Громадянська війна у Лівії перенаправлено сюди. Для інших значень див. тут
Перша громадянська війна у Лівії — збройний конфлікт 2011 року в Лівії між силами, лояльними до полковника Муаммара Каддафі, що керував країною з 1969 року, та повстанськими групами, що прагнули повалити його уряд. Розпочалася з масових протестів 15 лютого 2011 під впливом революцій у сусідніх Тунісі та Єгипті16.02.2011 Українська правда. Хвиля протестів докотилась до Лівії . Криваве придушення протестів поліцією та армією спричинило повстання і початок громадянської війни із застосуванням важкого озброєння та авіації. Війна закінчилася в жовтні 2011 року, коли Каддафі було схоплено та вбито, втім боротьба між різними групами впливу продовжилася й у 2014 році переросла в другу громадянську війну у Лівії.
Супротивники Каддафі, основні сили яких розташовані на сході країни, 18 лютого — 4 березня зайняли Бенгазі, Місурату та більшість міст23.02.2011 ALJAZEERA. Gaddafi defiant as state teeters узбережжя Середземного моря. Повстанці проводять збройні сутички з урядовими прихильниками, регулярною армією та найманцями. Єгипет, який за двосторонньою угодою отримує значні постачання зброї з боку США, у березні почав постачання зброї повстанцям Лівії. Поставки здійснюються з відома офіційного ВашингтонаЄгипет почав поставляти зброю лівійським повстанцям.
Під контролем Каддафі станом на початок березня залишилися столиця Триполі, а також Сирт, Злітен (Zliten), Сабха та ряд міст на заході і півдні країни27.02.2011 African Online News. Ghaddafi's control reduced to part of Tripoli .
На стороні Каддафі виступають елітне лівійське військо (Бригада Хаміса), урядова армія, поліцейські підрозділи та кілька сотень іноземних найманців із різних країн (переважно з країн Субсахарської Африки — Чаду, Гвінеї, Нігерії, Кот-д'Івуару)25.02.2011 Утро.ru. Наемники Каддафи зачищают Ливию 01.03.2011 Voanews.com. Experts Disagree on African Mercenaries in Libya . Деякі з офіційних державних осіб та частина офіцерського складу лівійської армії перейшли на бік повстанців27.02.2011 inosmi.ru. Совбез ООН ввел санкции против режима Каддафи («BBCRussian.com», Великобритания) .
У результаті контрнаступу 5—17 березня сили Каддафі витіснили повстанців із більшості міст на заході країни. Урядова армія наступала на схід узбережжям Середземного моря і відбила міста Бен Джавад, Рас-Лануф, Брегу11.03.2011 ТСН Танкісти Каддафі розгромили повстанців13.03.2011 online.ua Ливийские повстанцы отступили из Бреги, зайняла південну частину Адждабії. Обійшовши непокірне місто, головні сили армії з боями 18 березня дійшли до Бенгазі та зайняли його передмістя17.03.2011 Радіон «Свобода» НАТО: втрутитися в ситуацію в Лівії ще не запізно. Суттєво уповільнили наступ бронетанкового війська авіаудари міжнародних сил ООН. Тривають бої за Бенгазі та Місурату, які розділені повстанцями і армією приблизно навпіл20.03.2011 TCH.ua. У Лівії відновилися бойові дії: США завдало нового ракетного удару.
Більшість країн світу засудили Каддафі за використання сили проти цивільних осіб. Сполучені Штати ввели санкції проти уряду Каддафі. Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй прийняла резолюцію про заморожування активів Каддафі і 10 членів його родини та 6 осіб найближчого оточення. Резолюцією введена заборона на пересування для вказаних осіб, а справа Лівії передана в Міжнародний кримінальний суд для проведення розслідування.
18 березня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1973 про встановлення зони, що заборонена для польотів, над Лівією. Вважається, що рішення про інтервенцію не ухвалено.18.03.2011 Радіон «Свобода» Обама закликав обговорити реалізацію резолюції ООН щодо Лівії
Протягом 18—21 березня сили міжнародної коаліції встановлювали зону, що заборонена для польотів та завдавали ракетно-бомбові удари на засобах ППО Лівії21.03.2011 ПОДРОБНОСТИ. США нанесли новый ракетный удар по Ливии, а з 22 березня авіація ООН зосередилася на підтримці наземних сил повстанців і завдавала удари по скупченнях урядового війська та по військових базах Каддафі.
