Вельфи () — одна з найстаріших європейських династій, представники якої посідали престоли низки європейських держав, зокрема, різноманітних німецьких та італійських князівств, а також Великої Британії та Росії.
Перша династія Вельфів Історія роду
Перша династія Вельфів, також відома як Старші Вельфи (), була франкського походження. За родинною легендою походження роду возводилось до Едекона, гунського або аланського вождя у часи Аттіли (бл. 450 року), батька Одоакра. Однак перші документальні згадки про нього належать до VIII століття, коли Рутард () після 746 року придбав володіння у районі Маасу й Мозеля. В середині VIII століття Вельфи придбали володіння у Верхній Швабії, у Вейнгартені (Альтдорф).
Достовірно дерево роду прослідковується лише починаючи з Вельфа I (778—825), за ім'ям якого рід й дістав свою назву. За однією версією він був сином Рутарда, за іншою — графа Ізембарда. Вельф I був графом в Аргенгау, сеньйором Альтдорфу й Равенсбургу. Йому 819 року вдалось видати свою дочку Юдит в шлюб з імператором Людовиком Благочестивим, що послугувало відправною точкою у возвеличенні роду. Пізніше ще одна його дочка, Емма, стала дружиною сина імператора Людовика від першого шлюбу — Людовика Німецького.
Двоє синів Вельфа I значно посилили позиції роду. Старший, Рудольф I (помер 866), після шлюбу сестри він отримав абатства Жюм'єжу та Сен-Рік'є, інший, Конрад I Старий, успадкував родові володіння у Аргенгау. Вони розділили долю сестри під час повстання синів Людовика Благочестивого — у 830 році їх було силоміць пострижено за наказом Лотара I, старшого сина імператора Людовика, та відправлено до монастиря у Пуатьє. Але 834 року вони повернули своє положення. Пізніше Рудольф від племінника, короля Західного Франкського королівства Карла II Лисого отримав декілька графств — Понтьє, Санс, Труа. Із синів Рудольфа I Конрад Чорний був графом Парижу й Сансу, Рудольф II — графом у Тургау й Цюріхгау, а також маркграфом Реції.
Конрад I після смерті імператора Людовика Благочестивого став радником короля Східного Франкського королівства Людовика II Німецького. При цьому у 830-х — 840-х роках він отримав низку володінь у Верхній Швабії. 839 року Конрад згадується як граф у Аргенгау та Альпгау, а 844 року — як граф Ліннцгау. Однак з його чотирьох синів двоє, Конрад II і Гуго Абат 859 року перейшли на службу до свого двоюрідного брата — короля Західно-Франкського королівства Карла II Лисого, від якого отримали володіння замість втрачених. Гуго Абат володів декількома великими абатствами, а після загибелі 866 року Роберта Сильного став маркізом Нейстрії, вдало відбивав набіги норманів. Після смерті Карла Лисого у 877 році Гуго разом із канцлером Гозленом та архієпископом Реймсу Гінкмаром був однією з найвпливовіших фігур при королівському дворі. Він був головним радником короля Людовика II, а потім і його синів Людовика III та Карломана.
Швабська лінія Родоначальником цієї гілки був Вельф II (помер до 876), граф у Лінцгау 842/850, граф у Альпгау 852/858. Він традиційно вважається одним з синів Конрада I Старого, однак він міг бути й сином Рудольфа I. Генеалогія його нащадків відома лише за двома документами — «Генеалогією Вельфів» (), яку було написано 1125/1126 року, та «Вайнгартенською історією Вельфів» (), створеною дещо пізніше — у 1160-х роках. Вони мали володіння у Швабії і Баварії.
З цієї лінії відомий Конрад Святий (помер 26 листопада 975), єпископ Констанцу у 934. Його племінник Рудольф II одружився з дочкою герцога Швабії Конрада I. Син Рудольфа, Вельф II (помер 10 березня 1030), був графом Альтдорфу, Норіталу та Іннталу. Син же Вельфа II, Вельф III (помер 13 листопада 1055), був 1047 року призначений імператором Генріхом III герцогом Каринтійським та маркграфом Веронським. Вельф III помер бездітним, заповівши свої володіння матері, Іміці (померла 21 серпня близько 1055), дочці Фрідріха Люксембурзького, графа Мозельгау, яка стала після його смерті абатисою монастиря Вейнгартен у Альтдорфі, родового монастиря Вельфів. Іміця ж передала ці володіння Вельфу IV, синові її дочки Кунгунди, яка стала дружиною маркграфа Лігурії Альберто Аццо II д'Есте. Вельф IV став родоначальником другої династії Вельфів, що існує й у наш час.
