The King of Limbs () — восьмий студійний альбом англійського рок-гурту Radiohead. Він був самостійно виданий гуртом в цифровому форматі 18 лютого 2011 року, а 28 березня вийшов на фізичних носіях на лейблах XL Recordings та .

На The King of Limbs Radiohead відійшли від стандартних структур пісень і методів запису, що використовувалися в їхній попередній роботі In Rainbows (2007). Альбом було створено разом із продюсером Найджелом Ґодрічем за допомогою семплів і звукових петель, а його тексти були натхненними турботою Тома Йорка про природне середовище. Платівку названо на честь стародавнього дуба, що ріс неподалік студії, а на обкладинці зображено природу та духів, натхненних казками.

Radiohead не випускали сингли з The King of Limbs, але зняли відеокліп на пісню «Lotus Flower». Після релізу гурт видав збірку реміксів TKOL RMX 1234567, концертне відео The King of Limbs: Live from the Basement та пісні «Supercollider» і «The Butcher», що не увійшли до альбому. Концертний тур був перерваний після інциденту в Торонто, де через обвал тимчасової сцени загинув технік гурту Скотт Джонсон.

Альбом дебютував на сьомій позиції британського чарту UK Albums, а в американському Billboard 200 дістався третього місця. Версія для скачування розійшлася накладом понад 300 000 копій, а вінілове видання стало бестселером у Великій Британії. Попри нетрадиційне виробництво і коротку тривалість, що спричинили неоднозначну реакцію слухачів, The King of Limbs був визнаний одним з найкращих релізів року та був номінований на «Ґреммі» як найкращий альбом альтернативної музики, проте ретроспективно вважається однією з найслабших робіт Radiohead.

Запис

Radiohead працювали над The King of Limbs з перервами з травня 2009 по січень 2011 року, зі своїм давнім продюсером Найджелом Ґодрічем. Окрім власної студії в Оксфордширі, альбом записувався в будинку акторки Дрю Беррімор у Лос-Анджелесі, де музиканти провели три тижні на початку 2010 року.

Radiohead хотіли уникнути повторення затяжного процесу запису свого попереднього альбому In Rainbows (2007). За словами вокаліста Тома Йорка, вони відчували, що їм «потрібен новий набір причин», щоб продовжувати працювати». Автор обкладинки Стенлі Донвуд казав, що якщо In Rainbows був «дуже чіткою заявою», то їхній новий альбом став більш ефемерним та тимчасовим, записаним із наміром створити щось, «чого майже не існувало» .

У той час, як In Rainbows було створено на основі матеріалу з живих виступів Radiohead, The King of Limbs став результатом студійних експериментів музикантів, бо Йорк прагнув відійти від традиційних методів запису . Мультиінструменталіст Джонні Ґрінвуд казав: «Ми не хотіли брати в руки гітари та писати послідовності акордів. Ми також не хотіли сидіти перед комп'ютером. Ми хотіли третього — грати й програмувати». Під час перебування в Лос-Анджелесі Йорк з Ґодрічем зацікавилися діджеїнгом, і продюсер запропонував двотижневий експеримент, під час якого замість звичайних інструментів гурт використовував діджейські пульти та програмне забезпечення для емуляції вінілових платівок. За словами Найджела: «Той двотижневий експеримент перетворився на довбані пів року. І це перетворилося на новий запис».

Radiohead зібрали більшу частину альбому, зациклюючи та редагуючи зразки своєї гри за допомогою програмного забезпечення, написаного Ґрінвудом. Йорк писав мелодії та тексти поверх послідовностей звуків, порівнюючи це з процесом монтажу фільму. Гітарист Ед О'Браєн розповідав: «Ми билися головою о цегляну стіну, коли знали, що щось було чудовим, як „Bloom“, але незавершеним… А потім [у Коліна Ґрінвуда] з'являлася басова партія, і Том починав співати. І пісня раптово ставала в сто разів кращою». За словами Ґодріча, результатом студійних сесій став «гігантський безлад, на розбирання якого у мене пішло десь півтора року».