Ряд лідерів держав Латинської Америки висловили свою підтримку режиму Каддафі. Стриману позицію зайняли Росія, Китай, Бразилія, Індія та Німеччина15.03.2011 КореспонденТ.biz. Каддафи пообещал нефть России: Запад будет забыт .
Передісторія Муаммар Каддафі одноосібно править Лівією з 1969 року. Протягом 42-х років він був ініціатором багатьох перетворень у країні, головним економічним досягненням стала нафтова промисловість країни.
На початку свого правління він жорстко, із застосуванням армії, придушив і поставив під владу Триполі племена пустелі. Коли Каддафі став старий, племена і їхні клани у владі відчули слабину і стали вимагати долю з доходів від нафтової труби, що йде їхньою територією.
Лівія — країна з дуже низькою густиною населення. Мешканці Лівії зосереджені вздовж берегової смуги, при чому третина жителів країни мешкає в районі столиці Триполі.
Економічні перетворення 1969—2010 років
Більшу частину доходів держава з кінця 1960-х отримує від нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості — понад 95 % всієї суми експортних надходжень в 1997 році. Продаж нафти і нафтопродуктів дозволив збільшити прибуток на душу населення до 8480 дол. у 1983 році і 12 700 дол. у 2010-му — ці показники є чи не найвищими для регіону. Уряд Лівії також докладав значних зусиль для розширення і диверсифікації галузевої структури промисловості. Завдяки цьому у 1980—1990-х отримали значний поштовх у розвитку харчова, текстильна, цементна, металургійна промисловості.
Незважаючи на світову економічну кризу, економіка Лівії стабільно зростала протягом останніх 5 роківЛивия планирует стать «новым Дубаем», потратив на это 500 млрд долларов. При цьому рівень безробіття залишався стабільно високим — 20,7 % (2009).
Політичний устрій «Джамахірія» 2 березня 1977 року Лівія була проголошена джамахірією (один із варіантів українського перекладу — «народовладдя»). Політичні партії були офіційно заборонені, а все населення, згідно з новим устроєм, об'єднувалося у народні конгреси. Сам Каддафі та 5 його найближчих соратників в 1979 році офіційно пішли у відставку і відтоді стали називатися «лідерами революції», не обіймаючи жодної формальної державної посади.
На початку 1980-х розпочалося переслідування опозиції не лише на території Лівії, але й за її межами. Відбулося декілька вбивств, що викликали міжнародний скандал. У 1988 році несподівано настала «відлига» — Каддафі наказав зруйнувати стіни в'язниці Фурнаш у Триполі і звільнити 400 ув'язнених дисидентів.
Незважаючи на «відлигу», цензура преси у Лівії є найжорсткішою серед країн Близького Сходу і Північної Африки (2009)Freedom of the Press 2009 Freedom House. Retrieved 7 May 2009..
Звернення лівійської інтелігенції 15 лютого 213 представників інтелігенції закликали Муаммара Каддафі «відмовитися від влади і забезпечити мирний перехідний період» у країні. Вони також висловили прагнення лівійського народу «до демократичних змін, які повинні відбутися ненасильницьким цивілізованим шляхом». Представники інтелігенції підписали звернення до Каддафі, у якому зажадали від влади утриматися від придушення демонстрацій, запланованих у країні на 17 лютого, та не переслідувати учасників протестів. «Каддафі і всі члени його сім'ї повинні поступитися владою народним представникам і не перешкоджати руху Лівії шляхом лібералізації та плюралізму, як це відбувається в інших країнах під впливом подій у Тунісі та Єгипті», — йдеться у відозві15.02.2011 Росбалт. Ливийская интеллигенция просит Каддафи оставить свой пост .
Початок Протести в Лівії спровокував інцидент у місті Бенґазі, що трапився 16 лютого. Натовп, розлючений арештом одного з правозахисників (ним виявився згодом звільнений Фатхі Турбіль), зібрався біля будівлі місцевої адміністрації, вимагаючи його звільнення. Згодом люди рушили в центр міста, де й трапився конфлікт. Під час демонстрації, у якій узяли участь бл. 600 осіб, лунали заклики до відставки уряду. Протестувальники мали пляшки з запальною сумішшю. Під час зіткнень постраждало 38 осіб. За однією з версій, демонстранти були родичами ув'язнених у тюрмі Абу-Салім, які загинули в результаті придушення бунту 29 червня 1996 року, а заарештований правозахисник представляв їхні інтереси. Як наслідок, влада звільнила з тюрми Абу-Салім 110 членів «Ісламської групи лівійської боротьби».
