Наказ НКВС № 00447 (Оперативний наказ народного комісара внутрішніх справ СРСР № 00447 про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів; ) — цілком таємний наказ НКВС від 30 липня 1937 року. На підставі цього наказу, починаючи з серпня 1937 року і до листопада 1938-го, ув'язнили від до людей, з них щонайменше від до були страчені, решта була відправлена до ГУЛАГу. Таким чином, встановлені спочатку квоти — ув'язнити осіб та з них розстріляти — були багаторазово перевищені. Операція за цим наказом стала найбільшою масовою операцією Великого терору.
Наказ був оприлюднений лише в 1992 році. Знайдені відтоді документи про його підготовку та проведення вказують на те, що Комуністична партія Радянського Союзу та її керівництво брали безпосередню участь в організації переслідувань та масових страт.
Оприлюднення інформації про наказ примусило переглянути досі панівний погляд на Великий терор як на переслідування суспільної еліти. На відміну від відкритих показових процесів, або менш відомих «національних операцій», операція за наказом № 00447 стосувалась пересічних громадян Радянського Союзу, серед них селян, сільського духівництва, асоціальних елементів, карних злочинців та колишніх членів опозиційних партій. Вироки виносились не звичайними судами, а трійками НКВС.
Передумови
Ситуація в Радянському Союзі
Після згортання Нової економічної політики (1927 р.) та з початком впровадження планів зміни суспільного ладу в Радянському Союзі стало розширюватись коло осіб, проти яких діяв адміністративний тиск та переслідування силовими органами, переважно за рахунок тих, у кому радянська влада вбачала своїх ворогівСуспільно-політичний стан, на тлі якого був виданий наказ, описаний у Werth, The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937 — November 1938) , ст. 3 (переглянуто 24 серпня 2010).. Примусова колективізація (до 1928 р.) та розкуркулення (до 1929 р.) спричинили місцеві протести, заворушення, повстанняДив. наприклад Werth, Ein Staat gegen sein Volk, ст. 214 і далі.; Luks, Geschichte Russlands und der Sowjetunion, ст. 256. та сильний голод (→ Голодомор 1932/33). Зміна ладу на селі в поєднанні з форсованою індустріалізацією СРСР призвели до сплеску внутрішньої міграції. Щонайменше 23 мільйони людей у проміжку з 1926 до 1939 року переїхали з села до містаSchlögel, Terror und Traum, ст. 81., що загострило і без того складну ситуацію з постачанням харчів. Також зросла злочинність.
У відповідь на суспільні збурення, спричинені цими змінами, були впроваджені внутрішні паспорти для міського населенняВпровадження та значення цих паспортів висвітлено в Shearer, Policing Stalin's socialism, S. 243—284.. Під приводом впровадження паспортів небажані «елементи» були примусово виселені з міст у так звані робітничі або спеціальні поселення з несприятливим розташуванням. Велику частину переселенців становили ті, кого радянська влада вважала куркулями. Проте засоби переслідування лишалися, на думку державного керівництва, недосконалими: за даними органів внутрішніх справ, приблизно третина депортованих куркулів, або від і до , втекли з поселеньWerth, The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937 — November 1938) , ст. 3 (abgerufen am 24. August 2010); Werth, Les «opérations de masse», ст. 11.. «Розкуркулені» селяни тікали не лише зі спеціальних поселень. Разом з куркулями в міграції брала участь частина населення, чий термін заслання, — зазвичай п'ять років — уже спливав. У більшості випадків вони прагнули повернутись на свою батьківщину або шукали роботу в промисловостіLynne Viola, The Unknown Gulag, ст. 157.. Втеча та міграція колишніх куркулів ставила під загрозу «успіхи» кампанії з розкуркулення і тому привернула увагу СталінаLynne Viola, The Unknown Gulag, ст. 155.. На думку Миколи Єжова, керівника НКВС з весни 1936 року, групи куркулів через саботажі та підривну діяльність являли собою загрозу для радянської державиДивіться передмову до наказу НКВС № 00447..
Призначені Сталіним на грудень 1937 року загальні, вільні, рівні вибори з таємним голосуванням до Верховної Ради СРСР стурбували багатьох провідних партійних функціонерів. Передовсім їм здавалося, що переслідувані церковники та «куркулі» об'єднаються з іншими «ворогами» радянської влади, аби через вибори вплинути на владу. Це зумовлено ще тим, що «Сталінська конституція» 1936 року, хоч і на папері, але надала сотням тисяч переслідуваних усі права. Багато функціонерів на місцях побоювались, що баланс влади може схилитись проти більшовиківДив. J. Arch Getty: «Excesses Are Not Permitted». Mass Terror and Stalinist Governance in the Late 1930s, in: Russian Review, Vol. 61, No. 1 (Jan. 2002), ст. 113—138, тут ст. 122—127. Див. також Schlögel, Terror und Traum, ст. 266 та Karl Schlögel: Rezension zu: Goldman, Wendy Z.: Terror and Democracy in the Age of Stalin. The Social Dynamics of Repression, Cambridge 2007, in: H-Soz-u-Kult, 9 жовтня 2009. Також Shearer, Policing Stalin's socialism, ст. 297..
