Істо́рія Сум — історія найбільшого міста північної Слобожанщини, від його заснування у 1652 році.
За майже 372 років своєї історії Суми були славетним козацьким містом, зробилися занепалим повітовим містечком, з якого завдяки Івану Герасимовичу Харитоненку переросли у «цукрову столицю». Пережили Суми революцію і голодомори, стали центром області, пережили і Другу світову війну, відродилися і стали «містом троянд». І вже у незалежній Україні, Суми — це рідне місто для більш ніж 270 тисяч людей.
Передісторія до 1652 року
Люди дуже давно почали селитися на обох берегах Псла. Вже в II–VI сторіччях нашої ери тут жили слов'янські племена, залишки їхніх поселень і могильників виявлені в південно-західній частині міста, на вулиці Павлова. У VIII–X століттях в районі колишнього села Тополі (нині вул. Тополянська міста Суми) існувало поселення сіверян, а на Луці до теперішнього часу збереглися залишки великого городища часів Київської Русі, яке мало назву Липеньськ. Давність поселення підтверджують знайдені в околицях арабські монети VII–IX століть. Під час монголо-татарської навали XIII століття це городище було зруйноване. Але при заснуванні Сум у 1652 році згадується про 150 дворів пасічників, які жили на місці Липеньського городища до приходу переселенців із правобережної України.
Однією з причин виникнення міста Суми була політична ситуація другої половини XVII ст. У 1651 р. українські козаки під проводом Богдана Хмельницького зазнали поразки під Берестечком, наслідком якої стало посилення експлуатації і національного гніту українського народу польськими магнатами. Після цієї поразки Богдан Хмельницький дозволив людям переселятися з правобережжя на Полтавщину і на прикордонні землі з Московським царством (тепер Слобожанщина), які були перед тим практично не заселені. Протягом десятиліття 1651–1660 років на території сучасної Слобожанщини з'явилася велика кількість нових поселень, тоді окрім Сум були засновані такі міста як: Харків, Тростянець, Лебедин та багато інших поселень.
Козацька пісня тих часів:
27 червня 1651 року було сформовано Сумський слобідський козацький полк, з людей які тоді проживали на Слобожанщині і за походженням були втікачами з правобережної України від страхіть Польсько-української війни 1648–1654 років. Це підтверджує нагрудний знак 1-го Сумського гусарського полку, який веде свою історію починаючи саме з 1651 року. Також у формуванні полку могли брати участь козаки, які у 1642 році полишили Азов, існує гіпотеза, що частина з них поселилася на теренах майбутнього Сумського полку. Також припускається що Герасим Кондратьєв теж з'явився у цій місцевості у той самий час, оскільки при обранні його полковником у 1658 році, він був вже дуже впливовою людиною.
1652–1658 роки. Період заснування
Роком заснування Сум вважається 1652 рік. Саме тоді починається будівництво Суминої слободи козаками-переселенцями. Слободу будували на пагорбі, який з трьох сторін був оточений річками: Псел, Сума (тепер Сумка) і Сумка (тепер Стрілка). Це було дуже вдале розташування зі стратегічно-воєнної точки зору. Будівництво поселення велося протягом 1652–1653 років на території сучасних вулиць: Соборна, Воскресенська і Козацький вал.
На 13 років, строком до 1665 року слобода була звільнена від всіх сплат податків, що на той час було звичайною практикою для нових поселень у Московському царстві.
За однією з версій назву Суми місто отримало від 3-х знайдених при заснуванні міста «сумок» з золотими монетами, тепер ці «сумки» відображено на гербі міста. Існує також легенда, що таких «сумок» з золотом було 7, але знайдено тоді тільки 3. За другою версією назва міста походить від тодішніх назв річок Сумка і Сума. За третьою версією назва міста пішла від слова «сумувати», бо в той час були сумні часи для переселенців, які полишили власні домівки на правобережній Україні тікаючи від війни.
