Скоркін Костянтин Юрійович ( , Луганськ) — російський публіцист, письменник та громадський діяч українського походження. У минулому заступник голови правління Літературного угруповання «СТАН».
У 2014 році переїхав до Москви. З 2018 по 2022 працював у російському підрозділі американського think-tank «Центр Карнегі», сфера наукових інтересів — «дослідження політичного життя в Донбасі».Константин Скоркин // Московский Центр Карнеги Після початку російського вторгнення в Україну у 2022 емігрувал до Великої Британії, співпрацює з Carngie Endowment for International Peace , виданнями Meduza, Delfi, The Insider
Біографія
Народився у Луганську. У 2001 закінчив історичний факультет Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.
Деякий час працював викладачем. З 2004 — працює у галузі журналістики. Був репортером, політичним оглядачем, редактором.
З 2008 по 2010 Костянтин Скоркін вів щотижневу колонку «Своевременные мысли». Тематика дописів — перебіг політичного життя та соціокультурних процесів в Україні та на пострадянському просторі. За політичними переконаннями— ліберал, прибічник відкритого суспільства.
З 2011 по 2015 — колумніст та постійний автор «Українського тижня».
У 2014 стажувався у Інституті гуманітарних наук (Відень).
У 2014—2016 автор європейського часопису Eurozine . Тематика дописів — гуманітарні аспекти війни на Донбасі.
З 2018 — дослідник think-tank Carnegie Center Moscow.
Творчість З 2001 — учасник Літературного угруповання «СТАН», учасник колективних збірок та публічних виступів цього творчого об'єднання. З 2007 — заступник голови правління Літературного угруповання СТАН з ідеологічної роботи.
Автор декількох повістей та оповідань, що друкувались у періодиці та антологіях. Головний мотив творчості — спроба описання життєвого досвіду та світогляду покоління «нульових років».
Автор численних статей культурологічного спрямування, автор або співавтор усіх маніфестів СТАНу.
З 2009 — автор постійної рубрики літературних рецензій «Книги иКС» порталу новин культури «Тиск світла».
У 2011 виступив, як автор ідеї та співупорядник першої в Україні антології соціальної поезії «Уроки шкідництва, діверсій та шпигунства», до якої увійшли тексти Сергія Жадана, Андрія Родіонова, Олени Заславської, Ярослава Мінкіна, Олександра Сігіди та Люби Якимчук.
Громадська діяльність
Костянтин Скоркін був організатором акцій, спрямованих на популяризацію історії Луганщини, збереження пам'яті про видатних земляків: у 2007—2008 був координатором проекту «Великий луганчанин», в 2010 ініціював проект «Культурний герой Луганська».
У жовтні 2012 співорганізатор Першого молодіжного Форуму розмаїття у Луганську, присвяченного захисту громадянських прав меншин, експерт підсумкового Форуму розмаїття у Києві .
У 2012-2013 Костянтин Скоркін був головним аналітиком проекту «Культурна карта Луганська», спрямованого на виявлення перспективних шляхів культурного розвитку міста, автор тексту підсумкової публікації проекту (реалізація — ЛГ СТАН та Центр культурного менеджменту за підтримки Європейського культурного фонду).. Головними завданнями своєї праці автор вважає подолання стереотипів навколо рідного міста та пошук нової ідентичності для Луганська у пострадянський час.Інтерв'ю лідерів СТАНу про Культурну карту Луганська
24-25 квітня 2014 брав участь у конгресі інтелігенції «Україна-Росія: діалог» у Києві, який організував Михайло Ходорковський.
15-19 травня 2014 Костянтин Скоркін брав участь у міжнародній конференції Ukraine: Thinking TogetherThinking Together" — an international conference in Kyiv. У своєму виступі Скоркін наголосив на завершенні пострадянського періоду розвитку українського соціуму та небезпеку суспільної варваризації, що загрожує паросткам цінностей європейської культури.
У 2016 Костянтин Скоркін брав участь у якості консультанта при створенні віртуального музею Luhansk Art and Facts — проекті присвяченому історії культурного та громадського життя Луганська у 2004—2014.
Політична діяльність
У 2012 Костянтин Скоркін балотувався на виборах до Верховної Ради України у багатомандатному окрузі за списком політичної партії «Україна Майбутнього» (№ 24 у списку).Центральна виборча комісія
Бібліографія
«Рассказы про Арину Родионовну» \\ Антологія сучасної новелістики та лірики України. Канів, 2002.
Повість «Городская сага»\\ Міжнародний журнал «Склянка часу\Zeitglas», Україна — Німеччина, 2003, № 27-28, с.44-61.
Оповідання «Как совершить культурную революцию в провинции. Наглядное пособие»\\Літературно-філософський сайт «Топос», Москва, 2005,.
Оповідання різних років \\ збірка «Переворот», Луганськ, 2007.
Уроки шкідництва, диверсій та шпигунства. Антологія соціальної поезії. Луганськ, 2011. (автор ідеї, упорядник та автор післямови)
Культурна карта Луганщини \ The Cultural Map of Luhansk. Луганськ, 2013. Исторический центр на Культурной карте Луганска\\Памятники Луганска как они есть. Луганськ, 2013 Оповідання "Карбон"\\ збірка "Донбасский разлом". Litres, 2021.
Примітки
Посилання Сторінка Костянтина Скоркіна на сайті «Самиздат» «Искусство и ЛСД» Константин Скоркин: «В украинской литературе просто НЕЧЕГО запрещать!» — Давление света, 7 грудня 2010 (інтерв'ю)