір Святої Катерини неподалік Бату.
В новому альбомі гурт зробив цільову спробу дистанціюватися від гітарно орієнтованого ліричного стилю попереднього альбому The Bends. Абстрактні тексти OK Computer, щільно нашарований звук і широкий діапазон різноманітних впливаючих факторів заклали основу для подальшої, більш експериментальної роботи гурту. Після надходження записаного альбому до Capitol представники лейблу знизили свої оцінки продажів, вважаючи запис некомерційний. Незважаючи на це, OK Computer досягнув 1 рядку UK Albums Chart і піднявся в американських чартах на найвищі сходинки з-поміж виданих на той час альбомів Radiohead, дебютувавши під 21 на Billboard 200. Чотири пісні з альбому («Paranoid Android», «Karma Police», «Lucky» та «No Surprises») було випущено як рекламні сингли.
OK Computer отримав одностайне визнання критиків, і з цього часу згадується ними та більшістю музикантів як один з найзначніших рок-альбомів 1990-х років. Альбом ініціював перехід від популярного на той час жанру бритпопу до більш меланхолійного і «атмосферного» стилю альтернативного року, поширеному в наступному десятилітті. Критики і прихильники Radiohead прокоментували основні мотиви текстів і обкладинок альбому, підкреслюючи звертання гурту до тем розгулу споживацтва, соціального відчуження, емоційної ізоляції і політичних проблем; у цьому контексті OK Computer часто розглядався як пророча проникливість в настрої життя 21-го століття, і багато критиків описували його як один з найкращих коли-небудь випущених альбомів. У 2015 році Бібліотекою Конгресу Сполучених Штатів альбом був визнаний «культурно, історично або естетично значним» та відібраним для включення до National Recording Registry (Національний реєстр звукозапису).
Підґрунтя
В 1995 році Radiohead гастролювали на підтримку свого другого альбому The Bends. Під час туру Браян Іно доручив гурту зробити пісенний вклад в альбом The Help Album — благодійний збірник пісень, організований неурядовою організацією War Child. The Help Album повинен був бути записаний впродовж одного дня, 4 вересня 1995 року, і поспіхом виданий того ж тижня. Цього ж дня за 5 годин Radiohead записали пісню «Lucky» разом зі звукорежисером Найджелом Годрічем, який був асистентом продюсера альбому The Bends Джона Лекі та продюсував кілька пісень з бі-сайдів синглів гурту.
Для «розкрутки» The Help Album пісню «Lucky» розмістили як провідний трек на Help EP, який досяг 51 рядку у чарті після того, як BBC Radio 1 вирішило не випускати її в ефір. Це розчарувало співака Тома Йорка, але згодом він сказав, що пісня «Lucky» надала форму початковому звуку і настрою їхньому майбутньому запису: «„Lucky“ вказувала на те, що ми хотіли зробити. Це було першим штрихом на стіні».
Radiohead визнали тур The Bends напруженим і взяли перерву в січні 1996 року. Комерційний успіх та позитивні відгуки критиків про альбом The Bends надали гурту впевненості щодо самостійного продюсування третього альбому. Лейбл Parlophone виділив музикантам ₤100 000 для записуючого обладнання та безстрокового кінцевого терміну. Низка продюсерів, зокрема такі провідні спеціалісти як Скотт Літт, пропонували себе як продюсера альбому, але гурт надихнули музичні сесії власне з Годрічем. Музиканти зверталися до останнього за порадою щодо використання обладнання, купуючи і своє власне, у тому числі пластинчастий ревербератор. І хоча Годріч намагався зосередити свою роботу більше на електронній танцювальній музиці, його функція консультанта переросла у роль співпродюсера альбому.