25 липня 1655 року царським указом у Сумах було дозволено поселитися 100 родинам селян і козаків-переселенців з містечка Ставища на Київщині (але прийшли вони сюди значно раніше), за однією з версій Герасим Кондратьєв прийшов у Суми разом з цією групою людей. Переселення козаків не знайшло підтримки у Хмельницького, котрий мав на меті примусом повернути переселенців до Гетьманату.
1 липня 1656 року було ухвалено рішення про перетворення Суминої слободи, що існувала тут з 1652 року, в місто Сумин (надалі місто Суми), і почато будівництво фортеці. Будівництво велося у 1656–1658 роках, керував ним московський воєвода Кирило Юрійович Арсеньєв, разом з ним до Сум прибуло 52 людей, які мали організовувати зведення фортеці. Метою будівництва фортеці був захист Слобідської України від набігів татар. Стіни фортеці було споруджено з дубових колод, під фортецею викопано підземний хід до води (до річки Псел) за допомогою якого у майбутньому під час облог місто забезпечувалося питною водою. Було насипано навколо фортеці вал і викопано глибокий рів. Оборонні споруди доповнювалися природними: річки Псел, Сума і Сумка з трьох боків оточували місто. З півдня підступи до Сум захищав зроблений в 1658 році перекоп між Пслом і Сумкою (тепер Стрілка).
У 1658 році Суми стали центром Слобідського козацького полку. Полк очолив Герасим Кондратьєв. У адміністративному відношенні місто підпоряковувалося бєлгородському воєводі, органом місцевого самоврядування була ратуша.
1658—1765 роки. Найбільше місто Слобідської України
У 1659 році Іван Виговський, який перейшов на сторону Польщі намагався заручитися підтримкою слобідських полків, оскільки Сумський полк був найбільшим, Виговський прислав листа Герасиму Кондратьєву з пропозицією приєднатися до нього. У відповідь на це Кондратьєв, прилюдно розірвав листа, вигнав посланця зі словами «Виговський або дурний від природи, або одурів по смерті Богдана…». У відповідь на це розгніваний Іван Виговський послав у Сумський полк татар, які пограбували околиці міста, а саме місто брали в облогу, але взяти його не змогли.
До 1660-х у Сумах на річках Псел, Сума і Сумка було збудовано вже 10 млинів, з яких місто отримувало гарний прибуток, оскільки було звільнене від сплат податків. Мешканці Сум активно займалися дігтярством, на рік у Сумах отримувалося до 1000 бочок дьогтю. Навкруги Сум було також багато пасік. Широко було розповсюджене садівництво, у Сумському Успенському монастирі було 7 садів, загальна площа яких становила близько 150 десятин землі. Ще одним з найбільш визначних ремесел у Сумах у той час було викурювання горілки.
За першим переписом населення Сум 1660 року, який провів Кирило Юрійович Арсеньєв, у Сумах мешкало 2740 чоловік (1642 козаки, 1060 міщан і 38 селян), отже через 8 років після заснування Суми залишалися козацьким містом.
У 1663 і 1668 роках місто знову брали в облогу татари, але жодного разу Суми взяти їм не вдалося.
Починаючи з 1665 року Суми і інші полкові міста Слобожанщини були позбавлені пільг і почали сплачувати податки, але виходило у них це дуже проблемно. Однак після 1668 року у вдячність за те, що Слобідські полки не підтримали повстання Івана Брюховецького, Суми і інші полкові міста знову були звільнені від сплат податків.
У 1669 році Герасим Кондратьєв будучи дуже впливовою людиною і полковником найбільш визначного (відомого) полку Слобідської України претендував на гетьманську булаву, але програв боротьбу за неї Дем'яну Многогрішному.
У 1677–1678 роках сумські козаки брали участь у боях з турками при Чигирині. Тоді ж у 1678 році від отриманих при Чигирині ран, помирає старший син Герасима Кондратьєва — Іван Герасимович.