Бургундська гілка Родоначальником її став Конрад II (помер близько 881), син Конрада I Старого. У 864 році він отримав в управління землі навколо Женеви та Лозанни, які стали ядром майбутнього герцогство Верхної Бургундії. Після повалення в 887 році імператора Карла III Товстого франкська імперія остаточно розділилась на декілька частин. Барони й духовенство цієї частини колишнього Бургундського королівства зібрались 888 року в місті Сен-Моріс у Вале й проголосили своїм королем Рудольфа I. В результаті було утворено незалежне Верхнє Бургундське королівство. Старший син Рудольфа I, Рудольф II безуспішно намагався стати королем Італії. У підсумку він був змушений відмовитись від своїх претензій, але взамін 933 року отримав королівство Нижня Бургундія, утворивши єдине бургундське королівство Арелат. Після смерті короля Рудольфа III Лінивого 1032 року лінія згасла. Однак, можливо, гілкою цього роду був Рейнфельденський дім.
Генеалогія Рутард, граф в Аргенгау; дружина: Ірменгільда Вельф I (778—825), сеньйор Альторфу й Равенсбургу; дружина: Хелвіга Саксонська (померла після 833), можливо дочка саксонського вождя Відукінда, абатиса в Шеллі (поблизу Парижу) з 825 Рудольф I (помер 866), граф Понтьє з 853, граф Сансу, граф де Труа з 858, світський абат Жюмьєжу й Сен-Рік'є; дружина: Хруодун (померла після 867) Конрад III Чорний (помер 22 березня 882), граф Парижу з 866, граф Сансу Вельф (III) (помер 14 листопада 881), абат монастирів Сен-Колумб-де-Санс та Сен-Рик'є Гуго (помер після 867), священик у монастирі Сен-Солв у Валанс'єні Рудольф II (помер після 895), граф у Тургау та Цюріхгау, маркграф Реції Ліутфрід (помер 870) дочка; чоловік: N, граф у Баварії Луітпольд (бл. 860 — 4 липня 907), маркграф Баварії, засновник Баварського дому Луітпольдингів Конрад I Старий (800—863), граф в Аргенгау, абат Сен-Жермен-д'Осер та Сен-Галл; дружина: Аделаїда Ельзаська (бл. 810 — бл. 882), дочка графа Туру та Буржу Гуго Турського Вельф (II) (помер до 876), граф у Лінцгау 842/850, граф в Альпгау 852/858, родоначальник Швабської гілки Конрад II (помер бл. 881), граф Осеру 859—864, маркграф Верхньої Бургундії з 864, родоначальник Бургундської гілки Гуго Абат (бл. 830—886), абат Сен-Жермен д'Осер, Нуармутьє й Сен-Мартен де Тур; Рудольф (?) Емма, альтернативна дружина Роберта Сильного (?) Юдит; Удо (помер після 879), граф Лангау, маркіз Нормандської Нейстрійської марки (?) дочка; чоловік: Теодоріх (Тьєрі) де Вержі (помер 883/893), граф Шалону Юдит (бл. 805 — 19 або 23 квітня 843); чоловік: з лютого 819 Людовик I Благочестивий (778 — 20 червня 840), король Аквітанії 781—814, король франків та імператор Заходу з 814 Емма (бл. 808 — 31 січня 876); чоловік: з 827 Людовик II Німецький (804 — 28 серпня 876), король Баварії з 817, король Східно-Франкського королівства з 840, король Лотарингії з 870
Швабська гілка Старших Вельфів Вельф (II) (помер до 876), граф у Лінцгау 842/850, граф в Альпгау 852/858 (?) Конрад (IV) (помер бл. 913), граф у Лінцгау Етихо I (помер після 911), граф в Аммергау Генрих I (помер після 934); дружина: Ада (Атта) фон Гогенварт (померла після 975) Етихо II Конрад Святий (помер 26 листопада 975), єпископ Констанцу у 934 Рудольф I (помер після 935) Рудольф II, граф Альтдорфу; дружина: Іта фон Енінген, дочка Конрада I, герцога Швабії Генріх II (помер 15 листопада бл. 1000), граф Альтдорфу Вельф II (помер 10 березня 1030), граф Альтдорфу, Норіталу та Іннталу; дружина: Імтруда (Іміца) (померла 21 серпня бл. 1055), абатиса монастиря Вейнгартен в Альтдорфі, дочка Фрідріха Люксембурзького, графа Мозельгау Вельф III (помер 13 листопада 1055), герцог Каринтії та маркграф Верони з 1047 Кунігунда (бл. 1020 — 31 березня до 1055); чоловік: Альберто Аццо II д'Есте (бл. 996—1097), маркграф Лігурії Вельф IV (бл. 1030/1040 — 9 листопада 1101), герцог Баварії (Вельф I) 1070—1077, 1096—1101, родоначальник Другого дому Вельфів (?) Конрад (помер 27 серпня 1031) Ріхлінд (помер 12 червня 1045); чоловік: Адальберон (помер 27 березня 1045), граф Еберсбергу Етіхо (помер 988), єпископ Аугсбургу
