Василь Степанович Стрільців (, с. Загвіздя — , м. Івано-Франківськ) — учасник українського національно-визвольного руху, дисидент, член Української Гельсінської Групи з 1978, громадський діяч. Почесний громадянин Долини.

Життєпис

Юнацькі роки У 1944 році закінчив 4 класи Станиславівської гімназії, перейшов до 9 класу середньої школи № 3, але з п'ятнадцяти років (7 грудня 1944) заарештований НКВС за звинуваченням у зв'язках з національно-визвольним рухом. 2 лютого 1945 був засуджений військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області за ст. 541 та 5411 КК УРСР («зрада батьківщини» — оскільки більшовики вважали, що у всіх повинна бути лише одна радянська «батьківщина») до 10 років ув'язнення. Пройшовши низку таборів і пересильних в'язниць в Україні, у 1946 році його було погнано етапом на Таймирський півострів, у м. Дудінку Красноярського краю, а згодом у 1948 переведено у Норильськ. За участь у повстанні політв'язнів Норильська 1953 року потрапив до штрафного табору, де 16 жовтня 1954 р. й завершив свій термін ув'язнення . Однак там же був закріплений як засланець.

Повернення додому та викладацька праця Василь Степанович Стрільців зумів повернутися до Станіслава лише 20 листопада 1957. З труднощами прописався в селі Загвіздя. Працюючи на будівництві, у 1959 р. закінчив вечірню середню школу, у 1965 — заочний відділ Чернівецького університету за фахом англійська філологія. У 1962 році його реабілітовано. Викладав у м. Івано-Франківську, м. Долині. З 1972 року після арешту брата Павла і засудження його за ст. 187І КК УРСР, Василь Степанович знову зазнав переслідувань: у 1977 році його звільнено з роботи за конфлікт з адміністрацією.

Зречення радянського громадянства та вступ до УГГ 14 вересня 1977 Стрільців Василь Степанович відмовився від радянського громадянства і відіслав свій паспорт до Президії Верховної Ради СРСР. 25 жовтня 1977 р. увійшов до Української Гельсінкської Групи, а вже 18 грудня цього ж року підписав звернення членів Групи до Белградської наради у зв'язку з арештом Левка Лук'яненка. У 1979 році Василь Стрільців засуджений на 3 місяці примусових робіт за «образу гідності» директора школи (ст. 126 КК УРСР) — за подією 1977 року.

В березні 1979 р. у Василя Стрільцева проведено обшук у справі Олеся Бердника. Вилучили Біблію, вірші і текст вироку 1945 р.

У травні 1979 р. дістав попередження про відповідальність за антирадянську діяльність згідно з Указом ПВР від 25 грудня 1972, яке відмовився підписати.

Новий обшук у Стрільціва відбувся 5 липня 1979 у зв'язку з арештом членів УГГ Петра та Василя Січків.

У жовтні 1979 Стрільців та Січки були викликані в КДБ, де їх попередили: якщо в день першої річниці нової Конституції щось станеться, то їх буде заарештовано.

Свавілля радянських органів 23 жовтня 1979 Василя Стрільціва знову заарештовано за звинуваченням у «порушенні правил паспортного режиму» (ст. 196 КК УРСР) і 12 листопада засуджено Долинським районним судом на 2 роки таборів суворого режиму. Ні мешканці м. Долина, ні єдиний його родич — брат Павло — про суд не знали: у судовому залі були тільки двоє «в цивільному», захисника не було. Після суду, порушивши закон, Стрільціву не надали побачення з братом. 2 січня 1980 р. Стрільців етапований до табору в с.Божкове Полтавської області, уст. ОП-317/16.

За день до звільнення (22 жовтня 1981) Василь Стрільців був заарештований у таборі за звинуваченням у проведенні «антирадянської агітації й пропаганди». У день арешту відбувся обшук у викладачки фізкультури Семенишин в смт. Вигода Івано-Франківської області, де вилучили архів Стрільціва. 21-28 квітня 1982 Полтавський облсуд засудив Стрільціва за ст. 621 КК УРСР до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 4 роки заслання. Покарання відбував у таборі ЖХ-385/3, сел. Барашево, Теньгушевського району, Мордовії. Подав десятки протестів і заяв, написав працю «Освіта має служити народам» з аналізом русифікаторської політики.

Звільнення і повернення в Україну Звільнений 5 травня 1987 р. у зв'язку з «перебудовою». Негайно підтвердив своє членство в УГГ. 11 березня 1988 у числі 19 членів УГГ підписав «Звернення УГГ до української та світової громадськості» про відновлення її діяльності.

Повернувшись до Івано-Франківська, Стрільців не приймав радянського громадянства, доки в січні 1988 року йому не надали роботу вчителя в селі Жукотин Коломийського району, де в 1990 вийшов на пенсію.

Політична діяльність Василь Стрільців — член-засновник Всеукраїнського Товариства політичних в'язнів і репресованих (3 червня 1989 р.); з 24 листопада 1991 р. — голова обласної організації Спілки політичних в'язнів України, яке 19 грудня 1992 об'єдналося зі Всеукраїнським товариством політичних в'язнів і репресованих. З травня 1998 — заступник голови Товариства. Стрільців — активний член Української Гельсінської Спілки (УГС), був головою міських організацій УГС та УРП (Українська республіканська партія). Жив в Івано-Франківську.

Державні нагороди Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (посмертно).

Див. також Українська Гельсінкська Група Українська республіканська партія Лук'яненко Левко Григорович Січко Петро Васильович

Примітки

Посилання Інтерв'ю В. С. Стрільціва Заява Голові Ради Міністрів СРСР Тихонову М. О. у кн. Реабілітовані історією, Івано-Франківська область, книга перша. — Івано-Франківськ : Місто НВ, 2004. — с. 54-56. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 937/2006 Про відзначення державними нагородами України засновників та активістів Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод Помер Василь Стрільців