24 січня 2010 року Radiohead призупинили запис, щоб виступити в голлівудському Театрі Генрі Фонди та зібрати кошти для благодійної організації Oxfam, яка займалася ліквідацією наслідків землетрусу на Гаїті у 2010 році. Виступ був випущений безплатно в Інтернеті в грудні 2010 року під назвою Radiohead for Haiti і включав виконання Йорком на гітарі майбутнього треку з King of Limbs «Lotus Flower».

Зміст альбому Музика і тексти

За словами Йорка, The King of Limbs був «візуальним» альбомом, а ілюстрації та тексти пісень про «дикість» і «мутацію» були натхненними турботою музиканта про природне середовище. Альбом названий на честь Короля кінцівок, стародавнього дуба у Савернейкському лісі у Вілтширі, недалеко від Тоттенхем-хаусу, де Radiohead записували In Rainbows.

В журналі Rolling Stone зауважили, що на The King of Limbs Radiohead відійшли від традиційної рок-музики та звичних структур пісень на користь «похмурої, насиченої ритмами електроніки, балад у темпі льодовиків та ембієнтної психоделії». Оглядач Девід Фріке відзначив, що деякі треки «зависають і пульсують радше як пропозиції, ніж пісні, а екзотичне бурмотіння не поспішає перетворюватися на декларативні твердження».

Альбом містив велику кількість семплів, звукових петель та ембієнтних звуків, в тому числі й природних, таких як пташиний спів або шум вітру. На сайті Pitchfork писали, що платівка складається з «агресивних ритмів, зроблених з вишуканих шматочків цифрового сміття, роботоподібно повторюваних, але по-людськи нестерпних, пересохлих заростей барабанних партій, прикрашених швидкоплинними моментами мелодійного полегшення». За словами Еда О'Браєна, «ритм — це і є король кінцівок», і саме він «командує записом». Деякі критики також звернули увагу на вплив дабстепуMcCormick, Neil (11 February 2011). «Radiohead: King of Limbs, Album Review» . The Daily Telegraph. Telegraph Media Group.Hermes, Will (18 February 2011). «Radiohead's 'The King of Limbs': A Track-by-Track Breakdown» . Rolling Stone.Downer, Adam (19 February 2011). «Radiohead — The King of Limbs (staff review)» . Sputnikmusic..

The King of Limbs складається з восьми треків і триває 37 хвилин, що робить його найкоротшим альбомом Radiohead. На думку Еда О'Браєна, гурт зумів відчути, що ідеальний альбом має тривати близько 40 хвилин; оглядач наводив як приклад класичний альбом Марвіна Гея What's Going On, ще коротший за The King of Limbs.

Перший трек «Bloom» був натхненний документальним серіалом BBC про природу «Блакитна планета»; в ньому можна почути закільцьоване фортепіано, валторни та складні ритми. «Morning Mr. Magpie» містить «невтомні гітари», а «Little by Little» поєднує гітарне звучання із брязкотом перкусії. «Feral» містить розрізнені вокальні семпли і «мульчовані» барабани. «Lotus Flower» вирізняється синтезованим басом і фальцетом Йорка. «Codex» — схожа за настроєм фортепіанна балада, в якій можна почути трубу, струнні та драм-машину Roland TR-808. «Give Up the Ghost» — балада під акустичну гітару з багатошаровими вокальними гармоніями. Заключний трек «Separator» виконується під акомпанемент гітар, фортепіано, барабанного лупу, а до вокалу додано ефект луни.

Оформлення Обкладинка The King of Limbs була створена Томом Йорком спільно з давнім приятелем-художником Radiohead Стенлі Донвудом. Як і в попередніх альбомах Radiohead, Донвуд працював неподалік від гурту, коли ті записувалися в студії. Спочатку художник намалював портрети учасників Radiohead олійними фарбами у стилі Герхарда Ріхтера, але відмовився від них: «Я ніколи раніше не малював олією, і я не Герхард Ріхтер, тож це була просто серія намальованих катастроф». Натомість музика наштовхнула Донвуда на думку про «величезні різноколірні собори дерев, з музикою, що відлунювала від гілок, поки дивна фауна ховалася в тумані», і протягом року вони з Йорком «малювали дерева з очима, кінцівками, ротами та фамільярами», створюючи «дивних багаторуких істот», натхненних північноєвропейськими казками . Серед графічних референсів до альбому Донвуд називав зображення Рагнарока, міфічної битви наприкінці світу, та ілюстрації ідеалізованої «» (), яку описав та намагався знайти Йоганн Гете.