Зовнішньополітичні фактори та ксенофобія
До цих внутрішніх суспільно-політичних факторів додалися також і зовнішні факториДодаткова інформація про значення зовнішньополітичних факторів див. Khlevniuk, Reasons for the «Great Terror».. Радянська влада побоювалась агресивно налаштованих країн, насамперед Німеччини, Польщі, Японії. Радянська пропаганда переносила ці побоювання та припущення в народ: всюду вбачались вороги, шпигуни, змовники, саботажники та шкідники, які послаблювали Радянський Союз ізсерединиРиторика всеохопного змовництва висвітлена в Gábor T. Rittersporn: The Omnipresent Conspiracy: On Soviet Imagery of Politics and Social Relations in the 1930s. Nick Lampert and Gábor T. Rittersporn: Stalinism. Its nature and aftermath. Essays in honor of Moshe Lewin. M.E. Sharpe, Armonk, N.Y. 1992, ISBN 0-87332-876-0, S. 101—120.. Керівні кола були стурбовані тим, що у випадку зовнішньої агресії ці внутрішні вороги, скеровані дисциплінованими колишніми членами партії, та фахівці всередині СРСР можуть розпочати повстання. Масовість повстання могла бути забезпечена сотнями тисяч тих, хто зазнав утисків від радянської влади: розкуркулені, віряни, депортовані, злочинці, соціально ненадійні та інші. Для того, щоб превентивно усунути цю загрозу, були організовані показові процеси — на них були представлені народу цапи-відбувайли за численні негаразди радянської економіки та повсякденного життя й таємні масові операції Великого Терору. Тому, на їхню думку, слід було у випадку війни завадити створенню антирадянської «п'ятої колони»Див. Shearer, Policing Stalin's socialism, ст. 299—319..
Підготовка
Лист Сталіна від 3 липня 1937 року
3 липня 1937 року Сталін надіслав Єжову та регіональному партійному керівництву й представникам НКВС наказ, який попереднього дня був ухвалений Політбюро, про початок загальнодержавної кампанії з переслідування розкуркулених та «злочинців». Від місцевої влади наказ вимагав у п'ятиденний термін провести всебічну підготовку:Відповідний витяг з листування Сталіна та Єжова в Вертикаль Большого Террора, ст. 58. Розглянуто на ст. 15.; Див. також Schlögel, Terror und Traum, ст. 627. Залежно від ступеня загрози поділити цільові групи на дві категорії та зареєструвати на місцевому рівні. До першої категорії слід було записати «найбільш ворожих» куркулів та злочинців — їх слід було засудити на смерть та розстріляти. До другої категорії слід було записати «менш активних, але ворожих» — їх слід було депортувати. Для суду над зазначеними особами слід створити окремі «суди», так звані трійки. Зазвичай до їхнього складу входив представник НКВС, регіональний партійний лідер і прокурор. Фактично ж трійки являли собою нерегламентовані кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством позасудові органи. Як кількість взятих на облік у першій та другій категоріях, так і особистий склад трійок мав бути повідомлений у Москву у визначений термін.
Таким чином, кампанія зачіпала кожного, хто постраждав від розкуркулення. 1 січня 1930 року Генріх Ягода, попередник Єжова на посаді керівника НКВС, видав наказ ОДПУ № 44/21. Ним куркулі ділились на три категорії, і для кожної категорії визначались різні покарання: представників першої категорії, якщо вони мали ознаки участі в опорі, слід було розстріляти. Як інструмент також були використані трійкиДив. The NKVD Mass Secret Operation n° 00447 (August 1937 — November 1938) , ст. 3 (abgerufen am 24. August 2010). Також див. Werth, Ein Staat gegen sein Volk, ст. 165..
Зворотний зв'язок
У липні 1937 року партійні функціонери та співробітники НКВС надіслали зазначену інформацію до Москви, зокрема, до Комісаріату внутрішніх справ. Таким чином ними був порушений часовий термін та були представлені лише попередні, оцінювальні дані стосовно обох категорій переслідуваних. Протягом липня деякі регіони виправляли кількості переслідуваних, у деяких випадках дуже помітно в бік збільшенняВертикаль Большого Террора, ст. 20-25.. Найбільшу кількість кандидатів на розстріл та депортацію представив перший секретар Московського обкому Микита Хрущов. Станом на 10 липня 1937 року він нарахував «кримінальних та куркульських елементів». пропонувалось розстріляти (перша категорія), виселити (друга категорія)Повідомлення від Хрущова наведене в Вертикаль Большого Террора, ст. 82. коментар, ст. 25..
У листах до Москви також зустрічались прохання збільшити кількість переслідуваних. Відповідні пропозиції стосувались ув'язнених, членів «націоналістичних» або «контрреволюційних» організацій, білогвардійців, терористів, спец- та трудових поселенців, «шкідників», підбурювачів або «колишніх»,Тут мались на увазі колишні чиновники при царизмі, землевласники, та членів не-більшовицьких партій. втікачів та їх посібників. Також прямо вимагався дозвіл на переслідування духовенстваЗапити з периферії висвітлені в Вертикаль Большого Террора, ст. 18-25.. Зазвичай Політбюро задовольняло всі прохання з місць, внаслідок чого до назви наказу НКВС додали «інші антирадянські елементи».
Підготовчі конференції
13 липня 1937 рокуЗапрошення наркому внутрішніх справ України Леплевському надійшла 13 липня 1937 р. див. Вертикаль Большого Террора, ст. 32. НКВС видав наказ керівникам регіональних управлінь НКВС прибути на конференцію до Москви. Конференція відбулась 16 липня та послужила координації майбутньої масової операції та з'ясуванню відкритих питаньЗапланували провести дві конференції з двома групами учасників. Час проведення другої конференції, стенограма та порядок денного досі (станом на 2011 р.) не відомі.. або протоколи цієї конференції не відомі. Свідчення учасників та підготовлені матеріали дають змогу припустити, що на конференції повідомили про те, що кількість переслідуваних за першою та другою категоріями слід вважати не остаточною. Чи просили делегати дозволу застосовувати тортури, досі лишається під питанням. У будь-якому разі розширення визначених Сталіним груп переслідуваних мало обговорюватись.