Історія релігії — це письмовий літопис релігійних почуттів, думок і уявлень людства. Цей період історії релігії розпочинається з появою писемності приблизно 5 200 років тому (близько 3200 р. до н. е.). охоплює вивчення релігійних вірувань, що існували до появи писемних джерел. Також можливе вивчення порівняльної хронології релігій за допомогою релігійної або аналіз взаємозв'язків і історичної диференціації релігійних ідеологій із застосуванням еволюційної філософії та широкого компаративного підходу. Писемність відіграла важливу роль у стандартизації релігійних текстів незалежно від часу й місця, а також у полегшенні запам'ятовування молитов і божественних настанов.
Поняття «релігія» сформувалося у XVI—XVII століттях. Священні тексти, такі як Біблія, Коран та інші, не містили слова чи навіть самого поняття «релігія» в мовах оригіналу; так само його не мали й люди або культури, у межах яких ці тексти були створені.
Слово релігія у тому значенні, в якому воно вживається у XXI столітті, не має очевидного доколоніального відповідника в неєвропейських мовах. Антрополог Даніель Дюбюїссон пише, що «те, що Захід і слідом за ним історія релігій об'єктивували під назвою „релігія“, є … чимось цілком унікальним, що може бути властивим лише самому Заходу та його власній історії»Daniel Dubuisson. The Western Construction of Religion. 1998. William Sayers (trans.) Baltimore: Johns Hopkins University Press, 2003. p. 90..
Історія дослідження Школа релігійної історії, відома як , — німецька інтелектуальна течія кінця ХІХ століття — започаткувала систематичне вивчення релігії як соціокультурного явища. Вона зображала релігію як таку, що еволюціонує разом із людською культурою — від політеїзму до монотеїзму.
Religionsgeschichtliche Schule сформувалася в той час, коли в Німеччині та за її межами активно розвивалися наукові дослідження Біблії та (див. , також відому як історико-критичний метод). Вивчення релігії має важливе значення: релігія та споріднені з нею поняття часто формували правові і моральні кодекси цивілізацій, їхню соціальну структуру, мистецтво та музику.
З метою кращого розуміння походження і сучасного розмаїття релігійних систем вірувань у світі новітні дослідження намагаються зосередитися на історичних взаємозв'язках і процесах диверсифікації всіх основних організованих релігій, застосовуючи сучасну еволюційну філософію до порівняльного аналізу передбачуваних ідеологічних груп. Такі дослідження дотримуються агностичного, плюралістичного підходу з надією вийти за межі шовіністичного культурного трайбалізму, який дедалі більше заважає нашій здатності розуміти «інші» культури та реагувати на зростаючі глобальні виклики.
Походження
Найдавніші археологічні свідчення, які деякі дослідники тлумачать як такі, що можуть вказувати на зародження релігійних уявлень, датуються кількома сотнями тисяч років тому — періодами середнього та нижнього палеоліту. Деякі археологи доходять висновку, що, вочевидь, навмисні поховання архаїчних людей, неандертальців і навіть Homo naledi ще близько 300 000 років тому є доказом існування релігійних уявлень уже в той час; однак такий зв'язок має суто гіпотетичний характер. Інші свідчення, які дехто вважає показовими щодо наявності релігійних ідей, включають символічні артефакти з пам'яток середнього кам'яного віку в Африці. Водночас інтерпретація ранньопалеолітичних артефактів у контексті їхнього зв'язку з релігійними уявленнями залишається дискусійною. Археологічні дані з пізніших періодів є менш суперечливими. Учені зазвичай тлумачать низку артефактів верхнього палеоліту (50 000–13 000 років до н. е.) як такі, що відображають релігійні уявлення. Прикладами пам'яток верхнього палеоліту, які деякі дослідники пов'язують із релігійними віруваннями, є людина-лев, палеолітична Венера та детально розроблене ритуальне поховання з Сунгира.