У XVII столітті територія Слобожанщини була розділена на 5 полків. Суми, як найбільше місто і центр найбільшого значного полку, швидко розвивалися. У 1678 році місто разом з посадом займало ділянку оточену стіною довжиною 3426 саженів (7 кілометрів 400 метрів), а навкруги неї був рів довжиною 3500 саженів (7560 метрів). Сумська фортеця мала 27 башт (4 башти з проїжджими воротами та 23 глухі башти), також в стіні фортеці було ще 8 воріт.
Для порівняння інші полкові міста Слобідської України того часу мали такі укріплення:Ізюмський полк був заснований пізніше — у 1685 році
Охтирка: 1618 саженів стіни з 14 баштами. Харків: 475 саженів стіни з 10 баштами. Острогозьк: 407 саженів стіни з 9 баштами.
Але до кінця 70-х старі стіни, які були споруджені ще у 1652–1658 роках потрухлявіли, дерево у підземному ході до води теж потрухлявіло. Невдовзі фортеця була обнесена новими подвійними дубовими стінами, які були закріплені перпендикулярно між собою колодами. Довжина нової стіни була дещо менша ніж старої. Висота стін становила 3 метри 30 сантиметрів. На відміну від старої фортечної стіни, рубленою «городнею» і яка складалася з одного ряду зімкнутих зрубів, які при загниванні просідали, нова дерев'яна стіна типу «тераси» являла собою більш цілісну конструкцію, внутрішні клітини якої засипалися землею з каменем. Хід до води теж був відремонтований. Місто мало багато різних військових запасів, гармат у місті було 13.
Разом із зміцненням фортеці формувалася архітектурна зовнішність житлового посаду. У 1681 році тут була збудована і освячена церква Різдва Богородиці, яка стала першою за межами фортеці. Церква була розташована напроти першого міського кладовища (зараз сквер Харитоненко). Можна припустити, що в 1652–1680 роках намітилися основні планувальні вузли історичного центру міста. У цей період навколо дерев'яних храмів Різдва Богородиці на посаді, Перетворення Господня і Миколаївської церков на території фортеці почали складатися перші міські площі, які згодом визначили планувальну композицію історичного ядра. До цих архітектурних домінантів звернений був напрям вулиць по лінії розміщення міських воріт.
Оскільки Суми в цей період являли собою добре укріплене місто і найвіддаленіше зі Слобожанських міст від кордонів з диким полем, татари полишили спроби захопити його після 1668 року. Сумський полк практично не постраждав під час татарських навал 1680 і 1691 років, на відміну від інших 4 полків, які досить сильно були спустошені.
Наприкінці XVII століття у Сумах і околицях стає відносно безпечно, місто охороняли тільки вартові коло проїжджих башт — дозорних за місто не посилалося.
Сумська фортеця відігравала роль збірного пункту московських військ в період кримських походів в 1687 році і в 1689 році. Заслуги Сумського полку відмічені численними грамотами.
У 1694 році Герасимом Кондратьєвим на нинішній площі Незалежності був наново збудований на місці згорілого дерев'яний Миколаївський храм. Приблизно тоді ж починається будівництво першої кам'яної споруди Сум — Воскресенської церкви, закінчилося будівництво в 1702 році.
У 1700 році у Слобідських полках на службі була регламентована кількість козаків: у Сумському — 1230, Охтирському — 820, Харківському — 850, Ізюмському — 250, Острогозькому — 350, всього 3500 козаків.
У 1701 році помер Герасим Кондратьєв, який протягом багатьох років був полковником Сумського полку. На момент смерті він був ймовірно найбагатшою і найвпливовішою людиною Слобідської України.
Новим полковником став син Герасима — Кондратьєв Андрій Герасимович і був ним до своєї смерті у 1708 році, коли загинув під час Булавінського повстання на Дону.
У 1702 році завершується будівництво Воскресенської церкви.
У 1708 році новим полковником став син Андрія — Іван Андрійович Кондратьєв. Також у 1708 році Суми були приписані до Київської губернії.