Запис В липні 1996 року Radiohead розпочали репетиції та запис альбому OK Computer на студії Canned Applause біля міста Дідкот у графстві Оксфордшир. Навіть без визначеного кінцевого терміну, який спричинив стресову ситуацію під час запису The Bends, гурт зіткнувся з труднощами, у яких Філ Селвей звинуватив їхній вибір самостійно продюсувати альбом. Музиканти працювали майже на рівних ролях під час створення музики, хоча Йорк, за висловом Еда О'Браєна, як і раніше беззаперечно був «найгучнішим голосом». Згодом студія звукозапису Canned Applause перестала влаштовувати учасників гурту: Йорк не погоджувався з близькістю розташування її до помешкань музикантів, а Джонні Ґрінвуд з відсутністю їдальні та ванної кімнати. На той час гурт майже завершив запис чотирьох пісень: «Electioneering», «No Surprises», «Subterranean Homesick Alien» та «The Tourist». На вимогу свого лейблу Radiohead взяли перерву та відіграли тур по США на «розігріві» в Аланіс Моріссетт, де виконали ранні версії декількох нових пісень. За цей час одна з них, «Paranoid Android», перетворилася з пісні тривалістю 14 хвилин з довгим органним соло на версію, ближчу до пісні з альбому.
Під час турне режисер Баз Лурманн доручив Radiohead написати пісню для його нового фільму Ромео+Джульєтта. Лурманн надав гурту для ознайомлення відзнятий матеріал останніх 30 хвилин фільму, після перегляду якого Йорк сказав: «Коли ми побачили сцену, в якій Клер Дейнс тримає кольт .45 навпроти своєї голови, то негайно почали працювати над піснею». Незабаром гурт написав і записав пісню «Exit Music (For А Film)»; хоча трек звучить під час титрів, але він не включений до саундтреку з фільму на прохання гурту.
Radiohead відновили сесії звукозапису у вересні 1996 року у Дворі Святої Катерини, що тоді належав актрисі Джейн СеймурRandall (2000), c.196. Зміна місця роботи над альбомом ознаменувала важливий перехідний період у процесі запису. Гурт широко використовував різні приміщення та акустику по всьому будинку. Наприклад, вокальні партії на «Exit Music (For a Film)» з ефектами відлуння записано на кам'яних сходах, «Let Down» записана о 3 ранку в бенкетній залі.Footman (2007), с.35 Відокремленість від світу дозволила гурту працювати в іншому ритмі, з більш гнучкішим і спонтанним робочим графіком. Йорк був задоволений якістю запису, зробленого у цьому особняку; багато вокальних партій записав з першого разу. Radiohead повернувся до Canned Applause у жовтні 1996 року для проведення репетицій,Randall (2000), c.198 а більшу частину альбому OK Computer гурт завершив під час наступних сесій у Дворі Святої Катерини. Партію струнних було записано на Abbey Road Studios у Лондоні в січні 1997 року. Мастеринг альбому здійснений у цій же студії, а мікшування проведено впродовж наступних двох місяців у різних студіях міста.Randall (2000), c.200
Музика і тексти
Стиль та впливи
Йорк визнав, що відправним пунктом для запису альбому був «неймовірно щільний і страшний звук» Bitches Brew, авангардного джаз-ф'южн альбому Майлза Девіса. Том так описав звучання Bitches Brew журналу Q: «Це було як щось побудувати і споглядати його розвалювання, у цьому вся принадність. Це було в основі того, що ми намагалися зробити з OK Computer». Йорк визнав «I'll Wear It Proudly» Елвіса Костелло (Elvis Costello), «Fall Оn Me» R.E.M., «Dress» PJ Harvey і «A Day Іn The Life» The Beatles особливо впливовими речами на написання альбому. Radiohead черпав подальше натхнення зі стилю написання саундтреків композитором Енніо Морріконе і краут-рок гурту Can. За висловом Йорка, гурт сподівався досягти «атмосфери, що, можливо, трохи шокує, коли ви вперше слухаєте альбом, але тільки так само шокує, як атмосфера альбому Pet Sounds The Beach Boys». Гурт розширив свій інструментальний ряд, включивши електропіаніно, мелотрон, віолончель та інші струнні, дзвіночки та електронні ефекти. Один рецензент характеризував OK Computer як звучання подібне до «DIY електронного альбому, виконаного гітарами». Багато вокальних партій Йорк записав з першого разу; він відчував, що якби зробив кілька спроб, то «почав би думати про це, і звук став би справді невдалим».