«День гніву» 17 лютого відбулися масові виступи в містах Бенґазі, Аль-Байда, Зентані, Ріджбані та Дарні. Після жорсткого придушення з боку поліції загинули від 17 до 59 демонстрантів. «День гніву» в Лівії приурочено до п'ятої річниці акції протесту 2006 року, у яких було вбито двох осіб. У столиці Триполі відбувся мітинг прихильників Каддафі.
Символіка
Над будівлею центрального міського суду в Бенґазі було зірвано дійсний прапор та піднято прапор монархії до 1969 року. Демонстранти також змінили прапори на посольствах Лівії.
Східний фронт
Протести і бої містах Киренаїки (18—20 лютого) Після Дня Гніву вуличні заворушення захлиснули міста Киренаїки. У п'ятницю 18 лютого повсталі, зломивши опір поліції, встановили контроль над містом Аль-БайдаЛівійська опозиція стверджує, що взяла під контроль місто. Поліція і військові переходять на бік демонстрантів //Newsru,18.02.2011 р.. Вуличні бої мали місце і в Бенгазі, 18 лютого була спалена місцева радіостанціяУ Лівії маніфестанти спалили радіостанцію//Росбалт, 18.02.2011 р., а до неділі 20 лютого, після того, як впала військова база в центрі, місто опинилося під повним контролем повстанцівОпозиція захопила військову базу в лівійському місті Бенгазі //Росбалт, 20.02.2011 р.. За прикладом Єгипту в Лівії ніч на суботу 19 лютого влада відключила інтернетВ Лівії відключений інтернет //Lenta.ru,19.02.2011 р..
Починаючи з 17—18 лютого антиурядові хвилювання в Бенгазі переросли в збройний заколот, оскільки розквартировані тут частини лівійської армії перейшли на бік опозиціїГрупа офіцерів лівійської армії закликала до повалення Каддафі //Lenta.ru,22.02.2011 р.. Глава МВС Лівії генерал армії Абдуль Фаттах Юніс порвав із Каддафі і закликав армію переходити на бік протестуючих. Як наслідок цього, збройні сили Лівії фактично розділилися на частини, що перейшли на бік повстанців, і ті, які залишилися у підпорядкуванні уряду, що перебуває в Триполі. Авіацією було завдано удар по бунтівній військовій базі в Бенгазі.
20 лютого міжнародне співтовариство підірвала «інформаційна бомба» (за оцінкою російської газети «Комсомольська правда»)Юлія Альохіна , згідно з якою лівійська влада розстріляла демонстрацію протесту з кулеметів. За повідомленням телеканалу Аль-Джазіра з посиланням на лівійських правозахисників загинули близько 200 чоловік, близько 800 отримали поранення NEWSru.com: «Пекло» в лівійському Бенгазі — війська ведуть вогонь по демонстрантах, до 200 загиблих //NEWSru.com,20.02.2011 р. В заворушеннях у Лівії загинуло понад 200 людей//BBC Russian,20.02.2011 р.. З'являлися повідомлення, згідно з яким проти демонстрантів використовувалися артилерія і бойові вертольоти* Nick Meo Libya protests: 140 'massacred' as Gaddafi sends in snipers to crush dissent //The Telegraph,20 Feb 2011 Updated: Libyan fighter реактивні літаки arrive in Malta //Times of Malta,21 Feb 2011. Проте ці відомості не підтвердилися.
Оцінки події неоднозначні. Зокрема, президент Уганди Йовері Кагут Мусевені вважає, що бунтівники у даному випадку втратили статус демонстрантів, оскільки нападали на поліцейські дільниці та казарми з метою захоплення влади, і будь-який відповідальний уряд у такій ситуації зобов'язаний вжити заходівЙовері Кагут Мусевені «Великі помилки Каддафі» //Погляд, Global Public Square,30.03.2011 р.. Деякі російські політологи вважають повідомлення про розстріл демонстрацій частиною спеціально організованих дій із створення помилкової картини того, що відбувається в ЛівіїМихайло Хазін Кредит довіри //«Ехо Москви»,23.03.2011.