Бургундська гілка Старших Вельфів Конрад II (помер бл. 881), граф Осеру 859—864, маркграф Верхньої Бургундії з 864; дружина: Вальдрада, можливо дочка Ламберта, графа Вормсгау. Діти: Рудольф (Рауль) I (бл. 859 — 25 жовтня 912), герцог Верхньої Бургундії з 876, 1-й король Верхньої Бургундії з 888; дружина: з бл. 885 Вілла, дочка Бозона Вьєннського, короля Нижньої Бургундії Рудольф (Родольфо) II (помер 937), король Верхньої Бургундії з 912, король Арелату з 933, король Італії 922—926; дружина: з 922 Берта Швабська (померла після 2 січня 966), дочка Бурхарда II, герцога Швабії Юдит Людовик Конрад I Тихий (бл. 925 — 19 жовтня 993), король Бургундії (Арелату) з 937; 1-ша дружина: Аделаїда (бл. 935/940 — бл. 963/964); 2-га дружина: Матильда (943 — 27 січня 992), дочка короля Західно-Франкського королівства Людовика IV Заморського та Герберги Саксонської (від 1-го шлюбу) Конрад (Куно) (помер після 10 серпня 966) (від 1-го шлюбу) Ґізела (бл. 955/960 — 21 липня 1007); чоловік: до 972 Генріх II Строптивий (951 — 28 серпня 995), герцог Баварії 955—976, 985—995 (від 2-го шлюбу) Берта (бл. 964/965 — 16 січня після 1010); 1-й чоловік: з бл. 978/980 Ед I (помер 995), граф Блуа; 2-й чоловік: з 996/997 (розлучення вересень 1001) Роберт II Побожний (972 — 30 липня 1031), король Франції (від 2-го шлюбу) Герберга (бл. 965 — 7 липня 1018); 1-й чоловік: Герман I (помер бл. 985/986), граф фон Верль; 1-й чоловік: з бл. 986 Герман II (помер 2/3 травня 1003), герцог Швабії з 997 (від 2-го шлюбу) Рудольф III Лінивий (бл. 971 — 5/6 вересня 1032), король Бургундії з 993; 1-ша дружина: раніше 12 січня 994 Агальтруда (померла 21 березня 1008/18 лютого 1011); 2-га дружина: з 1011 Ірменгарда (померла 25/27 серпня після 1057), вдова Ротбальда III, графа Провансу (незак.) Гуго (помер 31 серпня 1038) (від 2-го шлюбу) Матильда (бл. 975 — ?); чоловік: Роберт, граф Женеви, або Гуго IX фон Егісхейм (помер 1046/1049), граф фон Дашбург (незак.) Бурхард (бл. 965/970 — 22 червня 1030/1031) Бушар (помер 23 червня 957/959), архієпископ Ліону з 949 Адельгейда (Аделаїда) (бл. 931 — 16 грудня 999); 1-й чоловік: с 947 Лотар II (926 — 22 листопада 950), король Італії; 2-й чоловік: з 951 Оттон I Великий (23 листопада 912 — 7 травня 973), король Східно-Франкського королівства та імператор Священної Римської імперії Рудольф (937/938 — 26 січня 973), граф в Ельзасі, ймовірний родоначальник Рейнфельдського дому Адельгейда; чоловік: з 18 січня 914 Людовик III Сліпий (бл. 880 — 28 червня 928), король Нижньої Бургундії 887—928, король Італії 899—905), імператор Заходу 901—905 Вілла (померла бл. 936); чоловік: Бозо III (885—936), граф Арлю з 926, маркіз Тоскани з 931 Вальдрада; чоловік: Боніфацій (помер бл. 953), герцог Сполето з 945 Людовик (помер бл. 937), граф Тургау Генріх (помер після 963), граф Во у 943—963 (?) Вілла (бл. 905/907 — після 967/986); чоловік: раніше 927 Гуго де Труа (бл. 900/905 — до 948), віконт Сансу, пфальцграф Бургундії у 927 Аделаїда (Адель) (померла після 14 липня 929); чоловік: з бл. 887/888 Річард I Заступник (бл. 856 — 1 вересня 921), герцог Бургундії з 898
Друга династія Вельфів Історія роду
Друга династія Вельфів є гілкою італійського Естенського дому. Маркграф Лігурії Альберто Аццо II д'Есте одружився з Кунігундою, дочкою Вельфа II. Їхній син, Вельф IV, і став родоначальником династії. Від імені цього дому Вельфів пішла назва середньовічної політичної течії, що протистояла претензіям імператорів на владу в Італії — гвельфів.