У ХІХ столітті дослідники висунули різноманітні теорії щодо походження релігії, поставивши під сумнів ранні твердження про існування (). Ранні теоретики, зокрема Едвард Барнетт Тайлор (1832—1917) і Герберт Спенсер (1820—1903), наголошували на концепції анімізму, тоді як археолог (1834—1913) використовував термін «фетишизм». Водночас релігієзнавець Макс Мюллер (1823—1900) висунув гіпотезу, що релігія бере початок у гедонізмі, а фольклорист (1831—1880) припускав, що релігія почалася з «натуралізму» — під яким він розумів міфологічні пояснення природних явищ«Religion». Encyclopedia Universal Ilustrada Europeo-Americana, 70 vols. Madrid. 1907—1930.. Усі ці теорії з того часу зазнали широкої критики; щодо походження релігії не існує загального консенсусу.
Докерамічний неоліт A: Гебеклі-Тепе — найдавніша з потенційно релігійних пам'яток, виявлених на сьогодні будь-де у світі. Вона включає кола з установлених масивних кам'яних стовпів Т-подібної форми — найдавніших відомих у світі мегалітів, прикрашених абстрактними, загадковими піктограмами та різьбленими рельєфами із зображеннями тварин. Пам'ятка розташована поблизу місцевості, що вважається батьківщиною дикої пшениці, і була споруджена ще до так званої неолітичної революції, тобто до початку землеробства і тваринництва приблизно близько 9000 року до н. е. Водночас зведення Гебеклі-Тепе передбачає наявність організації високого рівня, яку доти не пов'язували ані з палеолітичними, ані з суспільствами донекерамічного неоліту A чи B. Пам'ятку було покинуто приблизно в той час, коли з'явилися перші землеробські суспільства; нині її й далі розкопують і досліджують, тож вона може пролити світло на значення, яке вона могла мати для релігій давніх спільнот мисливців-збирачів, а також для загальної історії релігій.
Тексти пірамід зі Стародавнього Єгипту — найдавніші з відомих у світі релігійних текстів — датуються періодом між 2400 і 2300 роками до н. е.
Найдавнішими пам'ятками індійської релігії є Веди, складені у період ведичної доби.
Збережені ранні копії релігійних текстів включають:
Упанішади, деякі з яких датуються серединою I тисячоліття до н. е. Сувої Мертвого моря, що представляють фрагментарні тексти єврейського Танаху Повні єврейські тексти, також Танаху, але перекладені грецькою мовою (Септуагінта роки до н. е.), які широко використовувалися вже на початку I століття н. е. Авеста зороастрійців, відома з майстер-копії сасанідської доби.
Осьовий час
Деякі історики називають період від 900 до 200 років до н. е. «осьовою добою» — терміном, запровадженим німецько-швейцарським філософом Карлом Ясперсом (1883—1969). За Ясперсом, у цю епоху історії «духовні засади людства були закладені одночасно й незалежно… і саме на цих засадах людство існує й дотепер». Історик інтелектуальної думки підсумував цей період як час формування багатьох найвпливовіших філософських традицій людства, зокрема монотеїзму в Персії та Ханаані, платонізму в Греції, буддизму і джайнізму в Індії, а також конфуціанства і даосизму в Китаї. Згодом ці ідеї були інституціоналізовані — варто, наприклад, згадати роль Ашоки в поширенні буддизму або роль .
Історичні витоки джайнізму в Індії сягають IX століття до н. е., коли з'явився та його філософія ненасильства.
Середньовіччя
сучасності утвердилися по всій Євразії впродовж Середньовіччя завдяки таким процесам:
християнізації Західного світу; ; на Індійському субконтиненті; поширенню ісламу на територіях Близького Сходу, Центральної Азії, Північної Африки, а також у частинах Європи та Індії.
Упродовж Середньовіччя мусульмани вступали в конфлікти із зороастрійцями під час мусульманського завоювання Персії (633—654); Християни воювали з мусульманами під час арабо-візантійських війн (VII—XI століття), Хрестових походів (з 1095 року), Реконкісти (718—1492), османських війн у Європі (з XIII століття) та Інквізиції; шаманізм перебував у протистоянні з буддистами, даосами, мусульманами і християнами під час монгольських навал та завоювань (1206—1337); також мусульмани стикалися з індуїстами та сикхами під час мусульманських завоювань на Індійському субконтиненті (з VIII по XVI століття).