Тексти Тексти пісень альбому, написані Йорком, більш абстрактні у порівнянні з його особистими, емоційними текстами з альбому The Bends. У них йдеться про транспорт, технологію, безумство, смерть, сучасне життя у Великій Британії, глобалізацію та антикапіталізмFootman (2007), с.142-150. Йорк був натхненний книгами, які він читав у той час, у тому числі творами Ноама Чомскі, книгою Еріка Гобсбаума Вік екстремізму, сатиричною новелою Джонатана Коу (Jonathan Coe) Яке шахрайство! (What a Carve Up!) та оповіданням Філіпі Діка VALIS. Незважаючи на те, що пісні торкаються спільних тем, музиканти не вважали OK Computer концептуальним альбомом і не мали жодного наміру пов'язати пісні однією розповідною темою.
Композиції «Airbag»
На створення першої пісні «Airbag», де музика підтримана електронними ударними, гурт надихнув DJ Shadow. Музиканти семплували звукову доріжку ударних цифровим семплером і редагували його за допомогою Macintosh, хоча й визнали свою недосвідченість у програмуванні для отримання належної імітації стилю DJ Shadow. Басова лінія «Airbag» зупиняється і починається несподівано, досягаючи аналогічного ефекту дабу 1970-х. Пісенні посилання на автомобільні аварії та реінкарнацію навіяні журнальною статтею під назвою Подушка безпеки врятувала мені життя (An Airbag Saved My Life) та Тибетською Книгою Мертвих. Йорк написав «Airbag» про ілюзію безпеки сучасного транспорту та про «ідею, що кожного разу, коли ви виходите на дорогу, ви можете загинути». Музичний журналіст Тім Футмен відзначив, що пісенні технічні інновації та текстові тривоги демонструють «парадоксальну тональність» альбому: «музиканти і продюсер захоплюють звуковими можливостями сучасних технологій; співак, тим часом, відгороджується від їхнього соціального, морального та психологічного впливу».
«Paranoid Android»
Пісня «Paranoid Android», яку можна поділити на чотири окремих секції, є одним з найдовших студійних треків гурту. На не зовсім традиційну багатосекційну пісню гурт надихнули пісні «Happiness Is a Warm Gun» The Beatles та «Bohemian Rhapsody» гурту Queen, які також не мають традиційної структури куплет-приспів-куплет. Музичний стиль пісні також навіяний музикою американського гурту Pixies. Написана Йорком після неприємно проведеної ночі у лос-анджелеському барі, де музикант побачив жінку, що бурхливо зреагувала на пролитий на неї напій. Назва і текст пісні — посилання на робота Марвіна, робота-параноїка з науково-фантастичного роману Дугласа Адамса Путівник Галактикою для космотуристів
«Subterranean Homesick Alien»
Використання електричних клавішних у пісні «Subterranean Homesick Alien» є прикладом спроби гурту наслідувати атмосферу Bitches Brew. Назва є посиланням на пісню Боба Ділана «Subterranean Homesick Blues». Навіяна науковою літературою пісня описує ізольованого оповідача, який фантазує про викрадення його іншопланетянами. Оповідач припускає, що, повернувшись на Землю, його друзі не повірять у його історію, і він залишиться невдахою. Текст навіяний шкільним завданням з часів навчання Йорка у приватній школі для хлопців у Абінгдоні (Оксфордшир) написати твір у стилі «Марсіанської поезії», британського літературного напрямку, який з гумором розглядав в іншому світлі мирські аспекти людського життя з чужої «марсіанської» точки зору.
«Exit Music (For a Film)»