Для спеціального видання The King of Limbs Донвуд хотів створити щось «у стані потоку». Він обрав газету, яка вицвітає під сонячним світлом, через її ефемерність; це мало відображати природну тематику альбому, віддзеркалюючи природний розпад живих істот. Для оформлення альбому Донвуд черпав натхнення з підпільних газет і журналів 1960-х років, таких як Oz та International Times, та запозичив шрифти з американських газет часів Великої депресії. Спеціальне видання альбому також містило аркуш з ілюстраціями на промокальному папері, що робило його схожим на величезний аркуш «марок» ЛСД. Донвуд посміхався: «Теоретично…, не те щоб я пропоную щось настільки незаконне, але хтось міг би… І я не думаю, що хтось раніше використовував такий маркетинговий хід» . Завдяки креативному оформленню альбом було номіновано на «Ґреммі» в категорії «Найкраще коробкове видання або спеціальне лімітоване видання».

Вихід альбому

Анонс Гурт анонсував вихід нового альбому на своєму сайті 14 лютого 2011 року. The King of Limbs мав вийти 19 лютого, проте був опублікований на день раніше, ніж очікувалося, оскільки сайт був готовий раніше запланованого терміну. Спеціально для релізу альбому, який відбувся власними силами гурту без участі лейблів звукозапису, Radiohead зареєстрували компанію Ticker Tape Ltd, повторивши схему, яку вперше використали на In Rainbows, коли створили фірму Xurbia Xendless Ltd. Версія для завантаження продавалася за £6.

Репортер NME Метт Вілкінсон стверджував, що несподіваний реліз був «геніальним рішенням», яке викликало ажіотаж і «зробило так, що фанати вважали себе частиною блискучого, ексклюзивного клубу». Іншої думки дотримувався заступник редактора NME Мартін Робінсон, назвавши реліз «антиспоживацьким позерством для завоювання фанатів, а потім повною експлуатацією цієї лояльності»Lewis, Luke (26 February 2011). «Radiohead's royal return». NME..

Видання

18 лютого — в день виходу альбому — Radiohead випустили на YouTube чорно-білий кліп на пісню «Lotus Flower», героєм якого став танцюючий співак гурту. Режисером кліпу став Гарт Дженнінгс, а хореографом — Вейн Макгрегор. Відео надихнуло на створення інтернет-мему «Танцюючий Том Йорк», в якому фанати змінювали аудіо або візуальний ряд, а «#thomdance» став популярним гештегом у Твіттері. Промо-трансляція кліпу на славнозвісному токійському пішохідному переході Сібуя була скасована з міркувань безпеки.

28 березня 2011 року The King of Limbs вийшов на компакт-дисках та вінілі на лейблах XL Recordings у Великій Британії,  — у США і  — в Японії. Спеціально для релізу гурт випустив газету Universal Sigh — 12-сторінковий таблоїд, надрукований як офсетна літографія на газетному папері, і оформлений подібно до таких безплатних газет, як LA Weekly або London Lite. Видання містило ілюстрації, вірші та тексти пісень, а також оповідання Донвуда, Джея Гріффітса та Роберта Макфарлейна. Газета розповсюджувалася у незалежних музичних магазинах по всьому світу в день роздрібного релізу, а Донвуд і Йорк особисто роздавали примірники Universal Sigh у музичному магазині Rough Trade у східному Лондоні.

Спеціальне видання альбому The King of Limbs вийшло 9 травня 2011 року та продавалося за £30. Воно складалося з компакт-диска і двох 10-дюймових вінілових платівках, та мало додаткову обкладинку, спеціальний конверт та упаковку з біорозкладного пластику.

Продажі На сайті Radiohead, де The King of Limbs був ексклюзивно доступний протягом майже двох місяців до виходу в роздріб, було продано від 300 000 до 400 000 завантажених копій. За оцінками співменеджера Radiohead Кріса Хаффорда, Radiohead заробили на The King of Limbs більше грошей, ніж на будь-якому з попередніх альбомів, оскільки більшість продажів було здійснено через власний сайт без залучення звукозаписної компанії.