Багато середньовічних релігійних рухів продовжували наголошувати на містицизмі, як-от катари та споріднені з ними рухи на Заході, євреї в Іспанії (див. Зогар), в Індії та суфізм в ісламі. Монотеїзм та пов'язані з ним містичні вчення набули завершених форм у християнській христології та ісламському Таухіді. Аналогічно, індуїстські монотеїстичні уявлення про Брахмана досягли своєї класичної форми завдяки вченню Аді Шанкари (788—820).
Нова доба Від XV до XIX століття європейська колонізація призвела до поширення християнства в Африці на південь від Сахари, а також в Америці, Австралії та на Філіппінах. Винахід друкарського верстата у XV столітті відіграв ключову роль у швидкому поширенні Протестантської Реформації під проводом таких діячів, як Мартін Лютер (1483–1546) і Жан Кальвін (1509–1564). Розгорілися , кульмінацією яких стала Тридцятилітня війна, що спустошила Центральну Європу в 1618–1648 роках. XVIII століття ознаменувало початок секуляризації в Європі — тенденції, яка набула подальшого розвитку після Французької революції 1789 року. Наприкінці XX століття релігія втратила свій вплив у більшості країн Європи.
Див. також
Список релігій
Юдаїзм і політика
Шаманізм і культ предків Анімізм
Етнічна релігія Культ предків Шаманізм
Панентеїзм Неоплатонізм Православна церква Сикхізм
Політеїзм
Давньогрецька релігія, Давньоримська релігія Дохристиянські вірування германців, Традиційні вірування фінів, Давньоскандинавська релігія Неоязичництво, , Міфологія Стародавнього Єгипту , Релігія інків,
Монотеїзм
Атон Бахаїзм
Зороастризм Історія ісламу Історія християнства Історія Католицької церкви
Історія протестантизму
Мормонізм
Історія мандаїзму Неоплатонізм Юдаїзм
Монізм
Історія буддизму Історія індуїзму
Дуалізм Гностицизм Маніхейство
Новітні релігійні рухи
Адвентизм Ахмадія Бабізм Бахаїзм
Історія спіритизму Мормонізм Нація Ісламу П'ятдесятництво Растафаріанство Свідки Єгови
Телема
Примітки
Джерела
Література Література українською мовою Академічне релігієзнавство: Підручник / За редакцією А. Колодного. — К., 2000. ISBN 966-7742-06-7.
Лубський В. І., Теремко В. І., Лубська М. В. Релігієзнавство: підручник — 2-ге вид., доповнене. — К. : Академвидав, 2008. — 464 с. — ISBN 978-617-572-021-9 Черній А. М. Релігієзнавство: навчальний посібник. — Київ: Академвидав, 2005. — 351 с. : табл. — (Серія «Альма-матер»). — ISBN 966-8226-02-X. Докаш В. І. Загальне релігієзнавство. — 2-ге вид., доповн. — Чернівці: Наші книги, 2012. — 781 с. — ISBN 978-966-482-036-0 Література іноземними мовами Armstrong, Karen. A History of God: The 4,000-Year Quest of Judaism, Christianity and Islam (1994) excerpt and text search Armstrong, Karen. Islam: A Short History (2002) excerpt and text search , ed. The Oxford Dictionary of World Religions (2007) excerpt and text search 1126pp Carus, Paul. The history of the devil and the idea of evil: from the earliest times to the present day (1899) full text Eliade, Mircea, and Joan P. Culianu. The HarperCollins Concise Guide to World Religion: The A-to-Z Encyclopedia of All the Major Religious Traditions (1999) covers 33 principal religions, including Buddhism, Christianity, Jainism, Judaism, Islam, Shinto, Shamanism, Taoism, South American religions, Baltic and Slavic religions, Confucianism, and the religions of Africa and Oceania. Eliade, Mircea ed. Encyclopedia of Religion (16 vol. 1986; 2nd ed 15 vol. 2005; online at Gale Virtual Reference Library). 3300 articles in 15,000 pages by 2000 experts. Ellwood, Robert S. and Gregory D. Alles. The Encyclopedia of World Religions (2007), p 528; for middle schools Gilley, Sheridan; Shiels, W. J. History of Religion in Britain: Practice and Belief from Pre-Roman Times to the Present (1994), p. 590.
Lacroix, Paul. Military and religious life in the Middle Ages and at the period of the Renaissance (London: Bickers & Son, 1870)